Зірка Мензатюк. "Ромашки" (зі збірки оповідань "Зелені чари")


Зірка Мензатюк. Ромашки. Оповідання зі збірки Зелені чари.

 

Зірка Мензатюк

РОМАШКИ

(зі збірки оповідань "Зелені чари")

 

Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Ромашки" (txt.zip)

 

Біле пелюстячко, жовта серединка - от вам і ромашка. Усі її знають і люблять. Про неї пишуть вірші, повні зачарування, її малюють на картинах.
На мистецькому Андріївському узвозі в Києві, де художники виставляють і продають свої картини, з усіх квітів на полотнах, мабуть, найчастіше зображені саме ромашки, волошки, бузок. 
А всесвітньо відомий казкар Ганс Крістіан Андерсен написав чудову казку „Ромашка”, в якій ця скромна рослинка постає привабливішою за пишні садові квіти, бо попри всі негаразди вміє радіти життю сама, ще й радувати інших.

Біле пелюстячко, жовта серединка... Проте ромашки бувають не тільки білі. Є ромашка рожева (вона й називається рожевою, або кавказькою), є червона, або далматська, - обидві в нас чужинки. Є зелена (її ще називають пахучою, або без’язичковою), що взагалі не має пелюсток; вона походить з Північної Америки, але давно поширилася по Україні. 

Натомість не все те, що ми вважаємо ромашками, має таку ж назву в науковій літературі.
Власне ромашка чи, точніше, ромашка лікарська - невеличкі кущики з дрібним веселим цвітом, що ростуть край доріг, у полі, у дворах. Її пелюстки навкруг опуклої порожнистої серцевинки опущені вниз, ніби аж притиснуті до стебла. 

У неї багато наймень: рум’янка, романець, роман, ромен. 

Зірка Мензатюк. Ромашки. Оповідання зі збірки Зелені чари.

Це про неї в Тараса Шевченка:

Ой по горі роман цвіте,
Долиною козак іде...

У 60-ті роки була популярна пісня про неї:

Я тобі принесу білі квіти ромену - 
Найчарівніше зілля землі.

Ромашку лікарську і справді вважали чарівною. У стародавньому зільнику про неї написано, що вона загострює зір і слух, зміцнює пам’ять та оберігає від чарів. І хоча від чарів давно вже ніхто не лікується, цілюща ромашка не виходить з ужитку. З неї виготовляють мило, мазі, косметичні креми, з неї п’ють золотистий духмяний чай, у ній купають немовлят. У 30-ті роки, коли сатанинська влада в Кремлі вирішила винищити українців голодомором, ця маленька квіточка разом з лободою, кропивою стала в ряди наших рятівників.

Про те, що в голод діти їли її цвіт, говориться в оповіданні „Ромашка” Леоніда Павленка. Щоправда, автор переніс події твору на час революції, адже при радянській владі було заборонено навіть згадувати про нечуваний голодомор.
А от знана лугова красуня, на якій ворожать дівчата, обриваючи пелюстки, - то королиця, або невісточка. На початку літа вона дійсно, мов королівна, пишається серед некошеної трави. Чи не тому її й назвали королицею? А чого вона невісточка? Чи нагадувала людям молоденьку милу невісточку в біленькій хустині, яка несла в поле обід? Чи, може, цю назву залишила давня забута легенда?
- Ти бачила ромашки при місяці? - одного разу спитала мене сестра.
Я не бачила, тож ми пішли дивитися. У лузі над Прутом трава стояла в пояс. Ми заросилися так, що хоч іди вбрід через Прут - дужче не змокнеш. Проте видовище було того варте. Луг змінився невпізнанно. Старі тополі бовваніли, мов чорні привиди, круглий місяць над ними розливав примарне таємниче сяйво, а внизу під темними тополями, ніби сріблисті озерця, ясніли кружала ромашок. У густих сутінках ночі вони були сліпучо-білі, якісь мовби неземні. Ніколи раніше вони не здавалися мені такими ніжними, тремтливо-беззахисними, такими ворожбитсько-чарівними! І от що дивно. Скільки відтоді було веселих розваг, гучних свят, які забулися безслідно, а та ніч, ті місячні ромашки свіжі в пам’яті до найменших дрібниць...

І ще один спогад. „О, як я любив милуватися травами, квітами!” - пише відомий український художник-графік Василь Лопата у книжці „Десь на дні мого серця”. 
- Здалеку швидко глянеш - нічого особливого, буденне, знайоме. А ось варто тільки уважно зблизька придивитися до квіток - і відбувається чарівне перетворення, ти бачиш волошки, ромашки, незабудки - шедеври за кольором, вишуканістю та складністю форми, відмінністю навіть однакових квітів. Я міг годинами розглядати, милуватися ними, і якесь велике почуття захвату стояло в моїх грудях, і йому ставало там тісно, аж важко було дихати”.

Може, так і стають художниками? Бо ж серед квітів є чарівниці, і ромашка - одна з них.
 
За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 52 - 56.

 

 

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

Зірка Мензатюк. "Зелені чари" (збірка оповідань про рослини)

Зірка Мензатюк. Зелені чари. Збірка оповідань про рослини. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош.
"Квітують луки! Цвіте усе зело, а кожна квітка ніби промовляє. Про що ж вони хочуть розказати?" Розгадати їхні таємниці давно намагалася відома буковинська письменниця Зірка Мензатюк. У збірці оповідань "Зелені чари" вона розповідає про знані й маловідомі рослини України, пов'язані з ними легенди, повір'я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України - Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу авторка приділяє забороненим у радянський час - і тому майже забутим - релігійним легендам про рослини, а також пов'язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з житті видатних українців.
 
Зірка Мензатюк, казки для дітей
"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)

Останні коментарі до сторінки
«Зірка Мензатюк. "Ромашки" (зі збірки оповідань "Зелені чари")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми