Марія Дем'янюк
ЧОМУ ВЕСНА ЗАБАРИЛАСЯ
Підсніжники не можна рвати! Так-так, Надійка добре це знала. І не лише тому, що вони занесені до червоної книги, а й через те, що це особлива квітка – квітка білосніжних мрій, або, як каже матуся, білоніжних мріянь. Підсніжники квітують ранньою весною. На тендітному пагоні з’являється біленький дзвіночок із довгуватих білих пелюстків. Це – домівки мрій. У кожній квітці живе чиясь світла мрія. Коли з’являється вітер, то пелюсткові дзвіночки дзвенять. Так мрії поміж собою спілкуються. А ще вони ой як полюбляють танцювати! Вилітають зі своєї квітки, беруться за руки та рухаються по колу. Оскільки мріяння завжди добрі й щирі, то вони сяють. Отож під час танцю світлих бажань утворюється сяюче коло, або такий собі вінець із мрій. Весні дуже подобається цей віночок. Вона радо одягає його, а тоді мандрує повсюди, наспівуючи ніжні мелодії. Від привітних усмішок Весноньки та її пісень весняніє усе довкола: на деревах наливаються бруньки, птахи радо виспівують, а земля дістає пензлик і фарби, щоби у подальшому намалювати довкола сині проліски, різнокольорові крокуси: білі, сині, блакитні і, звичайно, жовті – кольору сонця.
Та цьогоріч Весна забарилася. Надійка вже вкотре чула нарікання від оточуючих з цього приводу. Вони жалілися на холодну погоду і чекали з нетерпінням на завершення зими. Зрештою промовчати у відповідь дівчинка вже не змогла. Бо вона ж на власні очі бачила як продавчині торгують букетиками тендітних білих пдсніжників – квітів, які першими з’являються на світ і дивуються, що їхній колір так схожий на сніг, який ще лежить довкола. А це ж означає, що мріям не буде де оселитися і Весна не зодягне сяйливий віночок і не заспіває весняну пісню. Тому все довкола буде міцно спати зимовим сном. Тепер Надійка була переконана, що саме зірвані квіти спричинили запізнення Весни. Отож вона поспішала повідомити усім, щоби у жодному разі не рвали підсніжники та не купували їх. Перехожі зупинялися, дослухалися до слів дівчинки і відчували, що у їх серцях також спалахує і міцніє прагнення зробити усе можливе і надможливе аби Весна запанувала довкола. Зрештою торгівля підсніжниками припинилася. Адже ніхто не бажав руйнувати домівки весняних мрій, натомість усі прагнули почути чарівну пісню весни, від якої усе довкола наповнюється жагою життя.…
Веснонька відразу помітила це й не забарилася. У сяйливому віночку вона радо ступала по стежині й наспівувала дивовижно ніжні мелодії. Їй підспівували самі солов’ї. Весна привітно дивилася на кожного, та особливо теплим став її погляд, коли вона побачила маленьку дівчинку Надійку, яка так щиро їй усміхалася.
Казку люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Марії Дем'янюк на "Малій Сторінці":
