|
|
Міла Сонячна САКУРА Я сакура із краю Хітоме, Квітчати будні, попри сіру втому, Садкам та паркам аромат п'яний Навіяти, як вчили змалку вдома. Я сакура, закохана в нову, Благословенну землю і країну. Тендітно славлю рід і цим живу, Молюсь про перемогу України. (12.04.24) |
|
Примітки:
Хітоме – місцевість у Японії, яке перекладається як «1000 сакур нараз».
Роксолянія – одна з назв України в давнину.
Ханамі – дійство споглядання сакур.
|
|
МАГНОЛІЯ Магнолія звабливо в пелюстки Розкішно-рясно тішить нам весну |
|
Примітки:
Хорс – язичницький бог Сонця у Київській Русі; згадується в "Повісті временних літ"
Бестія – бешкетник, хитрун.
|
|
АКВІЛЕГІЯ Промовляла коханому легіню Соловей дав хоч трохи поспати? Він дивився і слухав заніжено |
|
*Аквілегія – квітка, яку ще називають орлики, максимець, оксамитки.
|
|
КУЛЬБАБА ТА КУЛЬДІД
Живуть собі кульбаба і кульдід, Кульдіти мають стрижки паж і пікс, Приймають на осонні душ з роси, І скільки стане сили й гожих днів,
* * *
Молоденький кабачок Пнеться листям догори Від морозу врятувався, Мріє вирости, як татко,
* * *
ПОЛУНИЧКА На світанку полуничка Набирається рум'янцю,
* * *
КРІП Не плутаймо кріп із окропом, А чайник стоїть із окропом,
* * *
Рожево кліпає каштан. — Дивіться, пане, в об'єктив, |
|
|
КОЛОС ТА КОЛОСИЦЯ
Колос залицяється між роси. Колос відповів їй: — Будь моєю! Посміхнулась: — Ти в мене єдиний, Пропливають понад полем хмари, Зойкнула-злякалась Колосиця, — То чому ж так сумно ти зітхаєш? — — «Одружитись» — бути за дружину, Колос пригортає Колосицю, |
|
Примітки:
Колосиця — кохана Колоска.
Шлюб — одруження.
Орфеєм — як Орфей (давньогрецький поет і співець, герой міфів).
Благословіння — тут: згода Небес.
Рушник весільний — елемент традиційного весілля в Україні. У народних традиціях використовувалося понад 20 весільних рушників із різним призначенням для цього обряду. «Рушник під ноги» — найголовніший із них: саме на нього наречені стають під час вінчання, і він визначає, як складеться їхня доля у шлюбі. Вважається, що тільки ставши на вишитий рушник, молодята отримують Благословення.
Напасті — неприємності, нещастя.
|
|
ЗОЛОТАРНИК
Руки в боки Серед луки. Жовточарно В неба спокій Вітром стука. Густофарбно В зелень поля Жовтим бризки Осінь шармом На роздоллі Із валізки... (27.08.2024)
А навесні держак пустив пагіння... Зіпнулись стебла стрімко понад пліт, Розплющили тендітно очі сині. Пастух Петро не розпізнав в кущі Загублене начиння тогорічне: Проріс, бач, прут від ніжності дощів, Лиш спогадів у назву взяв довічно. Ідуть роки. "Цикорій, – каже хтось Та знаюче бабусі усміхнуться: – У нашім краї здавна повелось: Петрові батоги – ці квіти звуться. (27.08.2024) |
|
*Начиння — загальна назва знарядь праці, інструментів, всеможливих побутових речей, посуду, столових приборів.
**Батіг, пуга – прикріплений до держака мотузок чи ремінець, яким поганяють тварин.
Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читаймо також на "Малій Сторінці":
Міла Сонячна. Творча Сторінка (поезія для дітей та дорослих)
Міла Сонячна (Щербина Людмила Михайлівна) — письменниця, педагогиня, волонтерка. 19 червня 1977 року в м. Бобровиця на Чернігівщині близько 19 години вечора після грози під пологовим будинком один щасливий тато зробив надпис на асфальті: «Ура, Люда!». Потім були інші імена: Людочкою і Милусею кликали в родині, Людмилою Михайлівною – на роботі; у паспорті ж фіксувалося спочатку дівоче прізвище Куц, а потім за першим шлюбом – Чекмарьова, за другим Щербина. Псевдонім Міла Сонячна виник спонтанно при публікації віршів в Інтернеті, а потім постав при виході збірок «Будь ласка, столик на двох» (2019), «Метро» (2020), «Тобі» (2021), «4.5.0»(2023), «Мозаїка» (2024).
Дивіться також:
|
|
|