На відео: «Цар Лев» (українська народна казка).
ЦАР ЛЕВ
(українська народна казка)
Зібралися якось звірі на нараду, щоб вибрати царя. Довго міркували, сперечалися, але так і не могли дійти спільного рішення.
– Треба вибрати не лише сміливого й сильного, але й мудрого та чесного правителя, – виступила першою зебра.
– Адже цар повинен не тільки в біді захищати, а й по справедливості судити.
– Тоді найкраще для цієї посади підходжу я, – задер хобота слон.
– Ніколи нікого не ображу й маю неабияку силу. Якщо оберете – не пошкодуєте.
Почув це лев і заперечив:
– Як можеш бути царем, коли не вмієш швидко бігати? Мабуть, треба обрати мене – найспритнішого та найвродливішого!
Почувши таке нахабство найслабші здійняли галас.
– Нечувана зухвалість! Нехай слон буде ватажком, він чесний і скромний!
– Ні-ні-ні! – кричали вовки, ведмеді та лисиці.
– Це справжній невдаха! Треба, щоб правитель був хоробрим і грізним.
– Друзі, – запропонував олень, – проголосуймо по-справедливому. Хто матиме більше прихильників, той стане царем. Он біля дуба вирита велика яма. Якщо хочете, щоб ватажком був слон, киньте по ліщині, якщо лев – по жолудю. Яких горіхів буде більше, той переможе.
– Чудова порада! – погодилися всі й миттю почали шукати хто жолуді, хто ліщину.
Проте коли горіхи порахували, їх виявилося порівно.
– Що ж тепер робити? – почухав за вухом ведмідь.
– Влаштуймо змагання з бігу! – запропонувала хитра лисиця, яка була на стороні лева.
– Так не чесно, – заперечила мудра сова.
– Слони не вміють бігати, але це не означає, що вони гірші за спритників.
– Авжеж, – погодився їжачок.
– Нехай краще поміряються силою, думаю, так буде справедливіше.
Відчуваючи поразку, руда засумувала. А потім запропонувала хитре рішення:
– Що ж, – мовила солоденьким голосом, – нехайбуде по-вашому. Завтра насвітанку лев і слон позмагаються. Тільки не приходьмо дивитися на бій, аби не заважати суперникам. Навідаємося до цього місця після обіду й побачимо хто переможе.
Усі погодилися. Як настала ніч, слон притулився до дуба й заснув. Велетні завжди сплять стоячи, бо як ляжуть, потім не зможуть швидко прокинутися й підвестися.
Побачила це лисичка й побігла до лева:
– Слон заснув, – повідомила руда.
– Негайно перегризи дерево, на яке він оперся. Як велетень упаде, скажемо, що ти його поборов.
– Гаразд, – зрадів гривастий, – але сам не впораюся з такою роботою, треба когось покликати на допомогу.
Лисичка метнулася до мишачої нірки. Пообіцявши сіреньким велику миску сиру, переконала допомогти в нелегкій справі.
Гризли-гризли миші дерево, але так і не довели діло до кінця, потомилися й зуби в сіреньких поболіли.
– Що ж робити? – запанікувала руда, глянувши на рожевий горизонт.
– Скоро сонечко прокинеться!
А потім хитрунка побігла до ведмежого барлогу.
– Агов, клишоногий, – загукала.
– Допоможи мед із дупла дістати!
Почувши про ласощі, ведмідь слухняно потупцяв за лисичкою. Щойно бурий виліз на дерево, крислате затріщало й похилилося на землю. А з ним – і сплячий слон.
О полудні лісові мешканці прийшли на місце бою й побачили лежачого велетня, а поруч – щасливого лева, що переможно задер догори голову.
– Ось наш цар! – вигукнула лисичка.
– Найсильніший і найсміливіший!
Наляканим звірям нічого не залишалося, як змиритися з новим ватажком.
За матеріалами: https://derevo-kazok.org/
Дивіться також на нашому сайті:
Читайте українські народні казки: "Дідова дочка й бабина дочка", "Красний Іванко і закляте місто", "Розумниця", "Розум та щастя", "Про правду і кривду", "Мудра дівчина", "Про Жар-Птицю та Вовка", "Кирило Кожум'яка", "Яйце-райце", "Про бідного парубка й царівну". А також - народні казки зі збірки Івана Рудченка «Народныя Южнорусскія Сказки» 1869 року та інші.
.jpeg "казки")
Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.
