"Прийшла та пора фізичного І духовного розвитку моїх вихованців, коли дитяча енергія стала нестримно рватися назовні, виливаючись у дивні вчинки, які з першого погляду нічим не можна пояснити. На моїх очах відбувався якийсь стрибок, сором’язливі ставали відчайдушними, боязкі — сміливими і рішучими. Одного разу ми пішли в поле подивитись, як селяни і старші школярі скиртують солому. Хлопчиків і дівчаток зацікавило, як тракторист, прикріпивши до своєї машини товстий дріт, тягне на високий стіжок цілу копицю соломи. Дріт натягується, піднімаючись угору метрів на 15. Від скирти ми пішли до комбайна. І ось здалеку я бачу: хтось з хлопчиків, схопившись руками за дріт, підіймається все вище й вище. Подивився — немає Шури. Так, це він висить на 15-метровій висоті. Діти побачили Шуру, побігли до скирти, кричать від радості, кожному захотілося, мабуть, звідати насолоду від підйому на запаморочливу висоту. Я ледве дочекався, коли Шура з’їхав, як на санчатах, зі скирти. Не знав, що робити, — радіти щасливому завершенню незвичайної подорожі чи швидше піти з дітьми звідси..." (Василь Сухомлинський)
"Після закінчення 4-го класу всі мої діти — 16 хлопчиків і 15 дівчаток — перейшли до 5-го класу. 12 учнів з усіх предметів мали відмінні оцінки, педагогічна рада нагородила їх похвальними грамотами. 13 учнів мали добрі й відмінні оцінки. У 6 дітей були і «3», і «4», і «5». Найголовнішим успіхом своєї виховної роботи я вважав те, що діти пройшли школу людяності, навчилися відчувати людину, брати близько до серця її радості і прикрощі, жити серед людей, любити свою Батьківщину. Вони зрозуміли важливу роль праці, прекрасно опанували рідною мовою, навчилися спостерігати, думати, читати, писати, передавати думку словом. Я переконався, що навчити читати і писати дітей можна до 7-річного віку, тобто, по суті, до навчання у 1-му класі. Якщо цієї мети досягнуто, духовні сили дитини звільняються для думки й творчості..." (Василь Сухомлин)
Василь Олександрович Сухомлинський – великий педагог, мудрий учитель, талановитий письменник. У його палкому серці жила велика доброта та любов до всього світу. Він не лише навчав, а й прищеплював кожній дитині найкращі людські якості, виховував доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі.
Вірші про вчителів
Вірші, присвячені вчителям: "Квіти вчителям" Максима Рильського, "Вчительці" Євгена Доломана, "Пісня про вчительку" Андрія Малишка, "Перша вчителька" Тамари Коломієць, "Моя учителько" Наталії Багмут, "Учитель" Володимира Сосюри, "Вчительці" Людмили Мензул та вірші інших відомих українських поетів. Читайте також цикл поезій від Володимира Даника "Учителю! Важка твоя дорога!"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.
Українські народні казки - популярний фольклорний жанр (фольклор -"народна мудрість"). Отже – мудрість! Це оповіді наших далеких предків, які відчували себе і все що їх оточує частиною природи. А природа у нашого краю багата, різнобарвна, пишна. Усе це багатство відбилося в оповідях – казках. Відобразився у казці і побут, звичаї, традиції, вірування народу.
Традиції українського народного виховання сформовані та відшліфовані через безперервне застосування протягом багатьох віків. Це ціла педагогічна система поглядів, ідеалів та засобів батьківсько-материнського, а також суспільного впливу на дітей та молодь.
Вирішення актуальних проблем сьогодення потребує радикальних змін у методиці навчання, що у свою чергу неможливе без озброєння школи, вчителів конкретними методиками, технологіями та рекомендаціями для їх упровадження. Однією з нових форм інтерактивної взаємодії педагога і учнів є навчання у малих групах.
Переважна більшість ідей Івана Огієнка з питань виховання дітей переплітається із запитами і завданнями педагогіки сьогодення. Засоби, запропоновані видатним українським мислителем Іваном Огієнком для виховання національної самосвідомості дітей – рідна мова, природа рідного краю, історія, звичаї, обряди, народний календар, мистецтво, українська народна пісня, фольклор, побут та ін., – мають місце і в сучасних концепціях. На часі проблеми реалізації національної системи виховання в практиці роботи дошкільних закладів та шкіл.
У сучасних умовах розвитку суспільства перед школою особливо гостро постає проблема підготовки не "носіїв знань", а активних, мислячих особистостей, здатних не лише орієнтуватися і пристосовуватися до нових умов, але й змінювати їх, пізнавати оточуючий світ та впливати на нього.
Педагогіка
Читайте у цьому розділі такі статті з педагогіки:
Лекція владики Бориса Ґудзяка про освіту в Україні
Блог Людмили Федорової. Науково-методичні праці з педагогіки
Педагогічна спадщина Василя Сухомлинського
Ігрові вправи для покращення спілкування дітей
Педагогічна спадщина Олександра Антоновича Захаренка
Стосунки батьків та дітей
Фізичне виховання
Педагогічна спадщина Григорія Ващенка
Педагогічна спадщина Івана Огієнка
Інтерактивне навчання та взаємодія педагога і учнів у малих групах
Розвиток особистості школяра в процесі вивчення іноземної мови
Розвиток експериментальних здібностей учнів на уроках фізики
Фольклор як засіб культурної адаптації і патріотичного виховання молоді
Новаторські ідеї фундатора українського кооперативного руху Миколи Балліна у шкільній освіті
Концепція гуманної педагогіки Шалви Амонашвілі
