Костянтина Іванівна Малицька (літературні псевдоніми Віра Лебедова, Чайка Дністрова; 1872 — 1947) — українська письменниця, педагог, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині. Найбільше прославилась як автор популярних пісень «Чом, чом, чом, земле моя…», «У Січі, у Січі гуртуймось брати». ( інші псевдоніми та криптоніми: Горський Стефан; Кропивницька Віра; Лебедів Віра; Лебедова Віра; Лужанська Віра; Чайка Дністрова; Растик; Vanellus; Кр. Софія; В. Л.; К.; К. М.; К. М…; к. м.; М.; М-а; М-ка К.; Віра Л.)
Костянтина Малицька народилась 30 травня 1872 року в селі Кропивник (зараз Калуського району Івано-Франківської області). Батько майбутньої письменниці був священиком. Зі священицького роду (Гетьманчуків) походила й мати Олена. Навчалася Костянтина у початковій та виділовій школах Станіслава, пізніше – у Львівській державній семінарії. Саме там вона починає віршувати. При катедрі святого Юра у Львові знаходилася багата бібліотека, книгами з якої послуговувалася Костянтина Малицька.
У 1892 р., завершивши навчання у Львові, вона їде до Галича і там одинадцять років працює вчителькою. Також вчителювала на Буковині (Лужани) та у Львові в дівочій школі Українського Педагогічного Товариства. Брала активну участь у громадсько-політичному житті, засновувала хори, читальні «Просвіти», товариства тощо, працювала в педагогічних товариствах «Рідна школа», «Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю»
1912 спільно з М. Білецькою дала почин для заснування фонду «На потреби України», що був матеріальною допомогою для УСС 1914 р. У 1914 інтернована російською окупаційною владою до Красноярська, де стала першою вчителькою української школи імені І. Котляревського. Після п'ятирічного перебування в Сибіру Костянтина Іванівна у 1920 р. повернулася до Львова, де знову почала працювати в школі імені Тараса Шевченка.
Костянтина Малицька відома як дитяча письменниця, авторка поезій, оповідань й сценаріїв, зокрема «Малі герої», «Гарфа Леїлі»; авторка багатьох січових пісень. Друкувала твори в журналах «Молода Україна», «Світ дитини», «Зоря», альманахах «Нова хата», «Учитель», «Жіноча доля», сатиричному часописі «Комар» та інших виданнях. Була редактором дитячого журналу «Дзвінок» (Львів). Писала статті на педагогічні і громадські теми, робила переклади.
У радянський час, з 1939 року вона працювала старшим бібліографом Наукової бібліотеки імені В. Стефаника, укладала універсальний покажчик дитячої літератури. Пішла з життя поетка у Львові 17 березня 1947 року.
"Коли Господь творив світ, то подбав і про те, щоб на ньому були пташки. Кожному пташкові дав ніжки, щоб ходив, крила, щоб літав, дзьобика, щоб їв, і горлянку, щоб співав. А тоді покликав ангелика, дав йому кошик з порожніми черепашками, до кожної налив іншої фарби і сказав: "Помалюй їм пір’я!" От і став ангелик малювати пташків...." (Костянтина Малицька)
Відомі поезії (пісні) Костянтини Малицької (Віри Лебедової): "Взяв би я бандуру", "Поклін Кобзареві", "В Маркіянові роковини", "Чом, чом, чом, земле моя", "Зимова казка", "З Новим роком", "Далеко!".
Багато років тому поетеса Костянтина Малицька (Віра Лебедова) написала вірш «Чом, чом, земле моя...», а композитор Денис Січинський створив музику. Так народилася і полинула по Україні пісня. Згодом вона стала народною, бо її полюбив і назвав своєю весь народ. Спіівають цю пісню не лише у нас на Батьківщині, а й у далекій Америці та Канаді, куди доля закинула тисячі наших земляків. Найкращі, святі почуття будить вона у слухачів. Дивіться текст поезії Костянтини Малицької, ноти пісні та відео.
Вірші-пісні Костянтини Малицької (Віри Лебедової): "Марш січовий", "Марш соколів", " В Січ ставай", "Вгору прапор", "Січ у поході", Січовий поклик", "У Січі! У Січі гуртуймося, брати", "Поставали козаченьки", "З Новим роком".