Квіти червоної мальви – основний барвник липня. Мальва фарбує білі яйця в насичену зелену барву. Така вона самодостатня. Та якщо є бажання, можна не обмежуватися тільки мальвою і спробувати різні ґрунти – кукурудзяні рильця, засушені цвіт бузини чи ромашку, безсмертник, пижмо або й інші перевірені барвники, що фарбують у світлі відтінки.
"Проста арифметика", "Все не так", "Справжні подруги", "Хвостата мова", "Спішу додому", "Вірш без кінця", "Батьки-«чомучки»", "Шпаченята", "Коло ставу", "Жовтоокий Жонжовір", "Поговорили...", "Імена", "Літні турботи", "Страшна таємниця", "Серпень", "Радісна квітка", "Лист од зими", "Веселий сніг", "Бурульки", "Рукавички", "Вітя може все!", "Чемний герой", "Нове життя", "Бюро знахідок" - вірші Анатолія Костецького, що увійшли до збірки "Бюро знахідок".
Шовковиця – солодка, корисна, проганяє безсоння, зміцнює імунітет, рятує від втоми. А ще ця ягода добре фарбує писанки, відкриває літо. Особлива ягода. Для фарбування підійде чорна шовковиця. Багато зривати не треба, достатньо й однієї жмені. Шовковиця дає темні барви. Її можна поєднувати з іншими барвниками, накладати на жовте тло й отримувати зелені кольори. Та все ж, як на мене, шовковиця виглядає більш принадною, коли залишається на білому полотні сама самісінька...
"Люблю я, літечко, тебе,
За небо ніжно-голубе...
За квіти, ягоди і фрукти,
За свіжі і смачні продукти,
За ласку, за твоє тепло,
Боюсь, щоб швидко не втекло!"(Лана Виноградова)
Лана Виноградова - молода, перспективна поетка. Вона має вищу педагогічну освіту - у 2008 році закінчила Ніжинський державний університет за двома спеціальностями: вчитель англійської мови та зарубіжної літератури, української мови та літератури. "Пристрасть до написання текстів ніколи мене не залишає. Із задоволенням пишу про те, що добре знаю, вивчаю те, чого не знаю, і читаю про все на світі. Можу писати красиво, можу інформаційно, можу спонукати до дії і мотивувати..." - розповідає пані Лана. Направду, вірші, які пише Лана Виноградова як для дітей, так і для дорослих, - надихають до світлих роздумів, розповідають про усе найцікавіше, що оточує нас з Вами... Читаймо!!! :)
"Знаєш, скільки справ у літа?
їх усі — не полічити!Треба нам підсмажить спини,
ніс убрати в ластовиння,
накупати нас у річці
наперед на три сторіччя,
та іще подарувати лісу й лугу буйні шати..."(Анатолій Костецький)
"Короте́ньким ві́ршем промайнула тиша,
відгірчила чорним чаєм ніч.
Поцілунок сонця й повні жмені ви́шень
я несу до тебе через гич..."
(Сергій Губерначук)
Оповідки Володимира Нагорняка про усі пори року - з книги "Український рік".
"Королівством – а воно саме так і називалося – РІК, - правив знаний по всіх усюдах МОРОЗ. Дід МОРОЗ. Величали його між собою не інакше, як дідом. Настільки був старий-старий, аж вічний. Правив… розуміли, звичайно ж, розуміли, що правив-то королівством аж ніяк не МОРОЗ, - роки, роки!, - а його чотири доньки – ЗИМА, ВЕСНА, ЛІТО та ОСІНЬ..." (Володимир Нагорняк)
"Кольори весни", "А за весною - літо наступає", "Спасибі, осінь, за твої щедроти", "Знов діждались ми зими" - чотири цикли поезій про усі пори року складають поему Марії Познанської "Всьому свій час".
Читаймо дитячі вірші української поетеси Тетяни Строкач: поезії про маму, про війну, віршовані загадки про зиму та весну, загадки про пори року, поезії, присвячені народним святам та інші.
"Умивало літечко ранки росами,
Щебетало співами стоголосими.
Напувало ріки підземні зливами,
Вигравало теплими переливами."(Наталя Карпенко)
"А хурделиця не спить
Білим снігом тупотить
Знають всі це, знає учень
Другий місяць зими - січень.(Юлія Хандожинська)
Вірші для дітей від Наталі Карпенко
Пропонуємо почитати діткам чудові поезії Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає про космос і погоду, про зиму і природу – про усе, що нас оточує. Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, живе і працює у Вінниці вчителем-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо і насолоджуймося!
Наталя Карпенко. Літні прикмети у віршах
"П’є веселка воду –
На стійку негоду,
А як вмить розтане –
Всюди ясно стане."(Наталя Карпенко)
"В січні день навшпиньки став:
Я росту! Дивіться!
В грудні довго спочивав,
А тепер не спиться.
Буду плечі розправлять
Кожної хвилини." (Наталя Карпенко)
"Щипати за щічку - має таку звичку.
Холодом лякає, сніжком посипає.
Заморозила річки, всіх вдягнула в кожушки,
В рукавички і вушанки. В сніжки гратись поспішає.
Хоч холодна це пора, діткам - весело: ...!" (Лариса Новацька)
"Вже ясне сонце припікає,
Синичка весело співає,
Квітуча, ніжна, запашна
Ця пора року. Це — ... (весна)!"(Тетяна Строкач)
Вісім рядків про кожен місяць складають ілюстровану книжечку Олени Журливої "Хто знає, як рік минає". Картинки до неї намалювали художники Іван Макогон та Антон Тетьора.
"У ніч на Івана Купала дівчата плели вінки, а потім кидали їх на воду Черемоша. Пливіть, мовляв, укаіть на судженого. Тільки Лади, наймолодшої і найвродливішої, не було серед дівчат. Вона так захопилася збиранням квітів, що забрела далеко в ліс. Злякалася Лада, опинившись сама-самісінька в нічному лісі. Почала гукати своїх подруг. Та дарма, лиш таємниче відлуння відгукувалося на її голос. А ніч, ця чудова купальська ніч, творила в лісі справжні дива: чулися голоси якихось птахів, на галявині завели свій танок лісові мавки. А під темними кущами розквітали небачені квіти. Вони розкривали свої ніжні пелюстки і сяяли сріблясто, манили до себе, ніби обіцяли розкрити якусь таємницю." (з народної легенди)
"Добрі сусіди", казка Олесі Лісової
"На одній невеличкій, проте затишній галявинці, порослій кущами дикої малини та ожини, мешкала не одна лісова родина. У хатинці під зваленим деревом жила сім’я їжачків, на сосні в дуплі оселилася білка, а під густим корінням облаштував собі нірку заєць із великою сім’єю. Весело і дружно жили мешканці галявинки. Працювали з ранку і до вечора, слухали спів соловейка та синички – і ніколи не нудьгували. "Послухай-но, сусіде, – гукнув якось зайчик Клаповух до їжака Будячка. – Я недавно бігав лісом і побачив неподалік велику грушу-дичку. Вона вже достигла і грушок під деревом – на всю зиму нашим родинам вистачить. Ходімо назбираємо!" – "Ходімо, друже, та ще й сусідку Вивірку гукнімо із собою"..." (Олеся Лісова)
