Леся Українка — дітям
ПЕРЕДМОВА ДО ЗБІРКИ ПОЕЗІЙ "В ДИТЯЧОМУ КРУЗІ"
Зеленим лісом мати вела за руку маленьку Лесю. На голівці у Лесі був вінок із синіх волошок. Дівчинка дивувалась: «Як гарно тут, як багато дерев! Жаль, що тільки самі дерева, а нема нікого живого». Мати повчала, що й дерева живі. «Та й у лісі не самі дерева,— таємничим голосом мовила ненька.— Тут можна зустріти і лісовика, і мавку». Про лісовиків Леся вже чула. А хто така мавка? «Мавка,— пояснювала мати,— дівчина-лісовичка незвичайної краси. Очі в неї зелені, чорні коси розпущені, легка зелена сукня. Люблять мавки гойдатися на вітах берези...»
У місячні ночі, коли ліс, що підходив до їхнього саду, сповнювався солов'їними співами, Леся не могла заснути. Вона тихо викрадалася з дому, бігла до знайомої берези й дивилась, чи на її довгих вітах не колишеться мавка.
Одного разу мама сказала: «Діти, поїдемо у лісову казку». Довго їхали возом. Ось і озеро Нечімне. Навколо—предковічний незайманий ліс. На галявині — столітній дуб, плакуча береза. Дядько Лев, що мав тут хатинку, цікаво розповідав про всіляку силу лісову й водяну, і дівчинці хотілося написати казку.
3 дев'яти років Леся пробує складати вірші. А коли їй було тринадцять, поезію «Конвалія» послала до львівського журналу «Зоря». Там цей вірш і був надрукований. Підпис — Леся Українка.
Тепер письменницю Лесю Українку (1871 — 1913 рр.) знає весь світ. Багато творів написала вона для дорослих. Але не забула й за дітей, бо дуже любила їх. Зросла Леся у великій, дружній і працьовитій сім'ї. Мала двох братів і три сестри. Та не лише для рідних писала Леся Українка казки, вірші й поеми. Вона дбала, щоб усі діти мали що читати.
А що з мавкою? Чи не забула поетеса написати про неї задуману казку? Ні, не забула. Жила вона тоді далеко від рідної Волині — у Грузії. Якось затужила за волинськими лісами й написала про них чудову драму-казку «Лісова пісня». Є там і задумливий ліс, і прастарий дуб, і таємниче озеро... Людський хлопець Лукаш так прекрасно грає на сопілці, що від її звуків розвиваються листочки на деревах і розквітають квіти. Прокидається й Мавка, що білим сном спала довгу зиму у дуплі старенької верби, яка дала їй притулок. Дивується Мавка: скільки змін принесла у природу весна! Є народне повір'я: скільки разів озветься зозуля своїм «ку-ку», стільки років проживе той, хто її чує. Ось чому Мавка говорить, що скоро зозуля «людям од-мірятиме літа». А скільки любові до природи у таких її словах: «Он жовтими пушинками вже плавають на чистім плесі каченята дикі». Уміщені в книжечці вірші «Пісенька весняної води», «Уже весняне сонце припікає», «3 казочки дядька Лева» взято саме з «Лісової пісні».
Леся Українка дуже любила і ліс, і квіти й закликала не нищити їх. Ви, може, бачили фотографію маленької Лесі з грабельками? У саду навколо дому в Колодяжному, що на Волині, діти мали свої грядки, самі копали їх і засівали різними квітами. Краса квітів оспівується у віршах «Пісня», «Барвіночку мій хрещатий». Найкращі квіти весняні, та, на жаль, вони недовго цвітуть. Як швидко осипаються їхні пелюстки, так скоро минає і молодість. Треба тішитись юними днями. Як необачно інколи люди топчуть оті дивоцвіти — дарунки весни!
Палко любила Леся Українка свій край, «рідний куточок»— волинське Полісся.
Про це ви дізнаєтесь, читаючи вірш «Вечірня година», присвячений коханій мамі. Поезія ця нагадує «Садок вишневий коло хати» Тараса Шевченка. І в цьому, і в наступному вірші «У маленькій хатинці, у тихім садочку» відчуваємо ніжну мамину ласку і тепло. Про те, як вишеньки-черешеньки «перехитрили» діточок, що то рвуть їх ще зеленими, ви прочитаєте у віршику «Вишеньки».
Поетеса була людиною особливої мужності. Героїчно долала вона невиліковну хворобу, багато працювала. Не завжди в природі і в житті людини весела весна, «літо краснеє». Надходить сльотлива, похмура осінь з холодними вітрами й дощами, зима люта снігом і кригою вкриває землю. Та у віршах «Літо краснеє минуло», «Мамо, іде вже зима», «Співець» Леся Українка вчить нас перемагати всі труднощі, завжди залишатися вірними своїй Батьківщині.
Цікаво й страшно читати «Казку про Оха-чародія». От би попасти у таємничі підземелля царя-чарівника, побачити його палац, придивитись до золотих рибок і різних пташок у клітках та до ведмедів у білих рукавичках! Але виявляється, що блискучий палац — омана й пастка, бо то «сумна міцна темниця», де за сімдесятьма сімома замками зачинена воля.
(Іван Денисюк)
За матеріалами: Леся Українка. "В дитячому крузі". Вірші, віршовані казки, уривки з поем. Львів. Видавництво «Каменяр», 1986 рік. Художник — Зеновія Юськів.
Більше творів Лесі Українки на нашому сайті:
