Олеся Мамчич: віршики для дітей з ілюстрованої книжки «А на нас упав ананас»

Олеся Мамчич — не лише талановита письменниця, а ще й мама двох чудових дівчаток, Іванки і Варварки. Мудра і весела мама, яка в душі залишилася дитиною, тому за допомогою віршиків цієї збірки запросто порозуміється з кожним маленьким читачем та всією його родиною. Адже найкраща дитяча поезія виходить тоді, коли вірш, писаний «по-дорослому» хвацько й майстерно, насправді справляє таке враження, ніби його створила сама дитина.

Поезія Олесі Мамчич  — ігрова, весела, іноді трохи розбишацька, іноді дуже ніжна, але завжди сонячна, щира й безпосередня. 

 

Олеся Мамчич

ЇХАВ ВІЗ ЧЕРЕЗ ЛІС

Їхав віз через ліс, 
а на возі сто валіз.
А у кожній із валіз — 
павучок діру прогриз.
А у кожній із дірок — 
смачно схований сирок, 
в сто вузлів, замків, гачків 
від усяких павучків.

 

 

* * *

 

РІЧКА РІЧКА СИНЯ

річка річка синя 
сонце в ній як диня 
плаває туди-сюди 
хвильки робить із води

а у диню оси 
заховали осінь

дині хочеться мені
але хвильки крижані

 

* * *

 

А В РУДОЇ КИЦІ

А в рудої киці —
золоті спідниці.
А в білої киці —
в лапках полуниці.
А в сірої киці —
складені копиці.
А в б'ючкої киці — 
зеленка на пиці!

 

***

 

В ЛІС МЕТЕЛИКИ ЛЕТІЛИ

В ліс метелики летіли,
відпочить на доню сіли:
два на краї капелюшка,
два на носик, два на вушка,
неслухняний на валізку,
а ласкавий сів на слізку,
а найстарший — на сопілку,
а найменший — на мобілку!

 

***

 

КОТИК ПІК ОЛАДКИ

Котик пік оладки,
в нього білі лапки,
вушка золотисті,
мордочка у тісті.

Спершу взяв з долівки
пляшечку олійки.
Потім із полиці —
дрібочку кориці.

Потім сів на ґанку
почекать Іванку —
щоб Іванка мила
жабці подзвонила:

бо голодну жабку
стало котку жалко.
Хоче жабку звати,
щоб почастувати.

 

 

* * *

 

СКОРОМОВКА

а хтось не зна
що ось сосна
яка сосна?
гінка сосна
сосна соснище
од неба нижча
нижча од неба
вища од тебе

 

***

 

ЙШЛИ З ВІЙНИ КАВУНИ

Йшли з війни
кавуни,
потомилися вони.

Ще й смугасті лати 
почали линяти.

А в найстаршого на потилиці
всі листочки геть покрутилися.

Та сміялись вояки дорогою,
бо вертались вони – з перемогою!

 

* * *

 

А НА НАС ВПАВ АНАНАС!

А на нас
впав ананас!
Прямо з неба - ананас!
ОТАКЕННИЙ - ананас!
Пресмачнющий ананас!
Пощастило - впав на нас!

А на вас - тільки квас!

 

* * *

 

ЛИШЕНЬКО

Ой лишенько!
У діда на голові лисенько!.
У баби на голові волохато!.
У тата на бороді бородато!.
А в мами на личку сердито,
Бо щось невеличко розбито.

 

* * *

 

КОРА І КОРИДА

Бігла Кора з коритом
в коридор на кориду,
бігла скоро з коритом,
бо коротка корида.
Поки Кора добігла —
на кориду не встигла.
Годі, Коро, журиться,
буде скоро кориця!
Пиріжки будуть скоро
із корицею, Коро!

 

* * *

 

ІВАНКА, ВАРКА І ФЕДЬКО,  
А ТАКОЖ МОЛОКО

Іванка, Варка і Федько
Беркиць об молоко!
Тепер усе у молоці — 
і парти, і штанці.

У білій хлюпались ріці,
та думка всіх — гірка,
бо тяжко жити в молоці,
але без молока.

Пішли дівчатка і Федько
по нове молоко.
Але корівки, як на зло,
удома не було.

Тоді ходімо на базар! —
але утік базар,
а замість нього походжав
ікластий динозавр.

Сказали діти:
та невже
закон на світ гряде —
якщо чогось немає вже,
його нема ніде?

Біда дарма дітей дійма,
бо вірять у своє:
якщо ніде чогось нема,
то десь воно, та є!

Колись дівчатка і Федько
обійдуть кожен двір
і знайдуть — як не молоко,
тоді бодай кефір.

 

* * *

 

ПРО РІКУ 

Покупались у ріці 
сірі-сірі горобці — 
стала сірою ріка, 
плине — сіра і рідка. 
Мили лапки у воді 
дві лисиці геть руді —
то і річка вже руда, 
плине мокра, як вода. 
Потім дощ у річку впав 
з оберемком синіх трав — 
річка синя, як трава... 
Синя річка не бува!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

* * * 

 

ВЕДМЕЖАТКО ВИЙШЛО ЖАТИ

ведмежато вийшло жати 
клишолапе заважате 
пиріжків понадкусило 
квіти в клумбі покосило 
по дорозі від берлоги 
потоптало зайцю ноги 
зайцю ноги клишовуху 
клишовух утік щодуху 
йшло повз білку хвосторуду 
потім бджілку потім другу 
і дочапало у лісі 
аж до меду аж по лікті 
та круг вулика — як риски — 
кусолапі бджологризки 
ведмежа ковтнуло слинку 
і пішло шукать малинку

 

* * * 

 

УПІЙМАВ ТЬОМА СОМА

Упіймав Тьома сома 
і поїв сома вдома. 
Собі Тьома вдома сів, 
собі сома Тьома з’їв. 
А потому із дому вудка 
знову зве Тьому: — 
Нум, ходімо, Тьомо, 
та упіймаємо кита! 

 

* * * 

 

НАША ЧАШКА МИЄ ВУХА

Наша чашка миє вуха, 
щоб вдягнути капелюха 
і піти у гості, 
де виделки гострі 
й чайники кирпаті 
влаштували паті. 
Швидко сковорідки 
вимили борідки.
Та ще й кралі-ложки 
причесались трошки. 
Ось лише у люлі 
плачуть дві каструлі — 
бо вони, пузаті, 
залишились в хаті, 
адже їхні кришки 
захворіли трішки.

 

* * *

САД БОТАНІЧНИЙ

сад бо-та-нічний
сплять бо там нічки
(у кожній квіточці
по нічці світиться)

тому вечорами сади 
як храми — шумлять 
свічками і зірочками

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За матеріалами: Олеся Мамчич. "А на нас упав ананас". Вірші.  Художник Надія Каламєєць. Київ, видавництво "Грані-Т", 2013 рік, 48 с.

Текст - з сайту: http://abetka.ukrlife.org/

Картинки - з сайту: http://www.grani-t.com.ua/

 

 

Більше поезій Олесі Мамчич на нашому сайті: