На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

31. "Щоб не було перевантаження - потрібен вільний час" (книга "Сто порад учителеві") - Василь Сухомлинський


Василь Сухомлинський

СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ


31.  ЩОБ НЕ БУЛО ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ — ПОТРІБЕН ВІЛЬНИЙ ЧАС

Це здається з першого погляду парадоксом: учень може успішно навчатися лише за умови, коли не весь час його йде на навчання, а залишається багато вільного часу. Але це не парадокс, а логіка педагогічного процесу. Чим насиченіший робочий день учня шкільними заняттями, чим менше залишається в нього часу на те, щоб подумати про щось, безпосередньо не пов’язане з навчанням, тим імовірніше перевантаження, відставання.
Проблема вільного часу — це одна з найважливіших проблем не тільки навчання, але й інтелектуального виховання, всебічного розвитку. Вільний час необхідний учневі, як повітря для здоров’я: він необхідний для того, щоб учень успішно навчався і не відчував постійної загрози відставання (знаєте, як буває: досить дитині прохворіти кілька днів, як вона вже дуже відстала). Вільний час — перша умова багатства інтелектуального життя вихованця, умова того, щоб у його житті було не тільки навчання, а значить і того, щоб навчання було ефективним.
Вільний час учня народжується на уроках, його творцем є розумний, думаючий учитель. Його перший помічник у створенні вільного часу — сам учень, від нього великою мірою залежить, в якому стані перебувають знання — чи в стані рухомості, активності, чи в стані закостеніння. Але є ще одна умова, від якої залежить створення вільного часу. Це режим праці її відпочинку.
Насамперед на основі багаторічного досвіду я хочу сказати, що неприпустиме в режимі розумової праці. Зовсім недопустимо, щоб зразу ж після шкільних уроків учень на кілька годин сідав за книжки й зошити, щоб 3 — 4, а може, й 5 — б годин (що нерідко трапляється в старших класах) у другій половині дпя учень по суті був зайнятий такою ж інтенсивною розумовою працею, як і на уроках. 10 — 12 годин щоденного сидіння над книжкою, слухання, осмислювання, запам’ятовування, пригадування і відтворення, щоб відповісти иа запитання вчителя,— це непосильна, виснажлива праця, яка зрештою підриває фізичні й розумові сили, породжує байдужість до знань, приводить до того, що в людини є тільки навчання і немає інтелектуального життя.
Досвід показує: можна організувати розумову працю так, що друга половина дня буде вільна від сидіння над книжками й зошитами. Друга половина дпя має бути вільним часом учня. У цей час учень читає, бере участь у науково-предметних гуртках, трудиться серед природи, спо- стерігає явища природи і працю людей.
Іншими словами, в другій половині дня має відбуватися розумова діяльність, що являє собою розвиток, трансформацію знань. Запам’ятайте — не неробство, а розвиток знань. Домогтися того, щоб у другій половині робочого дня учні робили саме те, що потрібно для повноцінного розумового розвитку й успішного навчання, це залежить від культури всього педагогічного процесу. Особливо важливо, щоб у другій половині дня було читання — читання з інтересу, з бажання знати, а не з необхідності завчити, запам’ятати.

Ви запитаєте, мій шановний колего: а коли ж дітям виконувати домашні завдання?

Рано лягати спати й рано вставати, виконувати домашні завдання вранці перед тим, як іти до школи,— ось основний принцип режиму граці переважної більшості наших учнів. Протягом багатьох років ми пояснюємо батькам доведену наукою необхідність рано лягати спати, рано прокидатися і займатися інтенсивною розумовою працею в перші години після пробудження. Виросло нове покоління батьків, яким ми дали педагогічні знання в батьківській школі, і серед цих знань на першому місці — культура й гігієна розумової праці дітей. Нам удалося домогтися того, що 90% дітей, підлітків, юнаків і дівчат дотримуються такого режиму праці й відпочинку: учні молодших класів лягають спати о 9 вечора, середніх і старших класів — о 10 годині вечора. Молодші учні встають о 6 годині ранку (9 годин сну), підлітки, юнаки й дівчата — о 5.30 (7,5 годин сну). У коротких порадах немає можливості дати повне наукове обгрунтування доцільності такого режиму. Але треба сказати, що чим триваліший сон у кінці доби (до 12 години ночі), тим більше він знімав втому, тим легше пробудження, тим швидше включається людина в розумову працю. В учнів між пробудженням і відходом до школи — 2 - 2,5 години на підготовку до уроків — це і є центральний момент нашого режиму, але він є лише складовою частиною всієї системи виховання. Багаторічний досвід твердо переконав наш педагогічний колектив, що для виконання всіх домашніх завдань не потрібно більше як 2 - 2,5 години в старших класах (у середніх і молодших — менше) за умови, коли навчання здійснюється на широкому тлі багатогранного, багатого духовного життя, коли знання повсякчас розвиваються в різноманітній розумовій діяльності, коли процес опанування знань забезпечується, образно кажучи, повним набором інструментів — умінь, коли індивідуальні сили, задатки, здібності кожного учня розкриваються в улюбленому предметі,— все це взаємозв’язане. Без цього зовсім неможливо перейняти досвід, про який я розповідаю. Якщо, не маючи перелічених вище умов, спробувати зробити тільки це — змусити учнів рано вставати і виконувати домашні завдання перед тим, як іти до школи,— нічого не вийде. (Численні факти з життя ряду шкіл переконали мене в тому, що нерідко навіть найцінніший досвід не може бути використаний тому, що він "пересаджується" в несприятливе середовище; наприклад, діти не вміють як слід читати, і вчитель цього не бачить, а вчить писати твори — нічого не вийде).
Після виконання домашніх завдань учень іде до школи Дорога до школи — це відпочинок. Далі починається період найінтенсивнішої розумової праці — уроки. Треба добиватися того, щоб серед уроків, які потребують значного інтелектуального напруження, була година (чи, по можливості, - дві) відпочинку, зміна характеру діяльності (уроки фізкультури, малювання, співів, праці тощо).
Дві - дві з половиною години розумової праці вранці незрівнянно ефективніші, ніж чотири-п’ять годин сидіння над книжками й зошитами після уроків. Але справа не тільки в ефективності. Треба думати про здоров’я дитини, про те, що я назвав би рівновагою в добовому режимі розумової праці. Для того щоб одна частина доби могла бути насичена інтенсивною розумовою працею, друга частина доби має бути вільною від інтенсивної розумової праці. У другій половині доби, що є вільним часом школяра, треба організувати таку розумову працю, яка відповідала б дуже важливим особливостям дитинства. Які це особливості і як їх враховувати - про це мова піде в наступній пораді.

 

За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 492 - 495.

 

Більше порад від Василя Сухомлинського:

Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві" 

Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.


Останні коментарі до сторінки
«31. "Щоб не було перевантаження - потрібен вільний час" (книга "Сто порад учителеві") - Василь Сухомлинський»:
Всьго відгуків: 0    + Додати коментар