На відео: казка Юлії Хандожинської "Мале Лоша". Розповідає авторка.
Юлія Хандожинська
МАЛЕ ЛОША
(казка)
Жило собі мале лошатко. Було воно вперте, і все робило наперекір. А гарне яке ж було: і грива, і хвостик — розкішні, довгі, блискучі. Звали його Топу-Топ, бо дуже вже воно любило тупцяти ніжками, бігати і брикати. Бувало, заженеться в город і все, що там є, топче. Вскочить у помідори, і вже чути «чвак-чвак», а потім летять шматки гарбуза чи кабачка.
І кричить Топу-Топ:
— Іго- го, іго-го!
А його мама просить:
— Не лізь туди, не йди сюди, будь обережним!
Та нічого не можна було зробити. Ось такий був неслухнянчик.
Того дня у Топу-Топа був день народження і ввечері він чекав на гостей. Мама розчесала його розкішну гриву і хвостика і відпустила гратися. Звісно, як кожен іменинник, він подумав, що сьогодні йому можна все. І поки мама не бачила, він тихенько вислизнув у город.
Бігало там лоша цілий день, веселилось і вже натоптало всього, що хотіло, від душі. Потім загналося у кукурудзу, яка була на краю горо̀да. Жувало її, ломало, кричало «Іго- го, іго- го». Гралося там цілий день, аж вже час додому повертатися та зустрічати гостей. Брикнув Топу-Топ на останок і раптом послизнувся на кінчику молодої кукурудзи та й як звалиться в будяки! Раз — і заплуталися — і хвостик, і грива розкішна! Спочатку лошаті було смішно, потім хотів він вийти звідти, а будяки міцно вчепилися в лоша і не пускають.
— Я не зрозумів! — промовив до себе коник . — Зараз я тобі зроблю!
І — кусь будяка за квіточку фіолетову. Що ж тут сталося! У горлі закололо, задеренчало, навіть «іго-го» крикнути не може!
Так і сиділо лоша в будяках, допоки його мама не знайшла.
Увечері зустрічав коник гостей — лисий, як яєчко, ні тобі гриви розкішної, ні хвостика!
З того часу Топу-Топ більше не ходив у город і нічого там не топтав, а слухався свою маму.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на "Малій Сторінці":
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!"
(Юлія Хандожинська)