"Піч холодні млинці пече.
Сонце на схід заходить.
Річка з долу навзгі́р тече.
Мертве живе народить.Нісенітниця та й усе!
А назирни пильніше –
і прочитай: "Такі есе –
лише поет і пише!" (Сергій Губерначук)
Читайте скоромовки Грицька Бойка: "Скоро мовлю скоромовку", "Тачка та човен", "Чучело", "Ворона-каркарона", "Повезло", "Лежень", "Колосся", "Про милу і мило", "Ожина", "З села в село", "Зуби", "Явдошка й волошки", "Горішина", "Архип охрип", "Череда", "Зоя і Зіна", "Вареники", "Смаженя", "Лелі", "Клює курка крупку", "Білча", "Бусол", "Горличка", "Подзьобав і пострибав", "Гксенята й гуска", "Курличі", "Липка", "Ослисько", "Лошата", "В альтанці", "Мурий з мурмуркою", "Мороз", "Василинка й Маша", "Гуси, гуси, гусенята", "Орли", "Карася - з порося", "Аби з рук", "Коса косить", "Скрекоче сорока", "Мішок на мішку", "Бощик", "Сухарики", "Щедрий дощик", "Качечка", "Не плакали", "Калинка", "Малюємо клени", "Торохкоче трактор", "Маля-немовля", "Сумно самому", "Спочиває сивий сом", "Чапля", "Бабуся", "Пройдем двором - поговорим", "Текла Сула", "Краб", "Моржі", "Кіндрат вбрід брів", "Сто ніжок", "Жатка", "Груші", "Задумався", "Наробили двері скрипу", "Шелестять комиші", "Щиглі".
Досить помилок!
— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше робити уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, котрі я роблю сам.
Його смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого.
Читаймо на "Малій Сторінці" програмні твори з літератури для 6 класу.
"Вчителька вже не могла собі дати ради з другокласником Іванком, якого всі звали Незнайком. Правда, якось навчився він читати й писати, хоча й плутав часто українські літери з румунськими, знав дещо з природознавства, малював і співав на десять, на уроці фізкультури був найліпшим учнем, але на уроці математики завжди відповідав: «Не знаю!»..." (Степан К. Д. Трайста)
Добірка гумористичних віршів Степана Олійника для дітей зі збірки "Весела книжечка": "Чудо в черевичку", "Наші мами", "Ледар-брехунець", "Вовина хвороба", "Про Іринку", "У бабусинім буфеті", "Два кроки".
Вірші Степана Олійника для дітей: "Наші мами", "Чудо в черевичку", "Ледар-брехунець", "Вовина хвороба", "Про Іринку", "У бабусинім буфеті", "Два кроки".
Багатомільйонний український читач з глибокою любов’ю і повагою згадує ім’я Леоніда Івановича Глібова, талановитого байкаря, видатного майстра художнього слова, твори якого зайняли почесне місце в українській класичній літературі. Життя поета було сповнене напруженої творчої праці, щирого прагнення допомогти рідному народові «живим словом правди і просвіти».
Важко знайти в нашій літературі щось настільки веселе, талановите й дотепне, як ця неперевершена книга Всеволода Нестайка, якого часто називають Гоголем сучасної української дитячої літератури. Недаремно «Тореадори з Васюківки» перекладено двадцятьма мовами і внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей.
"Фрашка – національний польський жанр, коротенькі сатирично-гумористичні вірші на злободенні теми як суспільного, так і духовного розвитку людини. Жанр бере свій початок з 16-го століття ("Сад фрашок" В. Потоцького) і перекладався на десятки мов світу. В Україні збірник "Польські фрашки" друкувався в перекладах М. Петренка, Д. Білоуса, Л. Череватенка, Д. Павличка та інших видавництвом "Дніпро" у 1990 році. Перенесення фрашки ж на національний грунт, а саме написання українських фрашок, мені невідоме. Вважаю фрашку поетичним жанром, котрий знаходиться найближче до найголовнішого завдання літератури – людинознавства." (Володимир Нагорняк)
"Учителька:
– Петрику, яка довжина річки Амазонки?
– Три сантиметри.
– Як? Не може такого бути?
– Ще як може! Я сам лінійкою на карті міряв."(шкільний гумор)
Полярник
— Тату, коли я виросту, то буду полярником.
— Дуже добре, синку.
— Я вже зараз хочу готуватись до цього.
— Як же?
— А ти щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду.(З народного)
"Каю́"- франко-канадський мультиплікаційний серіал для дітей, знятий за книжками Кристини Льорьо та ілюстрованими Елен Депюто. Тішить, що мультики перекладені та озвучені українською мовою. Це - пригоди чотирирічного хлопчика на ім'я Каю, який кожен день виявляє для себе щось цікаве з його мамою, татом, молодшою сестрою Роузі, бабусею та дідусем. Кожна нова серія - це нова повчальна історія про малюків, що пізнають життя та починають розуміти стосунки... "Каю" - дуже спокійний та позитивний мультфільм. Він буде цікавий діткам від 3-х років та усій родині... ;)
"Учитель фізики будить учня, що заснув:
— І кого ти бачив уві сні?
— Ломоносова. Він вам, Петре Івановичу, вітання передавав!".. ;)
"Ой, який же ти ластатий!
Ластовиння, мов крапки!
Та чомусь усі до тебе
Поспішають залюбки!"(Юлія Хандожинська)
"Курли, курли, курличуть,
Курличуть журавлі.
Курличенням накличуть
Весну по всій землі." (Юлія Хандожинська)
"Сумнолистого жовтневого полудня брів Віка додому. Ніщо не радувало його - ні погожий суботній день, ані завтрашній вихідний. На душі в хлопця шкребли коти. І не ті коти, яких часто ще можна бачити в рамочках на стінах квартир або ж базарного дня у тьоть чи дядь з червоними обличчями - пухнастеньких котиків з голубими очима й рожевими бантиками на шиях, - а брудні й жилаві коти, королі задвірків і горищ, котрі пружнисто никають містом, зневажливо скалячись на перехожих. Ті коти, що не вагаючись і миті, заводять одчайдушні бійки за парканами чи просто на вулицях і виповнюють моторошним нявчанням тишу поснулих вулиць уночі. І от сьогодні, тільки-но Віка вийшов із школи, п’ятеро чи шестеро харцизяк і допалися до його душі..." (Ярослав Стельмах)
"У далеких і таємничих африканських джунглях жив лев Толябун. То був злий і невдоволений з усього лев. Коли світило сонце, він ричав через те, що йому було жарко; коли наставала темрява, він дратувався, що йому прохолодно; натщесерце ричав од голоду, а пообідавши — од того, що вже наївся. Його дратувало все на світі: дерева, річка, пташки, місяць, звірі, а через те, що він виказував своє роздратування голосним ревінням, тільки його й чутно було з ранку до ночі. Усім Толябун страшенно набрид, але ж його боялись і нічого не могли вдіяти..." (Ярослав Стельмах)
... Історія ця починалась зовсім звичайно. Друзі-п'ятикласники Сергій та Митько приїхали на літній відпочинок у село. Вчителька ботаніки дала їм завдання - зібрати колекцію комах. Але хто ж міг уявити, що замість комах хлопці почнуть полювати… на страшну химеру, що живе в озері. Звідки взялась та потвора, як її захопити? Друзі починають діяти… Про незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька (і не тільки їх) весело розповідає відомий український письменник Ярослав Стельмах у своїй повісті «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера». Дружба і почуття гумору допомагають героям книжки знайти вихід із будь-якого становища.
