Марія Дем'янюк
СПРАВЖНІЙ ДРУГ
Це був Тюльпановий ельф. І мешкав він у білому тюльпані. Прокидався раненько, вилітав із квітки й дбайливо оглядав усі тюльпани, що квітнули довкола: білі, жовті, червоні та навіть сині. У полудень, зазвичай, Тюльпановий ельф зустрічався зі своїм найкращим другом – Ельфом нарцисів. Вони радо віталися, ділилися новинами, а далі летіли до свого спільного друга – Бузкового мага. Той був дуже гостинний і завжди чекав їх на смачне чаювання. Бузковий маг мав неабиякий авторитет у Королівстві весняних квітів, бо легко міг причарувати будь-кого ароматним запахом бузку. А ще, він теж як і ельфи був справжнім ласуном, любив у товаристві гарних друзів посмакувати запашним квітковим чаєм з медовим пилком. Отож з нетерпінням чекав на приятелів.
Та цього дня Бузковий маг вже добре зачекався на ельфів. Чай вже вихолов, хоча медовий пилок усе ще золотів на блюдечку в надії, що невдовзі ельфи таки завітають і проявлять до нього інтерес. Зрештою терпець у мага увірвався і він вирішив розвідати, що скоїлося у його друзів. Швидкоруч зодягнув бузкову накидку й полетів.
Видовище, яке впало йому в око було дуже сумним. Тюльпани майоріли, нарциси були чарівно-білим та навколо них метушливо рухалися якісь темні ненажерливі комахи. Їх лемент проганяв звичних турботливих метеликів, бджілок і джмелів, що полюбляли кружляти біля квітів, адже вони так радо запрягалися в чарівну карету і везли ельфів, які турбувалися про кожну стеблинку, квіточку свого королівства. Оскільки темні комахи намагалися геть заполонити квіти, то на витончених пелюстках тюльпанів і нарцисів почали з’являтися коричневі плями. Стурбовані тюльпановий і нарцисовий ельфи літали поміж квітами, намагалися зупинити та пояснити чорним комахам, що так не можна чинити. Щосили відганяли їх. Відчайдушно боронили кожнісіньку квітку, особливо тендітні ніжні паростки, які згодом розквітнуть в Королівстві весняних квітів. Та тим було байдуже до квіткових проблем. Вони керувалися лише власною жадобою. Отож, навіть не хотіли замислюватися над справедливими наріканнями ельфів. Лише збайдужіло заплановано спричиняли страждання усім мешканцям королівства, які так відчайдушно боронилися.
Дуже швидко Бузковий маг зметикував у чім річ. Його друзів-ельфів зневажають, а Королівство весняних квітів, геть усі його мешканці у великій небезпеці! Отож маг вирішив діяти. Він зняв свою накидку. Махнув нею. І міцний бузковий запах хмаринками опустився на землю й турботливо обійняв кожну квітоньку. Темні комахи злякалися не на жарт. Дуже швидко вони покинули нарцизи, адже поєднання нарцисового й бузкового запаху було для них ой як! небезпечним. Щодо тюльпанів, то тут маг доклав більше зусиль – махав своєю накидкою тричі, допоки темні комахи не лишили в спокої і ці квіти…
Нарешті у Квітковому королівстві знову запанували добро, злагода і справедливість. Ельфи радо обіймали Бузкового мага, а той привітно усміхався і запрошував, як завжди, друзів на чаювання. «А нумо, ельфи на квітковий чай до мене. Нам так хороше разом. І не потрібно мене вихваляти, бо я вчинив так як зобов’язаний був вчинити – прийшов на поміч своїм друзям, які так опікуються світлим майбутнім Королівства весняних квітів», – говорив він, обіймаючи теплим поглядом Тюльпанового ельфа, Ельфа нарцисів та усіх добросердних і дуже сміливих мешканців пречудового королівства.
Казку люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Марії Дем'янюк на "Малій Сторінці":
