МІЛА СОНЯЧНА (ЩЕРБИНА ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА) — ПИСЬМЕННИЦЯ, ПЕДАГОГИНЯ, ВОЛОНТЕРКА.
19 червня 1977 року в м. Бобровиця на Чернігівщині близько 19 години вечора після грози під пологовим будинком один щасливий тато зробив надпис на асфальті: «Ура, Люда!». Потім були інші імена: Людочкою і Милусею кликали в родині, Людмилою Михайлівною – на роботі; у паспорті ж фіксувалося спочатку дівоче прізвище Куц, а потім за першим шлюбом – Чекмарьова, за другим Щербина. Псевдонім Міла Сонячна виник спонтанно при публікації віршів в Інтернеті, а потім постав при виході збірок «Будь ласка, столик на двох» (2019), «Метро» (2020), «Тобі» (2021), «4.5.0»(2023), «Мозаїка» (2024).
Нині Міла Сонячна живе в селі Чайки на Київщині, займається письменницькою, волонтерською, громадською та педагогічною діяльністю, готує до друку вже шосту збірку творів. Пише для дорослих та дітей.
Почала писати вірші ще навчаючись у школі, тому разом із прагненням здійснити свою мрію (стати вчителем) росло і бажання поділитися зі світом поетичними одкровеннями. Такі заклади освіти як Київська дитяча Академія мистецтв, ліцей №157, гімназія «Столиця», Петропавлівсько-Борщагівський Міжнародний ліцей «НШН» стали певними творчими осередками однодумців, де відбулася реалізація Людмили як педагога, і також спонукали до письменницької діяльності.
Твори для душі, оформлені в першу збірку «Будь ласка, столик на двох» (2019, видавництво «Автограф») передбачали, на думку авторки, індивідуальне спілкування з читачем – саме з обраними.
Друга ж збірка «Метро» (2019), написана переважно в транспорті, вийшла (парадоксально!) саме в час закриття підземки та охопила більше жанрів і зачепила чимало актуальних тем – відповідно знайшла й ширше коло поціновувачів слова.
Третю «Тобі» (2020) було скомпоновано для школярів, і нею почалося своєрідне «турне» школами – таким чином педагогічна діяльність вийшла за межі певного закладу. Ця книга виникла саме внаслідок багатолітньої викладацької практики. Завдяки доданим до майже кожного твору словничкам школярі можуть зрозуміти певну поезію, а педагогу «Тобі» стане у пригоді при вивченні окремих тем шкільної програми, бо це не лише збірник художніх творів, а й своєрідний методичний посібник мовознавчого й суспільного спрямування. Наприклад, на уроках української мови до теми «Лексика» можна використати гумористичну поезію «Канікули в Закарпатті» (під час вивчення діалектизмів), а потім вірш «Історія про школяра», що містить неологізми (жаргонізми) й просторічні слова. На уроках української літератури під час вивчення календарно-обрядових купальських пісень можна використати фрагменти повісті «Віщі сни» тощо.
Четвертий збірник творів «4.5.0» побачив світ 2023 року, попри війну та її жахіття, з надією й вірою…
Окрім видання згаданих чотирьох збірок за власний кошт (Міла жартома називає це вкладом у просвітництво), можна бачити її твори в періодиці: за студентських часів — у газеті Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «Педагогічні кадри» та тижневику Міністерства освіти та науки «Освіта» (1995); також її поезії увійшли до антології «Золота молодь» (1999); неодноразово публікувалася в Козелецькій «районці» – «Новини придесення» (адже, як оминути увагу рідне селище?); під час педагогічної діяльності статті у газеті «Завуч»(2006) та шкільному виданні ліцею №157 «Діалоги» тощо. Нині поезію чи прозу Міли Сонячної можна почитати в альманахах Національної спілки письменників «Нескорена Україна» (2022-2023), журналах «Дніпро» (2023), «Luminus» (№2,2023), «Подих душі», Русалчин сон», «FoxyLit», «Олександрійський маяк» (№4, 2024), а також у мережі «Фейсбук».
Пані Людмила періодично долучається до різних заходів у Києві, серед яких — презентації власних збірок (Будинок письменників України; Мистецький відділ Бібліотеки імені Лесі Українки, Бібліотека на Русанівці тощо), викладання української (створила та провела серію авторських уроків у «Гончаренко-центрі», а також онлайн-вебінари для охочих «Говорімо українською»), волонтерські концерти («Поетичні посиденьки» у Галереї «Висоцький на Воздвиженці», м. Київ; «Чекаю. Вірю.Люблю» – смт. Козелець, м. Лохвиця); провела та проводить багато творчих зустрічей у школах і бібліотеках Києва та області з дітьми. Брала учать у онлайн-фестивалі «Віршень» (2023).
|
Міла Сонячна УКРАЇНА Україна — це я, і народ з президентом, Це смереки Карпат і порубані тиси, І рясніє Фейсбук, ТСН не вгаває, |
|
Міла Сонячна (Щербина Людмила Михайлівна) — письменниця, педагогиня, волонтерка.
"Ішов військовий на завдання,
Молилася дружина зрання:
Просила в Бога, долі, світу,
Щоб знов жили із татом діти.
Просила так, що звідкись крила
На спині у бійця з'явились!
Чи відросли, чи хтось позичив?
А доля чує: її кличуть..."
(Міла Сонячна)
"Зачиняти – вікна та двері.
Розгортати – книги, журнали.
Тож у мовленні й на папері,
Сподіваюсь, Ви так уживали?
Відчиняймо в кімнаті кватирку,
Розгортаймо роман цікавий.
Відкриваймо ж – у небі зірку!
І розплющуймо очі від кави..."(Міла Сонячна)
"Колись в якімсь куточку на землі
З’явилось чудо — перші вчителі.
Створили школу — щоб усіх навчати,
Як слід читати, думати, писати...
А люди чудувалися навколо.
Хтось заздрив, хтось радів і йшов до школи.
А хтось боявсь народного прозріння
І в шибки тишком мірився камінням..."(Міла Сонячна)
"Я сакура із краю Хітоме,
Кохана самураїв та Арсуру,
Завезли в Роксолянію мене
Для щирого ханамі, щоб зажуру
Розвіяти між вишень і хрущів,
Ділитися дарами гір японських
І сповнити рожево, від душі
Вкраїнські весни ніжно, медоносно..."(Міла Сонячна)
"Вечір завидна ліг у куточку.
Мовчки сторожко шаснув, як миша.
Угорнувся у ковдру клубочком.
Захворів чи що трапилось інше?
Вечір тихо вдивлявся у стелю.
Мо', шукав там небесні світила?.."(Міла Сонячна)