Пробуємо цезальпінію в роботі. Вона дарує писанкам рожеві, коралові, теракотові відтінки, і що важливо - насичений червоний колір. В Україні немає такої рослини, яка здатна була б фарбувати яйце в червоне. Виключенням є марена кавказька, її відносно недавно почали вирощувати у нас.
"В традиційній писанці кольори ми не обираємо — вони вже дібрані, і досконало. Питання виникає про барвники. Чим відтворювати традиційні кольори на писанці? Якими відварами? Розглянемо це питання на прикладі колекції писанок Ольги Косач, до якої увійшли 22 писанки й одна дряпанка. Ця колекція — ціле розмаїття з поліських, волинських та переважно подільських писанок. Кольори сонячні, радісні: є там і червоний, і зелений; жовтий, рожевий, коричневий, чорний та вишневий. Сім різних барв. То що, аби відтворити колекцію, потрібно приготувати сім відварів з різних рослин? Можна й так. Та якщо є бажання зменшити об'єм роботи, краще продумати комбінації і зменшити кількість відварів. Досягти семи різних кольорів цілком можливо і трьома барвниками..." (Ірина Михалевич)
У відтінки зеленого фарбують немало рослин – аморфа кущова, кропива, червона мальва, червоний тюльпан, дикий виноград, квіти гайлардії, ягоди бирючини…І кожна дарує писанці осібну барву. Усі ці відтінки бажається якомога точніше описати. Де шукати для них назви? Можна скористатися назвами художніх фарб чи таблицями системи Pantone. Та простіше послухати старої поради – коли бракує слів, більше читай. Мені подобається читати статті про життя диких птахів. Там є чимало цікавої інформації про крилатих непосидюхів, а ще в таких текстах можна зустріти означення найрізноманітніших барв…
Складені шви: "Верхоплут подвійний (гуцульський)", "Навиване", "Верхоплут (верхошов)", "Ключовий шов (ключове шитво)", "Ключка", "Парована ключка", "Ріжки (шов ріжкатий)", "Штепування", "Кучерявий шов", "Шов «черв’ячок»".
У святкові дні та канікули з'являється час хоча б трохи позайматися улюбленою справою: чи то пов'язати, чи то повишивати... Пропонуємо схеми вишивки хрестиком зимових мотивів та малюнки вишитих картинок на різдвяно-зимову тему.
Оксана Караванська - про моду для дітей
"Якщо людина багато читає, у неї формується гарна, багата мова. Слухати таку людину — насолода! Я почала читати десь у п’ять років. Взяла до рук велику старовинну книгу з красивими ілюстраціями, які любила подовгу розглядати, і вигукнула: «Дикі лебеді!». Це був Андерсен, видання 1935-го року. Відтоді читаю безперестанку. З книжок за короткий час можна познайомитися з неймовірними людьми, фантастичними історіями... Досвід, набутий людством упродовж багатьох століть, можна набути за лічені дні, а то й години, прочитавши «правильну» книжку". (Оксана Караванська)
Історія та символіка писанки. Дослідження, оповідки та майстер-класи писанкарки Ірини Михалевич
У своєму блозі на "Малій Сторінці" відома в усьому світі майстриня-писанкарка Ірина Михалевич докладно розповідає про мистецтво писанкарства - крок за кроком - та розкриває секрети своїх писанкарських знахідок. Пізнаваймо нове разом з нами!
У XIX столітті в центрі української науки опиняється етнографія. Як наслідок, постає низка чудових етнографічних збірок, праць і монографій про різні сторони народного життя і народної творчості. Тоді виходять у світ “Народные южнорусские песни” Амвросія Метлинського, 1854; “Вжинок рідного поля” Миколи Гатцука, 1857; “Старосветский бандуриста” Миколи Закревського, 1860, та багато інших праць. Яскравою подією тоді став і альбом Ольги Косач “Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки”. Він побачив світ 1876 року в Києві. На той час, коли вийшов альбом, не було видано жодної повної збірки української орнаментики.
Є олівець, є спокуса ним скористатися. Часто тоді, коли без нього можна цілком обійтися. Олівець заважає, забирає додатковий час і не зближує з традицією. Ставити помітки, зарубки і всілякі допоміжні деталі можна воском. Дивіться покроковий майстер-клас написання без олівця писанки з "Сонячної колекції" Ольги Косач (Олени Пчілки).
У цій статті знайдете ідеї-картинки, як можна прикрасити до Нового року свою оселю чи офіс за допомогою новорічних витинанок, та шаблони витинанок серії "ялинкові кульки".
Саме чарівне свято року вже близько! Чи готові ви до свят? Пропонуємо найцікавіші різдвяні та новорічні ідеї прикрас, які ви можете швидко і легко зробити своїми руками та прикрасити свій дім, школу, садочок чи офіс.
Одним із видів старовинного мистецтва є нанизування. Виготовлення прикрас з дрібного намиста, бісеру й стеклярусу відомо багатьом народам світу. Кілька тисячоліть тому, разом з появою скла, прийшли вони до нас із Стародавнього Єгипту та Індії. У старовинних похованнях знаходять скляне намисто та бісер різних кольорів, розмірів і форм. У нашій країні виготовлення прикрас з намиста та бісеру відоме з часів Київської Русі. Але найбільшого поширення здобули ці вироби наприкінці минулого та на початку нашого століття. Вузькими й широкими стрічками та комірцями з бісеру оздоблювали одяг та головні убори, прикрашали шию, голову, коси. Робили їх довгими і короткими, пласкими та об’ємними, суцільними й ажурними, з рівними й зубчастими краями, одно- й багатобарвними. Носили по одній прикрасі або по кілька водночас.
У шитті й вишиванні велике значення має оформлення виробу: обробка рубців та з’єднання окремих деталей. Колись одяг шили вручну з домотканого полотна та сукна. Рубці прикривали різними декоративними швами. Якщо полотно було вузьке, то його зшивали по пругу, впритул, рівними або скошеними стібками, пруговим швом. Місця з’єднання також прикрашали декоративними швами. Кожна пошита або вишита річ потребує відповідного оформлення. Особливо це стосується обробки країв. Їх оформляють рубцями, торочками з ниток та петельок, зубцями, кольоровими смужками з інших тканин, шнурами тощо. Щоб вишитий виріб мав ошатний вигляд, його треба правильно випрати і випрасувати.
Ще у X — XI сторіччах поряд з вишиванням лляними, шовковими, золотими і срібними нитками існувало на Русі садження — вишивання перлами, коралами, коштовним камінням. Пишними рослинними орнаментами із золотих ниток, коралів і перлів розшивали рукодільниці панський одяг і взуття, церковні та культові предмети. Руками безіменних майстринь створювалися різноманітні прикраси для оздоблення житла, побутових речей, народного одягу і головних уборів.
Фантазуємо разом з нашими дітьми і зі звичайних ватних дисків, картону, клею та фарб отримуємо такі красиві картинки на новорічну тему та веселі вироби з різними кумедними тваринками і рослинами...
Накладне шиття — це аплікація й різні накладні шви, якими оздоблюють вироби. Аплікація виникла понад дві тисячі років тому, коли кочівники прикрашали свій одяг, взуття, упряж і житло візерунками із шматків шкіри, хутра, повсті, берести. Пізніше для оздоблення одягу почали використовувати різні тканини. Аплікаціями з оксамиту, сукна й шкіри з давніх-давен оздоблювали жіночий та чоловічий одяг: корсетки, фартухи, юпки, свитки, кожухи й кожушанки, бекеші, а в деяких селах — і рушники. Швом обкрутка вишивають дрібні рослинні узори, якими прикрашають одяг, білизну, носовички, серветки. Цей шов називають іще рококо, а у народних вишивках — кучері, баранячий стіг, закрутка. У західних областях України обкруткою — баранячим стегом — з червоних або чорних вовняних ниток, покладених навскісними стібками, колись густо вкривали рукава жіночих сорочок та пілки кептарів.
Наступна серія шаблонів новорічних витинанок: вирізаємо янголяток, діточок, сніговичків та різноманітні дзвоники.
Прикрашаємо нашу оселю до Нового року, використовуючи новорічні витинанки. Пропонуємо добірку шаблонів витинанок різноманітних зірочок, свічок, місяців, ялинок, сніговичків, будинків та лісових пейзажів.
Мережкою називається ажурна вишивка на смужці тканини, з якої витягнуто нитки піткання, або основи. Нитки, які залишилися невитягнутими, обплітають робочою ниткою, утворюючи різні узори. Мережки бувають найрізноманітнішими — від нескладних вузеньких смужок одинарного прутика до білих мережок завширки до 1 м, дуже схожих на справжнє мереживо. Ришельє — це ажурна вишивка, в якій окремі деталі малюнка з’єднуються між собою за допомогою павутинок (бридів) та павучків з ниток, а контури обшиваються петельним швом. Цією вишивкою прикрашають столову й постільну білизну, занавіски, подушки. Останнім часом її широко застосовують в оздобленні жіночих блузок. Вишивають на тканинах будь-якого кольору та гатунку: парусині, полотні, батисті, шовку тощо.
Гладь — це вишивання прямими та похилими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато технік її виконання. Це і вже відомі нам шви: вперед голку, строчка, стебловий, ланцюжок, і спеціальні — пряма й коса гладь, гладь з перехватами, верхошов та багато інших. Існує кілька видів гладі: одностороння, двостороння, без настилу і з настилом, прорізна тощо. Розрізняють також точну (або лічильну) гладь, яку виконують по рахунку ниток на тканині, та вільну, або рисовану, в якій стібки кладуть по контуру малюнка, нанесеного на тканину. Лічильною гладдю виконують в основному геометричні орнаменти, а вільною — рослинні й тваринні. Вишивати гладдю можна на будь-якій тканині, нитки краще брати м’які — муліне, заполоч, ірис, шовк. Розглянемо деякі гладдєві шви...
