"... Шевченко був людиною міцної будови тіла з широкими плечима, з широким чолом; в ньому втілювалась постать кремезного козака, з помітними ознаками солдатської виправки і ломки. Голова гостроверха, майже лиса; високий зморшкуватий лоб, широкий так званий «качиний» ніс, густі вуса, звислі на губи; невеликі сірі очі, погляд яких завжди похмурий і недовірливий, іноді набирав виразу лагідного, майже ніжного, і супроводжався гарною, доброю усмішкою, голос трохи хрипкий, рухи спокійні, хода поважна... " (з книги "Живий Шевченко")
"Народився Тарас Шевченко 9-го березня 1814 року (новий стиль) в селі Моринці на Київщині (в Україні) в кріпацькій родині. Україна була тоді під російського окупацією. Тарасові було 9 років, коли померла мати, а коли мав 11 років, помер батько. їхня родина і кілька сіл (17 000 людей), були кріпаками поміщика пана Енґельгардта. По смерті батька жив у мачухи, але більше опікувалась ним сестра Катерина. Читати й писати навчився в дяка, де одночасно був і наймитом. Маючи 13 років, пас громадські вівці. Змалку мав нахил до малювання. У 14 раків навчався малювати в маляра-самоука в селі Вільшана. Коли Тарасові було 15 років, пан забрав його до своїх покоїв, де він був хатнім слугою. За те, що Тарас малював уночі постать козака, коли не було пана дома, пан звелів челяді покарати його биттям. У 1830 році п. Енґельгардт вирушив з Тарасом та групою обслуги до Польщі та Литви. Там, бачачи здібності Тараса, віддав його в науку до маляра Лямпі. У Варшаві Тарас познайомився з дівчиною-прачкою Ядвігою Гусаківською й захопився нею. Але скоро у Варшаві спалахнуло заворушення проти царського панування, і пан з челяддю та Тарасом швидко виїхав до Петербурґу..." (Дмитро Чуб)
"Нездужати став Шевченко з кінця 1860 року. А тяжкий стан здоров’я наступив під кінець січня 1861 року. 20 січня вже з трудом написав Варфоломею Шевченкові листа, якого закінчив словами: «Утомився, ніби копу жита за одним заходом змолотив». Про останній день життя Тараса Григоровича найкраще свідчить розповідь А. Лазаревського, що був при хворому. В суботу 25 лютого, в день іменин Шевченка, першим відвідав хворого Михайло Матвійович Лазаревський і застав його в жахливих муках, він сидів на ліжку і тяжко дихав. «Напиши братові Варфоломею, що мені дуже недобре!» — проказав він з трудом. Приїхав лікар Барі і сказав, що водянка кинулась у легені. Муки страдника були несказанні. Мушка, покладена на груди, дещо полегшила страждання, і хворому прочитали привітальну депешу з Харкова від Трунова. «Спасибі!» — тільки й міг сказати. Потім попросив відкрити кватирку, випив шклянку води з цитриною і ліг. Здавалося, він задрімав..." (Дмитро Чуб)
"Між 15 і 20 січня вийшло з друку нове видання «Кобзаря» з портретом автора, який намалював художник Мікешин. За друк 6050 примірників «Кобзаря» Тарас Шевченко заплатив 1048 крб. 10 коп. Гроші на цей друк поет позичив у Симиренка. Вихід у світ цього важливого видання ще більше піднесло славу нашого поета. Для того часу шеститисячний тираж був досить великим, проте «Кобзар» швидко розходився, здобуваючи успіх не тільки авторові, а і всій Україні та її культурі. Поет сам розсилає це видання для продажу, пише листи до знайомих, шле «Кобзар» друзям з присвятою. Посилаючи свою книгу Марку Вовчку, Шевченко написав: «Моїй єдиній доні — Марусі Маркович — і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко». Подарував поет свою книгу і славнозвісному кобзареві Остапові Вересаєві. Слідом за «Кобзарем» вийшли окремими книжками в серії «Сільська бібліотека» тиражем по три тисячі поеми «Тарасова ніч», «Гамалія», «Катерина», збірка віршів «Псалми Давидові». Звідусіль надходять прихильні відгуки, рецензії. Вірші Шевченка систематично з’являються в багатьох виданнях, в оригіналі і в перекладі на російська та інші мови..." (Дмитро Чуб)
"З сивої давнини дивишся ти, Тарасе,
Сумно нахиливши чоло, на життя наше.
Але повір мені, батьку, пісню ще не доспівано,
Дорогу до щастя ой ще не зміряно...."(Валентина Кундель)
"Дума про пирятинського поповича Олексія" опублікована Тарасом Шевченком в "Букварі південноруському" 1861 року видання. Це одна з найскладніших за генезою та подальшою еволюцією і належить до найдавніших українських та найяскравіших дум з моралістичного циклу. А її сюжет походить з билинного епосу і водночас є втіленням козацького світогляду XVI – XVII сторіччя.
Етюд Тараса Шевченка до баллади «Тополя»
Вірші Тараса Григоровича Шевченка: "У перетику ходила", "Утоптала стежечку".
"Дума про Марусю попівну Богуславку" опубліковано Тарасом Шевченком у 1861 році в "Букварі Південноруськім". Це одна із найяскравіших дум невільницького циклу, це дума з розвиненим, напруженим сюжетом.
Віршики Тараса Шевченка для дітей молодшого віку (уривки поезій): "Встала й весна,", "Світає, край неба палає", "Зацвіла в долині червона калина", "Тече вода з-під явора", "Над Дніпровою сагóю", "Вітер віє – повіває", "Чорна хмара з-за Лиману", "Червоний місяць аж горить", "Ой діброво — темний гаю!", "Попід горою, яром, долом".
Одним з центральних образів, до якого зверталися письменники Сумщини періоду 1941-1943 років – це образ Тараса Шевченка. Для тогочасних поетів він став уособленням Батьківщини. Читайте вірші про Тараса Шевченка: "Пам'яті Великого Кобзаря" (Лозенко Г.), "Торбан" (Михайло Чигирин).
"Благослови, Батьку рідний,
Великий Тарасе,
Людям повість розповісти
Із нашого часу."(Іван Коваленко)
"Нас у школі учили про різне:
Про найглибші на світі моря,
Про найдальші на світі країни,
Про найвищі вершини гірські…"(Іван Коваленко)
"Поети невтомно в майбутнє ідуть,
Широка відкрита їм траса,
А я собі вибрав занедбану путь –
Назад до Тараса..."(Іван Коваленко)
Уся біографія Івана Коваленка містичним чином переплетена з постаттю Кобзаря... Читайте вірші Івана Коваленка про Тараса Шевченка: "Найвища вершина", "На біржі поезії", "Намалюй мені Тараса", "Вступ до знищеної поеми", "Не став би зроду віршувать", "Задумуюсь глибоко часом...", "Вперед, до Тараса!".
Вірші Тараса Шевченка з гарними ілюстраціями Миколи Компанця: "Світає...", "Тече вода з-під явора", "За сонцем хмаронька пливе", "По діброві вітер віє", "Зоре моя вечірняя" і "Заповіт".
"Дитячий кобзар" – це не просто збірка найвідоміших віршів Тараса Шевченка, а художнє видання з яскравими ілюстраціями. Картини Марини Михайлошиної підкреслять слова Великого Кобзаря та привернуть увагу як маленьких, так і великих читачів. Тут і українське село з біленими хатами, і козак, що збирається у довгу дорогу, і, звичайно, кобзар, що на кобзі грає та пісні про славетне минуле наспівує. («Видавництва Старого Лева», 2012 рік, 64 стор. Ілюстрації: Марина Михайлошина)
"Коли широка вся Україна
Святкує пам'ять свойого Сина,
І ми, найменші Вкраїни діти,
Поклін приходим Йому зложити."(Костянтина Малицька)
"Як епілог до праці „Київ Шевченкових часів” вважаю потрібним додати деякі дані, щоб читач мав вірну уяву про те, що стосується часу, коли жив Шевченко. Треба мати на увазі, що матеріали, які описав автор, основуються головно на краєвидах Києва, що були фотографовані Францем Мезером. Але треба пам’ятати, що також деякі інші фотографи цікавились Києвом і фотографували його краєвиди. Крім того, були художники, які жили в Києві або лише відвідували його час від часу, щоб малювати краєвиди цього міста. До художників Києва належить і Тарас Шевченко, приятель його Сажин та інші." (Сергій Крашенінніков)
"Він був як полум'я. Його рядки —
Дзвінкі і небезпечні, наче криця,
Переживуть і жито, і пшеницю,
І хліб, і сіль, і війни, і віки..."(Леонід Кисельов)
