Остап Вишня, оповідання "Фазани"

Остап Вишня

ФАЗАНИ

Оповідання

—  Дідусю, а коли ти мене на полювання візьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити!
Отак завжди маленький Павлик прохав свого дідуся-мисливця, як тільки той брався за рушницю. Дідусь гладив Павлика по голівці:
—  Візьму, візьму, Павлику, ти ще маленький, підростеш — тоді й візьму...
 Дідусь дуже любив свого маленького онука і завжди йому розповідав про зайців і вовків, про лисичок та про всіх звірів,  яких він полював.
А одного разу прийшов із лісу та й каже:
—  Павлику, а я фазана бачив.
—  Якого фазана?
—  Такого, як у зоологічному парку.
—  Із таким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою загинається?
—  З отаким самим! Фазанів, Павлику, привезли у наш ліс аж із далекого Казахстану! Тепер вони у нас житимуть.
—  Дідусю, візьми мене, будь ласка, в ліс фазанів полювати.

  Дідусь загадково посміхнувся та й каже:
—  Добре, Павлику! Завтра підемо в ліс до фазанів. Маленькому Павликові так хотілося піти з дідом, що він і вночі прокидався та все питав маму:
—  Мамо! Чи скоро вже ранок?
—  Спи, Павлику! Спи! Дідусь без тебе в ліс не піде! Раз уже він сказав, що тебе візьме, то, значить, візьме.
Рано-рано прокинувся Павлик, бачить: дід уже ходить по кімнаті, одягнений у повстянки, у ватяні штани і кожушок...
—  Дідусю,— захвилювався  Павлик,— а  мене  хіба  не  візьмеш?
—  Візьму, Павлику, візьму! Одягайся! Тільки добре одягайся, бо бачиш, скільки за ніч снігу намело!
Павлик тепло одягся: і светр, і теплі рейтузи надів, і валянки, шапку-вушанку...
—  Ну, я вже готовий, дідусю! Бери рушницю, та й підемо!
—  Ні, Павлику, ми сьогодні рушниці не братимемо. Ми щось інше сьогодні візьмемо. Ходімо!
Вийшли дідусь з Павликом з хати. Підійшли до повітки. А там дідусь ще вчора наготував кілька снопів ячменю. Не вимолочених, із зерном.                                                                                 
Та серед великих снопів і кілька маленьких було — для Павлика!       
— От з якими «рушницями» полюватимемо на фазанів ми з
тобою, Павлику!
Та й розповів дідусь онукові про те, як треба оберігати взимку птицю, та й не лише фазанів, що їх оце недавно до нашого лісу привезли, а и куріпок, синичок і щигликів, які взимку, як випаде сніг, не можуть знайти собі їжі...
І от пішли дідусь з Павликом до лісу, розгорнули на галявині сніг і поклали снопики ячменю...
—  Давай, Павлику, заховаємося отут за ліщиною! Подивимся, який красень-фазан зараз до ячменю прибіжить.
І справді — тільки-но вони присіли за кущем ліщини, збоку щось заквоктало, залопотіло крильми... Чудесний червоний красень-фазан із хвостом дугою підбіг до снопа і почав клювати зерно.
Дідусь обняв Павлика та й каже:
—  Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снігу, підгодовуй пташку в лісі! Добре?
—  Добре,— відповів Павлик.

За матеріалами: "Ой, весела в нас зима". Збірка віршів, оповідань, казок. Редактор-упорядник Станіслав Вишенський. Художних Людмила Постних. Київ, "Веселка", 1986, стор. 74 - 77.

   Твори Остапа Вишні на нашому сайті:

Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) — видатний український письменник, широко знаний у нашій країні та за рубежем, — увійшов в літературу як високоталановитий майстер сатири і гумору. Митець самобутній і неповторний, він формувався й зростав на грунті народного життя. Він — письменник поетичної вдачі, глибокий лірик, щиро залюблений у красу народного життя, народної мови, в неповторне духовне обличчя людей праці, в щедротну красу природи. 

 

 

 

Читайте також:

 

Зимові оповідання для дітей

У цьому розділі пропонуємо почитати гарні оповідання для діточок про зиму, про свято Нового року та Різдвяні свята від наших сучасних авторів та класиків української літератури: Василя Сухомлинського, Олени Пчілки, Івана Багмута, Ярослава Стельмаха, Віктора Близнеця, Пилипа Бабанського, Остапа Вишні, Петра Короля, Галини Демченко, Олександра Копиленка, Олега Буценя, Андрія Бондарчука, Віктора Васильчука, Анатолія Давидова, Наталі Забіли, Івана Сенченка, Василя Струтинського, Василя Скуратівського, Івана Малковича.