|
Юлія Хандожинська
ЗИМА
У біленькій кожушині
Їде грудень по долині.
Повний віз везе сніжинок,
А ще тисячі крижинок.
Починає зимувати,
Гори снігу навівати.
Ріки кригою зшивати,
Візерунки вишивати.
І усе це — недарма —
Буде гарна в нас зима.
* * *
ЗИМОНЬКО...
Зимонько, ой зимонько,
Зимонько, зима,
Кращої від тебе,
Зимонько, нема.
Зимонько, ой зимонько,
Снігу підсипай.
Та й на гірку весело,
Дружно всіх гукай.
Ми повибігаємо
Хутко на сніжок,
Ой, який красивий
В тебе килимок.
Зимонько, ой зимонько,
Не злякались ми,
Є в нас і санчата,
Є в нас ковзани.
* * *
ГРУДЕНЬ
Скочив грудень на поріг,
Зайчик білим став, мов сніг.
А ні вовка, ні лисиці
В такій шубі не боїться.
Заховається в намет
Ось такий в нього секрет.
Білу шубу й вушка білі
Він позичив в заметілі.
* * *
ДИВНА ДИВИНА
Лисенятко запищало:
— Що за дивна дивина,
Щось таке летить з хмарини,
Ніби борошно з млина?
І на все сіда одразу,
Цього борошна тут — тьма,
Мама мовить до малечі:
— Це ж сніжок, прийшла зима!
* * *
ЗИМОВІ ГОСТИНЦІ
На нашім подвір'ї зима
Усім дарувала гостинці,
Бузок одягнув картуза,
Ялинка — в пуховій хустинці.
В саду, де густа кропива,
Куди аж ніяк не пройти,
Виднілися в парі по два
Маленького зайця сліди.
Взимку сніг, як з рукавиці
Сипле, пада, веселиться.
Все в пороші, все біліє
Лиш ялинка зеленіє.
* * *
СИНИЧКИ
Дві вертлявенькі синички
З'їли все із годівнички.
Ми їм ще понасипаєм —
Прилітайте лиш, чекаєм.
Покладем насіння, хліб
І на ранок й на обід.
* * *
ГОДІВНИЧКИ
Майстрували годівнички
Для горобчиків й синички.
Покладуть шматочок сала,
Щоб синичка смакувала.
А горобчикам — дві жмені:
Зерна смажені з кишені.
* * *
ЗАГАДКА
Хто сховався за хмарину,
Стелить нам м'яку перину,
Підсипає рясно й тихо
Малюкам усім на втіху?
(сніг)
* * *
СНІЖИНОЧКИ
Сніжиночки веселі,
Сніжиночки малі,
Неначе каруселі,
Танцюють у дворі.
А потім тихо-тихо,
Збиваються в клубок
Від хвіртки до порогу
Простелять килимок.
* * *
БІЛО-БІЛО...
Біло-біло навкруги
В білих шубах ліс, луги.
Хата, вулиця, криниця
Під снігами гарно спиться.
В візерунках всі віконця
Та бояться вони сонця
Їх Морозко вишиває
Коли сонечко дрімає.
Біла, біла казка взимку
Сріблом вишила ялинку.
І дорослі і малята
Будуть гарно святкувати.
* * *
МЕТЕ...
Мете сніжок, мете сніжок,
Сідає на поля.
Під ковдрою біленькою
Втішається земля.
Усе під сніг сховалося
Дрімає, міцно спить.
А сніг, а сніг не томиться,
І ще, і ще летить.
* * *
ЗІЗНАВСЯ...
— Снігу, снігу, сніговію,
Я як ти, сіять не вмію.
Я лиш гарно поливаю:
Квіти, сад, гаї вмиваю. —
Поливайка–дощ зізнався
І за лісом заховався.
* * *
ЗИМА ПОЧУЛА
Готувалися звірята в лісі свято зустрічати
Їх зима давно почула, снігу білого сипнула.
Вмить дерева білолиці одягнули рукавиці
Лиш ялинка зеленіє, прихопивши сніг на вії.
* * *
МОРОЗ
Щип та щип та хто ти, де?
Біло скрізь, сніжок мете.
Я, в дворі тебе не бачу,
Стану, трішечки поскачу.
Змерзла в пальчики і носик
Ти за мною, ніби хвостик.
Покажися, не ховайся!
І давай — вже не щипайся.
Я — не хвостик, я — Мороз,
На віконці — ось я, ось!
* * *
ЗИМОВА ЗАГАДКА
І без рук він і без ніг
Всюди встиг, до всіх забіг,
Десь малюнки залишив,
Десь з води кожух пошив.
(мороз)
* * *
ЗИМОВИЙ ПУСТУНЕЦЬ
Кусається, щипається,
Під шубку добирається.
Залазить в чобітки,
Мандрує навпрошки.
Ні в кого не питається,
Сніжинкам посміхається
Морозко–морозець —
Зимовий пустунець.
* * *
РОЗПЛАКАЛАСЬ БУРУЛЬКА
Як розплакалась бурулька,
Що біжить із носа булька.
— Я ростану, упаду,
Бу-бу-бу, бу-бу, бу-бу.
А мороз - скрипаль зими:
— Ще далеко до весни,
Не впадеш! — Й пустив мороз,
Зігрівайсь, бурулько, ось!
* * *
ВЕСЕЛИЛАСЬ ДІТВОРА
Веселилась дітвора:
— Ой, сніжку багато!
Зачекались на горищі
Лижі нас й санчата!
Умостившись поскоріш,
Летимо щодуху!
Доганяє нас усіх
Вітер й завірюха!
— Еге-ге-ге-ге-ге-ге-гей!
Ми її гукаєм,
Бо санчата ні на що
Ми не проміняєм.
* * *
ЙДЕ ЗИМА
— Тату, тату, йде зима!
А санчат в мене нема.
Є в Миколки, є у Гната,
Є в Ганусиного брата!
Тато Петрику сказав:
— Теж тобі я змайстрував.
Петрик подививсь, зрадів:
— Я давно такі хотів!
* * *
НА САНЧАТАХ
Ми швиденько на санчата
Сядем з'їхати з гори.
Білий сніг — пухнаста вата —
Нам сіда за коміри.
Мабуть, хоче теж із нами
Сніг проїхатись з гори —
Мчіть щодух, малі санчата
До веселої юрби.
Тихо-тихо у дворі,
Сніг іде лапатий,
Ми швидесенько туди
Та й давай качати
Білі кулі снігові —
Скільки було сміху!
Гарний вийшов сніговик —
Нам усім на втіху.
Очі чорні, ніби ніч,
Йому причепили,
Із солодкої морквини
Носика зробили.
Із подертого відра —
Шапку на голівку,
З бузини в руці мітла
Дивиться на зірку.
Гарний вийшов сніговик
А який веселий
Ми відправим — хай мандрує
У міста і села.
* * *
ВЗИМКУ
А зима все: "Вуу!" та "Вуу!" —
Кличе бабу снігову
На подвір'я до малят
Хороводи танцювать.
Скоро Новий рік прийде
Снігу більше ще впаде
Всі ялинки розцвітуть
Біля себе всіх зберуть.
Хтось у сніжки поведеться,
В когось пісня не вдається.
А бабуся снігова
Веселиться, мов жива!
|
"
"