Хаю-хай, новий матеріал тримай!
Я щойно повернулася з відпустки й прихопила деякі лінгвістичні й культурологічні знання. Все згодом буде в блозі, а поки повідомте, будь ласка, у коментарях, чи цікаві вам матеріали з моїх подорожей.
А тепер – прекрасні вивіски Львова. Реклама – не реклама, маркетинг – не маркетинг, а все ж вияв потенціалу української фразеології й культурного ландшафту (до цього поняття звернемося якось пізніше).
Як я згодом з’ясувала, куфер – це валіза.
До речі, зверніть увагу на тонку омонімію ресторації «Сало»: у словосполученні «те, що треба» перші два слова написані разом, утворюючи кличний відмінок слова «теща». Ось такий зміст із подвійним дном:
Насолоджуйтесь
Список назв для тих, кому треба: «Майстерня пончиків», «Чарка до свята», «Подорожник», «Напої світу», «Кав’ярня-пекарня «Франсуа», «Чобіток», «Буденні Бомбони у Львові», «М’ясна імперія», «Ярмарка сувенірів – шоколадна крамничка», «Зелений змій – бар на ринку», «Театр пива «Правда», «Тут народилась львівська кава: музей – копальня – кав’ярня – магазин», «Італійський дворик – ресторан італійської кухні», «Піцерія «Білий лось», «Ліпша львівська настоянка «П’яна вишня», «Книгарня-кав’ярня старого лева», «Італійська пекарня», «Французькі млинці «Млинець та кава», «Паб «Лінивий пес», «Львівська майстерня пряників «Юрашки», «Ресторація «Бартоломей», «Містична ресторація «Доктор Фауст» – тераса алхіміка у подвір’ї», «Кафе «Кілікія», «Білий налив», «Галицька алхімія», «Рудий кіт», «Ресторація пана Стефка», «Корки та крихти», «Клямра», «Бар «Бідон», «Крафт паб «Добрий друг», «Кава ТЗОВ фірма «Ластівка», «Не будь совою! Візьми каву з собою!», «Рукавичка», «Цаца», «Шапокляк», «Квартира 24» – магазин сувенірів», «Паб «Залізна шапка».
Приємний бонус – сфоткала кілька чашок із прикольними написами.
Якщо цей матеріал став вам у пригоді – будь ласка, поширте його у своїх соцмережах. Також ви можете опублікувати його на вашому сайті за умови прямого посилання на першоджерело. А також пишіть у коментарях побажання, зауваження чи запитання.
Матеріали надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на нашому сайті:
Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.
І я люблю. В центрі класна піцерія "Челентано" біля якогось костелу, і ратуша, і "Гасова лямпа", й "Під золотою розою". Багато де була, та в різний час.
Подобається!
Дякую за відгук, пані Ларисо.
Шановні читачі! Доповнено статтю "Конспектування чи мавпування: мій досвід".
Усі охочі можуть долучитися до телеграм-каналу: https://t.me/s/truephilologist