«Легкокрила»: вселенська любов до світу та життя у поезіях Валентини Матвіїв


 

Валентина Матвіїв. Легкокрила.

 

 

Валентина Матвіїв

ЧИТАЧЕВІ

Читай мене — пишу вірші тобі!
Бо все моє і так живе зі мною...
Коли душа заплаче у журбі

Прийду до тебе з ранньою весною.

Або осіннім лагідним листком
Замість сльози впаду тобі на руки.
Шепну "Привіт..." вітрами за вікном

Й розвіє ними втомлені розлуки.

Коли тебе зневіра дожене
І вп'ялить в горло кігтем злого звіра

Згадай в моїх віршах тоді мене
Й нехай тебе врятує моя віра.

А як самотність серце полонить
Й здаватиметься
світ супроти тебе:
Знайди в моїх віршах щасливу мить

І засміється сонцем твоє небо.

Коли ж біда вплететься поміж скронь
І почорніє серце від розпуки

Прийми слова надій з моїх долонь
І розлетяться з нього чорні круки.

Читай мене тобі мої слова,
Диктовані надранньою зорею.
Писатиму, допоки ще жива,
Все пережите власною душею...
(04.09.2021)

 

 

Валентина Матвіїв — львівська поетеса з волинським корінням.

 

Валентина Матвіїв — львівська поетеса з волинським корінням. Тож, без сумніву, унікальне поєднання ментальностей цих країв вплинуло на своєрідне формування її особистості та становлення творчого потенціалу.
Своє професійне життя присвятила педагогічній діяльності, навчаючи школярів рідної мови та літератури. Саме нагода щодня торкатися неймовірно щедрих на любов і добро дитячих душ допомагають поетесі дивитись на світ щирими очима дитини, щоб потім відтворити це особливе світосприйняття у поетичних рядках.
Її лірична героїня завжди винятково відверта зі своїм читачем, сповнена вселенської любові до світу, до життя, до всього, що її оточує та надихає.
У 2019 році побачила світ дебютна збірка поезій Валентини Матвіїв, яка має назву «Легкокрила». В Академічному словнику української мови слово «легкокрилий» має кілька лексичних значень: той, який має легкі, швидкі у льоті крила; який вільно лине, летить. Отже, назва цієї поетичної збірки говорить сама за себе. Ця легкокрилість відчувається у кожній поезії Валентини Матвіїв, хоча жанрова тематика іі творів розмаїта. Часто вживаний поеткою у віршах образ птаха, крил, неба, вітру, крилатих мрій і справді надає їм легкості і якоїсь фантастичної магії, яка не полишає читача, щойно він торкнеться цього тонкого мережива слів і незабутніх художніх образів. Стиль авторки, її непересічне світосприйняття, щирість і легкість думок, багата і вишукана мова надихнуть і вас, читачів, злетіти разом з нею до власних мрій легкокрилим птахом.

За матеріалами: «Легкокрила». Поезії. Видавництво «Манускрипт», Львів, 2019, 296 с.

 

 

 

 

На відео: Валентина Матвіїв. Поезія війни.

 

 

 

Валентина Матвіїв

ВЕСЬ СВІТ ЗАВМЕР...

Весь світ завмер в очікуванні лиха,
Що йде до нас із півночі війна...
В моєму ж серці все напрочуд тихо...
Може, тому що скоро вже весна?!..

Може, тому що є ще Бог Всевишній —
Він є початок всього і кінець!
І... скоро розцвітати білій вишні,
І йти з весняним вітром під вінець...

Може, тому що скоро зІйде грядка,
І що травою в луках зашумить...
Бо все в цей світ приходить по-порядку —
Та лиш Йому відома точна мить!

І тільки Він один, напевне, знає,
Що все, що було досі — недарма!
Я думаю, моя душа не крає,
Бо буде в нас ще не одна зима.

Ще поживем. Відборем. Відвоюєм.
За нами — правда і предвічний Бог!
Ще на кремлівських стінах намалюєм
Тризуб і прапор наших перемог!

А поки що... Готуймося до бою —
Божих дітей проти дітей пітьми.
Точім слова і чистьмо свою зброю —
Бо в Бога йде весна після зими...
(22.02.2022)

 

* * *

 

Ввійшла орда, обідрана, голодна,
На землю хліборобів, трударів...
Потомки ви "вєлікава" народа?!
Ні, ви — нащадки вічних злидарів!

Ви — голодранці, холуї у лаптях,
Ниці раби своїх недоцарів!
Аж тут вам заманулось прийти раптом,
Щоб підкорити край княжих синів!

Вам і не снилось, як ми тут живемо!
В найкращих снах не снилось, м@скалі:
Що ми їмо, вдягаємо і п'ємо,
Що в нас асфальт у кожному селі!

А вам дано — за ваше ж лихе серце! —
ПропОвзати в багнюці весь ваш вік!
Як ви могли подумать, що без герцю
Свій шмат землі віддасть вам трудівник?!

У наших жилах кров тече князівська,
Затим — козацька кров по них тече,
Тож ваше голодране дике військо
Від нашого меча не утече!

Ви хочете з землі нас постирати?!
А дзуськи вам! Навіть старі й малі
Готові танки голіруч тримати!
Тож йдіть туди... де ваші кораблі!!!
 
Поляжете усі! Всі до одного
В землі свободолюбних трударів!
А потім понесете кару в Бога:
За землю цю, за кров наших синів.

(31.03.2022)

 

* * *

 

Я ХОТІЛА Б...

Я хотіла б писати про листя з осінніх дерев,
Про закохані пари на лавах осінніх алей —
А натомість пишу вірші про дикий ракетний рев,
Про жахливі убивства ні в чому не винних людей.

Я хотіла б писати високі слова про сенс,
Про буття і про пошуки Бога й себе у нім —
А натомість щоранку пишу комусь смс:
Чи живі після обстрілу всі й чи вцілів їх дім?

Я хотіла б писати вірші про любов і смерть —
Не про ту, що снарядом вривається уночі

А про ту, що вовік танцює з життям коловерть,
Коли душі ідуть не при сяйві вогню
а свічі.

Я хотіла б писати про зорі в погожу ніч,
Про безсоння від шепоту Музи чи почуттів

А натомість римую лють із далеких сторіч,
Що дісталась мені у спадщину від дідів.

Я хотіла б... Але пишу про усе, як є
Про війну, що дорівнює сльози, руїни й біль,
Про велике горе
народу мого... й моє... 
Аби просто не збожеволіти між божевіль...

(22.10.2022)

 

 

 

 

 


"Господи, важкі Твої хрести!..
Як би Ти навчив їх полюбити?
Як би Ти навчив їх пронести
Так, аби Тебе не розлюбити?..
Борсаюсь під надважким хрестом...
Падаю, встаю і знову ницьма...
Але трохи полежу пластом -
І встаю, мов щойно кута криця..."

(Валентина Матвіїв)

 

 


Останні коментарі до сторінки
««Легкокрила»: вселенська любов до світу та життя у поезіях Валентини Матвіїв»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми