«
«
«А на нас упав ананас» Олесі Мамчич — сьома, щаслива, книжка в серії «Сучасна дитяча поезія». Книжка, котра вже в перші дні по виході з друку заявила про свій розбишацький «характер»: як і славетний «просто з неба», «ОТАКЕННИЙ» ананас... Читайте віршики: "Їхав віз через ліс", "Річка річка синя", "А в рудої киці", "В ліс метелики летіли", "Котик пік оладки", "Скоромовка", "Йшли з війни кавуни", "Кора і корида", "Іванка, Варка і Федько, а також молоко", "А на нас впав ананас", "Лишенько", "Про ріку", "Ведмежато вийшло жати", "Упіймав Тьома сома", "Наша чашка миє вуха", "Сад ботанічний".
Цьогоріч українські старшокласниці з Харкова та Києва набрали загалом 126 балів і посіли перше загальнокомандне місце на Європейській математичній олімпіаді серед дівчат у Цюриху (Швейцарія). Під час олімпіади команди вирішували по три математичні задачі за 4,5 години два дні поспіль. Пропонуємо на Ваш розгляд саме ті задачі, які наші дівчата вдало розв'язали на вищевказаному міжнародному змаганні.
Читаймо надзвичайно цікаву казкову повість молодої письменниці Ольги Зубер «Подорож на Край Світу».
Зміст повісті:
1. Подорож починається…
2. Дивовижне перевтілення
3. Лора проти Вітру
4. Лора на висоті
5. Якщо не спиться...
6. Як вівця стала бджолою
7. В гостях у Вітра
8. Зимова історія
9. Забавки в морозяну ніч
10. Фіалки для Фіалки
11. Мій друг Вітер
12. Таємниця Лори
"Осінь прийшла, не питаючись. Без запрошення, мов незвана гостя. Лісова миша Люська сиділа на купі хмизу й спостерігала за жовтавим листям, що кружляло в неї над головою, вкриваючи лісову стежку. — Ех! — сумно зітхнула вона, дивлячись довкола. — Оце ще мені ця осінь! Як гарно було влітку: сонечко, зелена травичка. Гуляй, не хочу. А тепер і податися нікуди. Одні калюжі та сухе листя. Та це ще що! Скоро й зима прийде. А Борсук-віщун, лісовий синоптик, передбачив, що зима буде дуже й дуже холодною… Хоча… Якщо згадати, то минулого року він казав те ж саме, а особливого холоду й не було. Тож, може й цього разу минеться… Та все одно, падаюче листя псувало Люсьці настрій, і в неї починалася, як ото кажуть люди, депресія. Про це вона читала в газеті, яку їй приніс дятел Дмитро із села, що поруч з лісом. Люська знала, що люди вміють виготовляти такі газети. Тільки от як вони це робили, вона не могла зрозуміти. У цей час єдине, що її тішило — це ліс..." (Ольга Зубер)
"– Знову до школи, – Петрик зітхнув і вийшов на вулицю. – Як же швидко пролетіли канікули! Петрик – учень п’ятого класу. Він ніколи не любив вчитися і завжди йшов до школи неохоче. Батьки всіляко намагалися заохотити його до навчання, але у них нічого не виходило. От і сьогодні у Петрика настрій був зовсім кепським, адже знову довелося йти до ненависної йому школи. Було друге вересня і погода була чудовою. Сонечко сяяло, посміхалися квітки на клумбах, пташки співали веселі пісні і тільки Петрик був набундючений, як осіння дощова хмаринка. Першим уроком за розкладом була математика..." (Ольга Лапушена)
"Колись давно люди навчилися писати і почали занотовувати свої думки, спостереження та вигадки. Саме в ті часи на світ народилася Література. Тоді вона була ще зовсім маленькою дівчинкою, і її все на світі цікавило. Вона пізнавала все більше і більше, зацікавилася релігією, наукою, культурою і творчістю. Але найбільше за все Література полюбила казки. У Літератури була величезна кількість шаф, у яких вона зберігала різноманітне вбрання. Там були і класичні сукні, і комедійні, сумні і радісні, сірі та чорні, білі і навіть строкаті. Кожного разу, коли в світі народжувався новий літературний твір, у Літератури з’являлася нова сукня. І чим популярнішим ставав цей твір, тим довше вона носила ту сукню. З часом гардероб Літератури настільки розрісся, що справжнім спасінням для неї стала поява комп’ютера, в якому вона змогла зберігати частину свого вбрання. Це був розквіт літератури..." (Ольга Лапушена)
«...Так... ворона і лисиця,
Ну що може буть простіш,
Нам той сир вже буде снитись,
Ну, а вивчено на шиш.
Все, лягаймо спать – на ранок
Все ж світліше голова...
Після школи: «Мамо, мамо!
Нам тепер таке завдання:
Вірш у прозі! Ти жива?»»(Тетяна Денисенко)
"Усім вітання! Днями наткнулася в групі «Вища школа і наука України: розпад чи розквіт?» на чергову статтю про чергову реформу в освітньому секторі із цікавезним заголовком «Лекторів вишів замінять Ютуб-канали». Що ж насправді? Нова реформа пропонує скоротити кількість аудиторних занять, замінивши вилучені пари годинами самостійної роботи. Тобто викладач даватиме список обов’язкових та факультативних джерел, а учні самостійно їх читатимуть чи переглядатимуть на Ютубі, наприклад. І виконувати якісь домашні завдання. Розумію, що мінуси в такій системі є: викладач не зможе перевірити, чи студент самостійно виконав письмові завдання, чи просто їх замовив і купив; невмотивовані студенти не будуть читати й переглядати відео; зникає можливість піти на кафедру й проконсультуватися наживо з будь-якого питання. Може, є й інші недоліки, про які не згадала, можете їх зазначити в коментарях. Однак і плюси в такій реформі теж є, про що я й написала під дописом. І ось тут почалося найцікавіше..." (Ольга Шарко)
Мої висновки: Платіть за готовий продукт, а не ідею. Справжні патріоти пропонують якісь конкретні (хай і не завжди безоплатні) послуги й товари. Більш того, ці товари й послуги мають бути інформативні та навчальні. Це може бути підручник з українознавства, української мови, української літератури, історії України чи просто якась художня книжка. Приклад: Галина Марчук (викладала в нас алгебру й геометрію) написала дві чудові книжки рустикальної тематики про життя пересічних українців доби радянщини – «Три долі» та «Борозною любові». Обидві чомусь мені подарувала. Ці книжки фіксують враження оповідачки та побут українства 20 століття. Це також може бути курс (онлайн чи офлайн), де вас навчатимуть мови, історії, культури тощо. Тобто в підсумку ви маєте набути знання й навички – опанувати мову, знати основні віхи історії, розумітися в українському кіно, образотворчому мистецтві тощо. Якщо нічого нового, окрім постулатів «Як треба рідну землю любити», ви не почули – не витрачайте свій час і гроші.
"На зустріч із ніччю день ступає.
Під вербою парубок на дівчину чекає.
Серденько рветься від розпуки:
Холодний вітер шепче про розлуку,
А теплий спогад душу зігріває.
Схрестилися стежини радості та смутку."(Людмила Кибалка)
«Prometheus» – українська платформа онлайн-освіти, яка прагне зробити найкращі навчальні курси України та світу доступними для кожного. Про те, як відбувається освітня революція в Україні, про переваги та недоліки онлайн-освіти, а також про те, чи замінить онлайн традиційні способи викладання, в рамках Четвергів від CANactions розповів засновник проекту Іван Примаченко.
Добірка оповідань Івана Франка для дітей: "Малий Мирон", "Грицева шкільна наука", "Schönschreiben (каліграфія)", "Schönschreiben (каліграфія)", "Олівець", "Мій злочин".
У оповіданні "Голубий гвинтик" Олеся Донченка йдеться про те, як працюють на заводі мами і тата малюків з дитячого садку.
"Діло вийшло так. Кость та ще троє хлопців - Данилко, Семенець та Микита - пасли товар на лугу. Хлопці - свій, а Кость - панський..."
(Володимир Винниченко)
"У хаті в селянина Остапа та його жінки Ганни - радість: найшлось телятко теї ночі. Вони внесли його в хату, бо мороз був великий, і воно могло й замерзнути в хліві..." (Олена Пчілка)
"Учитель питає: "Бачите, діти, ось цей спалений сонцем пустир у долині?" "Бачимо", — відповідають діти. "Тож послухайте бувальщину. Ось тут, на місці цього пустиря, багато років тому був глибокий ставок, аж до села, що розкинулось ген під горою. Можна було випливти човном на середину й веслувати аж до он тих дубів, їх тоді там багато було, а тепер три лишилося, та й ті всихають... На березі верби росли. У лісі водились білки. То старовинне козацьке село. Викопали тут ставок запорожці після битви під Жовтими Водами. І поселились на його березі..." (Василь Сухомлинський)
"Андрійко і Ніна, школярі-першокласники, поверталися з школи. На шляху був ярок. Припекло сонце, розтанув сніг, ярком потекла вода. Шумить бурхливий потік. Стоять перед потоком Андрійко і Ніна. Андрійко швидко перебрів через потік, став на протилежному березі. Подивився хлопчик на Ніну, й соромно йому стало...." (Василь Сухомлинський)
"Вузенькою стежкою ішли два подорожні. По один бік - хлюпотіли хвилі синього моря, по другий - стояли сиві гори. Ішли подорожні вже давно. Вони шукали Красу. Один із них - Людина з Гарячим Серцем, другий - Людина з Холодним Серцем. Людина з Гарячим Серцем глянула на море - і очі її стали захоплені й ласкаві..." (Василь Сухомлинський)
