"Під чужим небом", "Стилет чи стилос? — не збагнув...", "Лист", "Шевченко", "Земна Мадонна", "Сни", "Романс", "Ми за життя горіли в пеклі...", "Серпень", "Вчора" - поезії Євгена Маланюка з різних збірок.
"Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока..."(Тарас Шевченко)
"Зійди у травні на Тарасову гору. І тебе зачарують співом солов’ї. Бо солов’ї тут особливі. Це, кажуть, єдине місце в Україні, де живе дванадцять видів солов’їв. Солов’ї сюди ніби злетілися в гості до Тараса Шевченка. Наспівувати йому, звеселяти його..." (Дмитро Чередниченко)
"... Здається, жодна книжка в історії української літератури не викликала таких лютих нападів з боку ворогів і таких захоплюючих відгуків з боку прихильників, як поява творів Тараса Шевченка. Перше видання «Кобзаря» Шевченка появилося на світ 1840 року. Це була невеличка книжечка, куди увійшли твори, написані протягом трьох років. Як згадує біограф Тараса Шевченка Михайло Чалий, в Україні ця книжка викликала нечуване захоплення, а особливо серед українок. Шевченків «Кобзар» миттю розбудив апатію і викликав любов до рідного слова, яке було вже вигнане з ужитку навіть часто й поміж культурними українцями, а тепер заблищало новим змістом і новими барвами..." (з книги "Живий Шевченко)
"Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина..."(Тарас Шевченко)
"Тим неситим очам,
Земним богам — царям,
І плуги, й кораблі,
І всі добра землі,
І хвалебні псалми
Тим дрібненьким богам..."(Тарас Шевченко)
"І день не день, і йде не йде,
А літа стрілою
Пролітають, забирають
Все добре з собою..."(Тарас Шевченко)
"Шевченків край!..
Я весь його сходив
Шляхами гайдамацького повстання.
Розчулено, як хлопчик, млів од див
Невичахлого болю й хвилювання..."(Дмитро Луценко)
"Чимало маємо матеріалів і про Шевченка як співака, про його велику любов до пісні, про те, що він мав не абиякий голос і, співаючи, глибоко переймався сам тією піснею і хвилював інших. Недарма Ф. М. Лазаревський згадує, що при одному побаченні поет проспівав кілька улюблених пісень, зокрема «Зіроньку», «Тяжко-важко в світі жити» і з особливим почуттям: «Забіліли сніги, заболіло тіло ще й головонька», при чому багато слухачів плакало. А. Лазаревський пише, що і після заслання 1858 року Тарас Григорович любив співати. Навіть, входячи до їдальні обідати, він наспівував: "Понад морем, Дунаєм"... " (Дмитро Чуб)
"Учітеся, брати мої!
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь, −
Свого не цурайтесь..."(Тарас Шевченко)
"Чи то на те Божа воля?
Чи такая її доля?
Росла в наймах, виростала,
З сиротою покохалась.
Неборак, як голуб, з нею,
З безталанною своєю,
Од зіроньки до зіроньки
Сидять собі у вдівоньки.
Сидять собі, розмовляють,
Пречистої дожидають.
Дождалися..." (Тарас Шевченко)
"У 1829 році, підлітком „странствуя с обозом за своїм дідичем”, потрапив козачок дідича Енґельгарта до Києва. Молодий Шевченко побачив уперше київські панорами й познайомився з характерними рисами київського населення того часу. Склад мешканців Києва був строкатий: ченці, священики, прочани, крамарі, перекупки, панські екіпажі, вози, запряжені волами, та різні люди. На вулицях Києва можна було почути українську мову, російську, польську (вплив якої був дуже міцний), жидівську, німецьку, французьку. Діловодство велося переважно польською мовою, і стрій урядовців був польський. Тодішній Київ був привабливий своєю топографією — горами, садами й лісами на березі Дніпра..." (Сергій Крашенінніков)
"Велику людську рису бачимо і в поводженні Шевченка з дітьми, з своїми сестрами, батьками, а особливо з матір’ю, про яку з великою любов’ю згадує в багатьох творах. Вирвавшись з неволі і поринувши в життя вищих шарів суспільства, інтеліґенції, він не забув своєї України, свого села, не забув сестер, братів, що лишились кріпаками, у злиднях, навпаки, він щораз турбується їхньою долею, при першій можливості надсилає їм гроші, домагається їхнього звільнення з кріпацтва. Діти ж, людські діти, завжди були предметом його любови й радости. Діти його теж любили безмежно..." (Дмитро Чуб)
"... Чи не єдиною розвагою для мешканців цього укріплення була вистава п’єси Островського «Свої люди — порозуміємось», яку дозволив поставити у різдвяні дні 1851-го року комендант підполковник А. Маєвський. Для нас ця вистава цікава тим, що одну з головних ролей у ній, ролю Рисположенського, грав Тарас Шевченко. Він же намалював і декорації. Про ці вистави і про участь нашого поета в культурному житті Новопетровського укріплення розповів капітан Косарьов, спогади якого записав офіцер Микола Новицький. Він пише, що перебуваючи у Новопетровську, Тарас Шевченко поволі став брати участь у культурному житті цього укріплення і виявив себе, як добрий співак, артист і навіть танцюрист. Це було в 1852 році..." (Дмитро Чуб)
Взi рцем автобiографiчноï лiрики Тараса Шевченка можна назвати вiрш "Якби ви знали, паничi...". Вірш написано у 1850 роціі і присвячено темi крiпаччини та важкiй долi крiпакiв.
Про те, яким був Шевченко, свідчать, насамперед, його твори. Адже вони — внутрішній світ, стан душі, духовність та мораль. Серед сучасників утвердилася думка, що він велет, геніальний поет, художник, мислитель, великий син народу. І це не пафосні слова, а свята правда. Таку оцінку генію дав час, склали уми. Але напевно можемо сказати, що ми до кінця ще не осягнули вагу світоча не лише України, а й усього людства. Бо сила його творчості не вписується у якісь межі. Вона по-новому розкривається перед новими поколіннями українців. Ця сила небезпідставно дає право твердити про пророчу сутність Тарасової творчості, осмислити яку сьогодні, жити його піднесеним духом більш ніж актуально. Шевченко вчить, переконує, кличе. Дає відповідь на безліч запитань сьогодення. Але зараз мова не про те. Хочеться глянути на Шевченка з іншого боку. Людського. Який завжди цікавий, бо за його творчою величчю проглядається фізичний образ великого українця. Яким він був як звичайна людина ? Чим жив? Що любив, а що ненавидів? Коли радів, а коли сумував? Може, у чомусь сумнівався, чимсь захоплювався? Яким був його побут, уподобання, характер, вдача?...
"І вам слава, сині гори, кригою окуті.
І вам, лицарі великі, Богом не забуті.
Борітеся — поборете! Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая!"
(Тарас Шевченко)
"Aware of a poet?
Aware of a poet?
A poet of Cossack broods over the land.
Not noting a bullet.
Not noting a bullet.
You see a poet of Cossack in Borodyanka."(Kurama)
"Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?.."(Тарас Шевченко)
Щоб швидко знайти на нашому сайті твір Тараса Григоровича Шевченка, скористайтесь абетковим покажчиком, де посилання на вірші та поеми Кобзаря розміщені у порядку "від А до Я".
