|
|
Міла Сонячна ВЕЧІР Вечір завидна ліг у куточку. Мовчки сторожко шаснув, як миша. Угорнувся у ковдру клубочком. Захворів чи що трапилось інше?
Мо', шукав там небесні світила? Може, змерз у весняній оселі? Натомився чи що засмутило?
— Дати подушку, мовити казку? Ти зігрівся? Встаєш? Куди босий? Залишив мені бубликів в'язку... (12.05.24)
* * *
КОЛИ В ДУШІ ЗІПСОВАНА ПОГОДА...
Прошу в Творця якихось трохи див: Смачне какао і якусь пригоду, І парк осінній ботанічний на розлив...
– Шоколад, будь ласка, Гарячий із корицею зробіть. А в хлопця раптом, ніби десь у казці Джин вилетів, какао пил стоїть.
Сміємось, він цукерку ще дає... В душі погода прояснилась радо, Какао сонце із моєї склянки п'є...
* * *
ТЕПЛИМ РАНКОМ... Видирався плющ по вербі. Десь у фарбу ногами босими – У рожеву! – вступив, далебі.
Перехожим лишив ясніть. Потім лазив кущами за хатою, Пурпурово скакав по сосні.
Полатавши в паркані дірки, Кольоровими, незабутніми Дивоклаптиками довкіль.
У нові невідомі світи... Може, фарби ще трохи лишилося І до неба напише листи? |
|
«Золотавий ранок». Картина Леоніда Павленка.
Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читаймо також на "Малій Сторінці":
Міла Сонячна. Творча Сторінка (поезія для дітей та дорослих)
Міла Сонячна (Щербина Людмила Михайлівна) — письменниця, педагогиня, волонтерка. 19 червня 1977 року в м. Бобровиця на Чернігівщині близько 19 години вечора після грози під пологовим будинком один щасливий тато зробив надпис на асфальті: «Ура, Люда!». Потім були інші імена: Людочкою і Милусею кликали в родині, Людмилою Михайлівною – на роботі; у паспорті ж фіксувалося спочатку дівоче прізвище Куц, а потім за першим шлюбом – Чекмарьова, за другим Щербина. Псевдонім Міла Сонячна виник спонтанно при публікації віршів в Інтернеті, а потім постав при виході збірок «Будь ласка, столик на двох» (2019), «Метро» (2020), «Тобі» (2021), «4.5.0»(2023), «Мозаїка» (2024).