Зірка Мензатюк. Оповідання "Дивина" (з книги "Зелені чари")

Зірка Мензатюк

ДИВИНА

(зі збірки оповідань "Зелені чари")

Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Дивина" (txt.zip)

За що її так прозвали? Ніби ж нічого дивного в ній 'нема. Висока - так мальва вища; довго й рясно цвіте, але серед рослин це теж не рідкість. І росте по всій Україні, кожен бачив її та знає. На лузі чи в степу над різнотрав’ям, над різнобарв’ям вона стоїть і сяє жовтим цвітом, немов струнка свіча. „Царська свічка”, - кажуть на неї. Один із видів (а їх майже 20) має назву вечерниця - так і повіває від неї вечоровою сутінню. У цього виду, на відміну від інших, квіти жовто-фіолетові, що своєю барвою нагадують теплий літній вечір. Дивину називають коров’яком, ведмежим вухом, адже листя в неї м’яке, повстисте, аж сиве від густого опушення, справді, наче вухо звіра.
У дотепній назві „ведмеже вухо” незрівнянна поетеса Ліна Костенко побачила образ радянської імперії, незграбної, справді ведмежої поліційної держави, наскрізь просякнутої підслуховуваннями й доносами.

Ведмеже вухо... 
Чш-ш-ш...
ведмеже вухо.
Ромен, волошка,
конюшина, - ша!
- Але ж задуха! - простогнав чорнобиль. 
Але ж посуха, - опадає цвіт.
Ведмеже вухо... чш-ш-ш, ведмеже вухо!
Усе як слід.
Усе як слід.
                       („Ведмеже вухо”).

І хоч дивина - гарна квітка з приємним медовим запахом, у букети її не беруть. Народне повір’я забороняє зривати її, хіба що на ліки. Цю рослину вважають квіткою Діви Марії. Чи не звідси й назва? А ймовірніше, вона ще з глибших глибин, від таємничого праслов’янського Дива. Пам’ятаєте, в „Слові о полку Ігоревім”: „Див кличе з верху дерева”?
Вінчики квітів дивини збирають для лікування різних хвороб, особливо легеневих, відваром з них полощуть горло, у дивині купають дітей, щоб краще росли.
Отож, ця рослина особлива, шанована і до всього - чарівна. У давнину дівчата на ній ворожили. Вона нібито могла прикликати до дівчини її судженого. Верхівку дивини пригинали до землі й прикладали каменем, задумавши при цьому, щоб милий приїхав. Третього дня камінь знімали й рослину звільняли, а дев’ятого чекали побачення. В історичній повісті „Мо- тря” Богдана Лепкого саме так ворожила красуня Мотря Кочубеївна. До неї приїхав гетьман Іван Мазепа...

За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 95 - 98.

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

Зірка Мензатюк. "Зелені чари" (збірка оповідань про рослини)

"Квітують луки! Цвіте усе зело, а кожна квітка ніби промовляє. Про що ж вони хочуть розказати?" Розгадати їхні таємниці давно намагалася відома буковинська письменниця Зірка Мензатюк. У збірці оповідань "Зелені чари" вона розповідає про знані й маловідомі рослини України, пов'язані з ними легенди, повір'я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України - Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу авторка приділяє забороненим у радянський час - і тому майже забутим - релігійним легендам про рослини, а також пов'язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з житті видатних українців.

 

"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)