Ольга Шарко. Страшний звір - емігрантологія


Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі.

 

Доброго дня усім і давайте буцика! ☺ Хоч я за фахом мовознавиця й опікуюся переважно мовою як системою, як хороша лінгвістка й перекладачка я все ж маю знатися на культурологічних засадах країни (розумними словами це зветься «лінгвокраїнознавство»), літературу якої перекладаю. Тому певними своїми культурологічними знахідками я також ділитимуся в блозі, можливо, комусь із Вас ця інформація стане в пригоді.

Сьогодні ми поговоримо про емігрантологію. Умовно ми поділимо цей матеріал на дві частини. Перша – це короткий огляд на авторський спецкурс моєї викладачки сучасної української мови Оксани Михайлівни Мацько та її аспірантів, про що я чесно зазначаю. 
Термін «емігрантологія» вигаданий польським професором Сухаником на 12-му з’їзді славістів у Кракові 1990 року у межах круглого столу «Емігрантологія – наука про культуру та літературу еміграції». Наразі міжгалузева наука в стадії встановлення.

Предмет досліджень – еміграція.

Об’єкт – історія еміграції, її інститути (навчальні заклади, видавнича справа), організаційні форми емігрантського життя (гуртки, партії), духовне, релігійне та політичне життя. 

Напрямок досліджень є міждисциплінарним, і охоплює такий спектр наук: історія, культурологія, соціологія, політологія, релігієзнавство, літературознавство, лінгвістика, філософська антропологія. 

Явище еміграції в межах емігрантології розглядають двобічно, а саме як: 
- процес переселення; 
- збірну назва осіб, що залишили свою батьківщину. 
Наразі  вчені розрізняють три моделі поведінки емігрантів, універсальні для будь-якого середовища:
- ізоляція (обмеження мікросередовища) – характерний переважно для людей похилого віку. Може бути реалізована й у суспільстві без питання еміграції.
- асимілятивний (протилежний до ізоляційного): попри все хочу стати своїм у невластивому мені середовищі. Асиміляція неможлива в першому поколінні. 
- адаптаційна модель : і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь.

Окрім того, будь-яка із цих моделей поведінки може виявлятися як статично-пасивна або як активно-динамічна.

Діаспора (з грецької – розсіювання) – стійка сукупність людей єдиного етнічного походження, які живуть в іноетнічному оточенні за межами своєї історичної батьківщини. 

 

Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі.

Українська діаспора на світовій мапі.

 

Виокремлюють чотири хвилі масового переселенського руху:

Кінець 19 ст. – поч. Першої світової війни. Ця хвиля зумовлена соціально-економічними причинами: капіталізація, індустріалізація неосвоєних територій. Ця еміграція була безповоротною (згадаймо «Кам’яний хрест»),  максимально моноетнічна та монорелігійна.

Міжвоєнний період: переважно зумовлена політичними обставинами, меншою мірою економічними.

Друга світова війна та її наслідки: емігрантами зазвичай були остарбайтери, полонені,  а також учасники організацій на кшталт ОУН-УПА. Практично без винятків еміграцію спричиняли політичні причини.

Кінець 20 століття: ця хвиля зумовлена вже соціально-економічними причинами. 

Умовно українська діаспора поділяється на західну та східну. 

Територіально в Східній діаспорі українці компактно проживали в регіонах, які традиційно називаються клинами: Малиновий Клин (на Кубані) Зелений Клин (ще його називають Китайщиною або Закитайщиною – у межах Зовнішньої Маньчжурії), Сірий Клин (територія Південно-Західного Сибіру й Північного Казахстану), Жовтий Клин (Нижнє Надволжя). 
15. 12. 1921 року в СРСР указ про набуття радянського громадянства : хто не прийме радянського громадянства до червня 1922 року, той буде позбавлений чинного громадянства й у нього вилучать документи. Деякі емігранти, які відмовилися мати радянське громадянство, згодом отримали нансен-паспорт – документ для осіб без громадянства. 

Кілька слів про українську діаспору в Казахстані. Вона також налічує чотири хвилі:
1.    Розкуркулені селяни.
2.    Вороги народу 20-30-х років (політв’язні) 
3.    Молодь 50-60-х років, які піднімали цілину.
4.    Трудові емігранти сучасності.

 


Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі.

 


Оскільки моя друга спеціальність (minor) «англійська мова», свого часу я аж п'ять років відвідувала семінари з американізму, аби покращити навички спілкування. Окрім мовної практики я дізналася й певні особливості американської та суміжних із нею культур. 

Перш за все, слід зазначити, що модель американської нації (мабуть, що політичної) мала два шляхи розвитку, які чомусь прийнято називати теоріями:

- Теорія плавильного котла (The Melting Pot theory) виникла на початку 20-го століття й полягала у «переплавленні» всіх етнічних груп на одну єдину націю з уніфікованими національними ознаками (щоправда, якими саме – ніхто досі пояснити не може). Це означало, що всі іммігранти мали відмовитися від надбань своєї традиційної культури (обрядовості, вбрання, мови), спілкуватися лише англійською й щоразу ідентифікувати себе як великого американського патріота, який притримується всіх порядків і традицій, культивованих керівництвом держави.

Однак така концепція зазнала повного краху при спробах інтеграції серед населення, тож приблизно з 60-х років 20 ст. зародилася інша націєтворча модель:
 - Теорія піци (The Pizza theory, також відома як теорія салату чи теорія мозаїки) полягає у збереженні етнічних культур у процесі становлення консолідованої політичної нації. Амбасадор пояснив метафоричну назву так: «Уявіть салат. Він як страва становить собою нову якість і абсолютну цілість, однак у межах салату томати лишаються томатами, огірки – огірками, цибуля – цибулею, оливки – оливками тощо. Так само ми почали творити й творимо досі нашу націю: етнічні греки, попри американське громадянство й патріотичний дух американця, лишаються греками, грузини – грузинами, євреї – євреями тощо».

Тепер трошки про еміграцію.  Як жартують самі американці, історія Сполучених Штатів Америки неможлива без історії еміграції до Сполучених Штатів Америки ☺ 
Не знаю, наскільки ця бувальщина правдива, нам її подавали як історичний факт, але вона кумедна: у першій половині 20-го століття США не хотіли приймати емігрантів із Китаю. Тож китайці як доволі винахідливий народ прямували до кордону з Мексикою, там шукали етнічний одяг мексиканців (обов’язкове сомбреро) і, прикидаючись мексиканцями, вже цілком легально перетинали кордон.
Нині США зацікавлені в дотриманні балансу різних етнічних груп, аби жодна не превалювала над іншими. З цією метою й існує програма «Грін кард».  

 

Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі.

 

Мовна та культурна асиміляція іммігрантів триває три покоління:

- Перше (прибулі емігранти, чи то вже іммігранти) переважно лише починає вивчати англійську мову, подекуди її й не опановує, в сім’ї та общині спілкуються рідною мовою. Своїх дітей також навчають рідної мови.

- Друге (діти прибулих емігрантів) спілкуються мовою своїх батьків лише в сім’ї, поза її межами спілкуються англійською, цілеспрямовано рідну мову не вивчають, ідентифікують себе як американців. Зі своїми дітьми переважно спілкуються англійською мовою.

- Третє (онуки іммігрантів) розрізняють поняття нації та етносу, досліджують історію та звичаї свого етносу, однак не вивчають свою етнічну мову, оскільки потреби у її використанні  вже не мають, зі своїми дітьми також спілкуються англійською мовою. Ідентифікують себе як американців (хоча не приховують свого етносу). 

 

Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі. Іван Богдан.

 

До речі, першим українським іммігрантом американці вважають Івана Богдана, якому вдалося якимось дивом втекти з поневолених українських земель аж до територій сучасної Англії, а звідти – на кораблі «Марія та Маргарита» відпливти до США, і ще підняти там робітничий страйк. Активний був дядько! ☺

Просимо поділитися Вашими знаннями та думками з цієї теми в коментарях. 

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки". 

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог Ольги Шарко. Ольга Шарко - киянка, перекладачка літературних творів, мовознавець.Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.

 

Глосарій типових і рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови
Helga Sharko: "Шановні друзі, товариші, колеги та просто небайдужі люди - усі, хто чекав разом із нами. Глосарій нарешті опубліковано у вільному доступі. У файлі pdf можна здійснити пошук необхідного Вам слова." 
 
 
 
Ольга Шарко. Художні переклади.
Ольга Шарко - перекладачка літературних творів, мовознавець - народилася 13 квітня 1994 року в Києві. Закінчила з відзнакою у 2018 році Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Українська мова та література, іноземна мова». Того ж року посіла 1 місце у фінальному етапі Всеукраїнського мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка. Двічі посідала третє місце в конкурсі художніх перекладів від Факультету іноземних мов ЦДПУ ім. Володимира Винниченка (2017, 2018 ).  Публікувалася в альманахах «Сполучник» (випуск 8 за 2013 рік) та «Стиль і переклад» (випуск 3 за 2016 рік, випуск 4 за 2017). Авторка «Глосарія типових та рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови».

Останні коментарі до сторінки
«Ольга Шарко. Страшний звір - емігрантологія »:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми