Неповторна Квітка Цісик: пісня на слова Андрія Малишка "Рідна мати моя".
"Смарагдові очі землі
Задивилися в глибини небесні,
А на блакитному тлі
Пробігли минулих днів тіні.
Хмаринки веселі
Пливуть до засніженої скелі.
Сріблясті оболоки — пасма світлі
На високому чолі."(Людмила Кибалка)
"Будить сонечко усіх теплим дотиком,
Сонце лащиться до ніг милим котиком.
Сонце весело сміється
І у небі синім в’ється
Аж до вечора."(Наталя Карпенко)
У XIX столітті в центрі української науки опиняється етнографія. Як наслідок, постає низка чудових етнографічних збірок, праць і монографій про різні сторони народного життя і народної творчості. Тоді виходять у світ “Народные южнорусские песни” Амвросія Метлинського, 1854; “Вжинок рідного поля” Миколи Гатцука, 1857; “Старосветский бандуриста” Миколи Закревського, 1860, та багато інших праць. Яскравою подією тоді став і альбом Ольги Косач “Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки”. Він побачив світ 1876 року в Києві. На той час, коли вийшов альбом, не було видано жодної повної збірки української орнаментики.
"Сонечко-мама зайчика-сина
Вивела з хати в сонячну днину.
Хлопчик-горобчик, зайчик-стрибайчик
Скік на подвір’я, скік на майданчик.
Сонячний зайчик скаче та скаче…
Йди-но на ручки, сонячна вдаче."(Наталя Карпенко)
"У верби-вербиченьки таке миле личенько,
У верби-вербиченьки усмішка ясна.
Опустила вербонька коси на травиченьку,
Заплела вербиченьку квітами весна."(Наталя Карпенко)
За церковним календарем день преподобної мучениці Євдокії, у народі — святої Явдохи, припадає на 1 березня. Згідно з народною традицією, це перший день весни. Люди ретельно стежили за поведінкою тварин і птахів. Вважалося, що цього дня повертаються з вирію ластівки. Побачивши їх, діти брали у жменю землю, кидали їм услід і казали: «На тобі, ластівко, на гніздо!» — щоб швидше весна приходила. Діти в ластовинні, побачивши вперше цю пташку, поспішали попрохати: «Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!» «Ластівки вилітають — погоду обіцяють!» — каже народне прислів’я. Господарі, що вже думали про посіви, за поведінкою ластівок визначали погоду: «стеляться» ластівки над землею — можна вже сіяти овес; «бояться» ластівки землі — ще буде негода. При цьому мала значення й кількість ластівок, бо вважалося, що «одна ластівка ще весни (погоди) не робить».
Міжнародний день сімей, який відзначається 15 травня, можна назвати самим сімейним святом нашого часу. Головна мета свята — зміцнити зв'язки в родинах і звернути увагу влади та всього суспільства на ті проблеми, з якими традиційно стикаються сім'ї в кожній країні.
17 березня — «Теплий Олекса». Так по-народному називається день святого Олексія, чоловіка Божого, який жив у IV столітті. Батьки одружили його з багатою римлянкою, але Олексій покинув дружину і присвятив своє життя Богові. У місті Едесса в Сирії 17 років молився при храмі Пресвятої Богородиці. Два Марія з’явилася паламареві і сповістила, що Олексій є чоловіком Божим. За народним календарем в цей день пасічник виставить бджоли на пасіку, вівсянка засвище свою пісеньку: «Покинь сани, бери віз!», а щука-риба хвостом лід розіб’є.
На 23 квітня припадає День святого Юрія, за язичницьких часів день Ярила. Цього дня весна сходить на землю і вступає у свої права, цим днем завершується давній язичницький цикл новорічних весняних свят. Юрій відмикає ключами землю, випускає тепло, росу, благословляє майбутні врожаї. Люди виходили на поле хресним ходом, молились за врожай, кропили поле свяченою водою, закопували на нивах освячені крашанки та паски, примовляючи: «Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю». Діти забавлялись, качаючись на озимих посівах, це давало силу і здоров'я, дівчата водили хороводи, співаючи веснянки, хлопці кидали грудки в небо, «щоб хліби росли високі», обливались водою, вірячи, що це сприятиме врожайності полів. На Юрія вперше виганяли худобу на цілющу росу, знаючи, що це віджене від тварин усі хвороби. Взагалі, роса на Юрія вважалась священною, її збирали для лікування і охороняли від відьом, використовуючи різні прийоми захисту: чіпляли на воротах, парканах, стайнях гілки свяченої верби, обсипали обійстя і корів маком, малювали дьогтем хрести на воротах, дверях тощо. Господині готували святковий обід із молочних страв та вперше доїли овець, виконували обряди на заворожування краси. (О. В. Ковалевський. "Українські традиції")
Про День святого Юрія розповідають у своїх книжках Олесь Воропай та Василь Скуратівський, а також читаємо про свято в українських енциклопедіях, укладачами яких є Ірина Сметана та Олексій Ковалевський.
"Celebrate our Easter,
the resurrection of Christ.
We show the world,
nothing can defeat our Ukraine."(Kurama)
"Мамина калина" - пісня, слова і музику якої написала молода співачка з Тернопольщини Ольга Монастирська-Ярема.
"... Тоді ще не було ні телевізора, ні домашнього кіно, а були в мене кольорові олівці, які мама подарувала на день народження. І я взявся до малювання. Хотілося побачене диво за вікном перенести на папір. І застрибали, як живі, зайчики та білочки, повиростали химери-дивовижі, захурделила сніговиця, заграла у переливах сонця райдуга-веселиця. Не зчувся, як і день минув. Повернулася мама з роботи. Похвалила за малювання. А тоді мені забажалося ще й віршики до малюнків зробити. Не пам'ятаю, які вони були, ті віршики. Та головне — ті рядочки сподобалися мамі, і вона мене знову похвалила. Мабуть, саме відтоді я й почав римувати, тобто писати вірші. Отой радісний і святковий стан душі бережу в собі, коли беруся за перо, коли мережу рядки, коли пишуться вірші для Вас, малята. (Анатолій Камінчук)
Дитячі вірші Анатолія Качана, які увійшли до збірки "Листи з осіннього саду":
"Автограф на згадку",
"Бджолиний рій", "Білі ночі в Одесі",
"В зими є ягідка одна" (загадка),
"В’ється стежка", "Відлига",
"Вечір у степу" (безконечник),
"Вийшла річка з берегів" (безконечник),
"Гроза в Карпатах",
"Дзвонить осінь школярам",
"Дивні квіти розпустились" (загадка),
"Дивувалися ліси","До Сходу Сонця",
"За піщаною косою","Завиває завірюха",
"Зелений Шум",
"Зима щедрує по дворах",
"Зимові яблука" (загадка-недомовка),
"Квітка Сонця" (загадка),
"Ластівка над Лиманом",
"Летюча квітка" (загадка-безконечниця),
"Летять із гірки санки", "Листи із саду ",
"Маятник дитинства" (безконечник), "Мете метелиця" (спогад про літо),
"Мобільна розмова", "Море грає", "Морське ім’я",
"Одеський мериді@н" (розіграш), "Осіння борозна", "Охололи води",
"Пе-ре-віз-ник" (безконечник),
"Пісенька про півника" (за народними мотивами),
"Після бурі", "Пісня джерела", "Покровитель мореплавців",
"Походеньки лиса", "Приморська осінь",
"Проводи зими", "Прощання на причалі",
"Райський сад", "Райські дні",
"Рідні береги", "Річка сховалась", "Розливається Дунай",
"Світов@ п@вутин@" (загадка), "Сині очі лугів",
"Співучий сад" (Безконечник), "Степова дорога",
"Степова криниця", "Степова царівна", "Степовий вітряк",
"Телеграма", "Теплий край",
"У долині журавель",
"Хвилювалось море",
"Шумить у мушлі море" (спогад про Крим),
"Ще море тепле", "Щедра зима".
До книжки сучасного українського поета Анатолія Качана "Прощання з літом" увійшли вірші про багатство рідної природи, загадки, смішинки і скоромовки для кмітливих діток:
"Автовокзал",
"Берегові вогні", "Біле поле",
"В далекі мандри", "Вересневі дні",
веселинки, "Весняна пісня","Веснянка", "Випадок у гастрономі","Вітрила", "Ворота вирію",
"Гість зими", "Горнятка-двійнятка",
"Грамофончики",
"Два плюс два", "Дві качки",
"Дерево над морем","Дівчинка і море",
"До прильоту ластівок","Дорога через ліс",
"Дощові хмари",
"Забіліли сніги", загадки,
"Зелена школа", "Зелений острів",
"Зелений промінь", "Землемір",
"Зима будує літо", "Зимовий сад","Зимові квіти",
"Квіти степу", "Клює","Корабельні сосни",
"Крилате насіння", "Крихта хліба",
"Кукурузник", "Куличок","Кури насміхаються",
"Ластівки", "Летючий корабель", "Листи із саду",
"Маяк-ревун", "Місяць трав", "Морозко",
"На городі", "Налився колос", "Нельотна погода", "Новорічна пригода",
"Обхідник колії", "Ожеледиця", "Осінні поля",
"Павучок-рибачок", "Перші кроки", "Пісні лісу", "Пісня хвилі",
"Повернення космонавтів", "Полустанок", "Польова дорога","Пора медозбору", "Портальний кран", "Приморська осінь","Причал", "Проростай, зерно", "Прощання з літом",
"Рибальська казка", "Рибальське щастя", "Рухомі краєвиди",
"Світанок року", "Свято абрикос", "Сині дні", "Сліпий дощ",
"Солодкий сніг", "Соняшники", "Співучий лід", "Стара осика","Сто кульбабенят",
"Телеграма", "Теплий край", "Тихше, жаби", "Траляляй",
"Флюгер полів",
"Херсонські кавуни",
"Цвіте шипшина", "Цвітуть сади",
"Чайки над полями", "Чайки",
"Шторм",
"Ще зими не видно", "Ще море тепле", "Щедре сонце".
Дитячі вірші Анатолія Качана, що увійшли до збірки "Світанок року":
Веселинки,
"Весняна пісня","Випадок у магазині",
"Гість зими",
"Два плюс два",
загадки, "Зелений острів","Землемір",
"Крилате насіння", "Крихта хліба",
"Листи із саду",
"На городі", "Новорічна пригода",
"Перепілчине поле", "Полустанок",
"Польова дорога","Проростай, зерно",
"Світанок року", "Сині дні",
"Сійся, родися", "Скоро до школи",
"Сліпий дощ", "Соняшники","Стара осика",
"Теплий край ",
"Цвіт яблуні",
"Чайки над полями", "Чекання",
"Щедре сонце".
Анатолій Леонтійович Качан — відомий український дитячий поет, громадський та культурний діяч. Він — автор 17 книжок для дітей. У цьому розділі читайте поезії зі збірок віршів Анатолія Качана: "Листи з осіннього саду", "Прощання з літом", "Світання року", "За нашим садом грає море", "Гуляє парус на Лимані".
"...Можна пройти крізь пустелі та хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
бо найдорожче стоїть за словами:
в світі усе починається з мами..."(Анатолій Костецький)
До цієї добірки дитячих віршів Анатолія Мойсієнка увійшли такі поезії: "Олесині співаночки", "Малюночок", "Струмочок", "І вишні, й мак", "Сива качечка", "Павучок-трудівничок", "Хмарка", "Голубі в метро вагони", "Весна", "Випурхнули грози", "Біля телефону", "Вітер", "Хвиля", "Снігурі", "Киця захворіла", "Про Мишка та гусака", "Кінь і слон", Дві скоромовки", "Сорока і горобець", "Соловей і солов’їха", "Перепел, перепелиха і перепелятко", "Зелен-дуб", "Спати пора".
"Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель, і я десь тут поряд буду також бродити, щоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках...."
(Андрій Кузьменко)
