Зірка Мензатюк. "Ромашки" (зі збірки оповідань "Зелені чари")


Зірка Мензатюк. Ромашки.

 

Зірка Мензатюк

РОМАШКИ

(зі збірки оповідань "Зелені чари")

 

Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Ромашки" (txt.zip)

 

Біле пелюстячко, жовта серединка - от вам і ромашка. Усі її знають і люблять. Про неї пишуть вірші, повні зачарування, її малюють на картинах.
На мистецькому Андріївському узвозі в Києві, де художники виставляють і продають свої картини, з усіх квітів на полотнах, мабуть, найчастіше зображені саме ромашки, волошки, бузок. 
А всесвітньо відомий казкар Ганс Крістіан Андерсен написав чудову казку „Ромашка”, в якій ця скромна рослинка постає привабливішою за пишні садові квіти, бо попри всі негаразди вміє радіти життю сама, ще й радувати інших.

Біле пелюстячко, жовта серединка... Проте ромашки бувають не тільки білі. Є ромашка рожева (вона й називається рожевою, або кавказькою), є червона, або далматська, - обидві в нас чужинки. Є зелена (її ще називають пахучою, або без’язичковою), що взагалі не має пелюсток; вона походить з Північної Америки, але давно поширилася по Україні. 

Натомість не все те, що ми вважаємо ромашками, має таку ж назву в науковій літературі.
Власне ромашка чи, точніше, ромашка лікарська - невеличкі кущики з дрібним веселим цвітом, що ростуть край доріг, у полі, у дворах. Її пелюстки навкруг опуклої порожнистої серцевинки опущені вниз, ніби аж притиснуті до стебла. 

У неї багато наймень: рум’янка, романець, роман, ромен. 

Зірка Мензатюк. Ромашки. Оповідання.

Це про неї в Тараса Шевченка:

Ой по горі роман цвіте,
Долиною козак іде...

У 60-ті роки була популярна пісня про неї:

Я тобі принесу білі квіти ромену - 
Найчарівніше зілля землі.

Ромашку лікарську і справді вважали чарівною. У стародавньому зільнику про неї написано, що вона загострює зір і слух, зміцнює пам’ять та оберігає від чарів. І хоча від чарів давно вже ніхто не лікується, цілюща ромашка не виходить з ужитку. З неї виготовляють мило, мазі, косметичні креми, з неї п’ють золотистий духмяний чай, у ній купають немовлят. У 30-ті роки, коли сатанинська влада в Кремлі вирішила винищити українців голодомором, ця маленька квіточка разом з лободою, кропивою стала в ряди наших рятівників.

Про те, що в голод діти їли її цвіт, говориться в оповіданні „Ромашка” Леоніда Павленка. Щоправда, автор переніс події твору на час революції, адже при радянській владі було заборонено навіть згадувати про нечуваний голодомор.
А от знана лугова красуня, на якій ворожать дівчата, обриваючи пелюстки, - то королиця, або невісточка. На початку літа вона дійсно, мов королівна, пишається серед некошеної трави. Чи не тому її й назвали королицею? А чого вона невісточка? Чи нагадувала людям молоденьку милу невісточку в біленькій хустині, яка несла в поле обід? Чи, може, цю назву залишила давня забута легенда?
- Ти бачила ромашки при місяці? - одного разу спитала мене сестра.
Я не бачила, тож ми пішли дивитися. У лузі над Прутом трава стояла в пояс. Ми заросилися так, що хоч іди вбрід через Прут - дужче не змокнеш. Проте видовище було того варте. Луг змінився невпізнанно. Старі тополі бовваніли, мов чорні привиди, круглий місяць над ними розливав примарне таємниче сяйво, а внизу під темними тополями, ніби сріблисті озерця, ясніли кружала ромашок. У густих сутінках ночі вони були сліпучо-білі, якісь мовби неземні. Ніколи раніше вони не здавалися мені такими ніжними, тремтливо-беззахисними, такими ворожбитсько-чарівними! І от що дивно. Скільки відтоді було веселих розваг, гучних свят, які забулися безслідно, а та ніч, ті місячні ромашки свіжі в пам’яті до найменших дрібниць...

І ще один спогад. „О, як я любив милуватися травами, квітами!” - пише відомий український художник-графік Василь Лопата у книжці „Десь на дні мого серця”. 
- Здалеку швидко глянеш - нічого особливого, буденне, знайоме. А ось варто тільки уважно зблизька придивитися до квіток - і відбувається чарівне перетворення, ти бачиш волошки, ромашки, незабудки - шедеври за кольором, вишуканістю та складністю форми, відмінністю навіть однакових квітів. Я міг годинами розглядати, милуватися ними, і якесь велике почуття захвату стояло в моїх грудях, і йому ставало там тісно, аж важко було дихати”.

Може, так і стають художниками? Бо ж серед квітів є чарівниці, і ромашка - одна з них.
 
За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 52 - 56.

 

 

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

Зірка Мензатюк. "Зелені чари" (збірка оповідань про рослини)

Зірка Мензатюк. Зелені чари. Збірка оповідань про рослини. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош.
"Квітують луки! Цвіте усе зело, а кожна квітка ніби промовляє. Про що ж вони хочуть розказати?" Розгадати їхні таємниці давно намагалася відома буковинська письменниця Зірка Мензатюк. У збірці оповідань "Зелені чари" вона розповідає про знані й маловідомі рослини України, пов'язані з ними легенди, повір'я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України - Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу авторка приділяє забороненим у радянський час - і тому майже забутим - релігійним легендам про рослини, а також пов'язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з житті видатних українців.
 
Зірка Мензатюк, казки для дітей
"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)

Останні коментарі до сторінки
«Зірка Мензатюк. "Ромашки" (зі збірки оповідань "Зелені чари")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми