Зірка Мензатюк
МОВ СПОГАД ПРО ВЕСНУ
(зі збірки оповідань "Зелені чари")
Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Мов спогад про весну" (txt.zip)
Поїзд віз до Рахова на Закарпатті повні вагони школярів, що зачудовано видивлялися на позолочені осінню гори.
- Гляньте, крокуси цвітуть! - почувся здивований вигук, і діти вкотре поприлипали до вікон.
Справді, неподалік від колії, на темно-зеленій, посрібленій інеєм траві, серед мідяного опалого листя ясніли рожевувато-лілові квіти. Вони аж світилися посеред хрусткої паморозі - ніжні, беззахисно тендітні!
- Яке диво... - зворушено шепотіли дівчатка.
Якби ось тут, серед листопаду, враз розквітнув яблуневий сад, то й він не вразив би дітей дужче.
А дива, власне, й не було. То квітував пізньоцвіт, і квітував саме тоді, коли йому належить. За пізнє цвітіння він називається осінником, зимовником, морозовиком.
Це дуже своєрідна рослина, такий собі упертюх, що все робить інакше, ніж інші. У пізньоцвіту свій календар, за яким весна для нього наступає восени. І припізніла бджілка в цю пору прилітає-таки до нього, бо інших квітів уже нема.
Але скажіть, будь ласка, навіщо цвісти, коли ось-ось ударять морози і вигублять плід? Та пізньоцвіт і з цим уміє дати собі раду. Вирощувати насіння він не спішить, натомість ховає запліднену зав’язь аж біля денця бульбоцибулини, на 20-25 сантиметрів вглиб землі, куди не сягає мороз. Весною, коли інші рослинки ще тільки квапляться цвісти, він одразу викидає з листочками плід-коробочку, мовляв, ось я, перший серед усіх!
Насіння росте, достигає; влітку воно висипається, листочки зникають. Коли ж настають холоди, насіння - знову не як інші! - проростає. Але випускає тільки корінець, а листочки з’являються аж наступної весни, коли холод уже не може пошкодити їх. Отакий він дивак! Проте його дивацтва мають серйозну причину: так він змагається з іншими за місце під сонцем.
Цвістиме рослинка на 6-7 році життя. З дорослої бульбоцибулини проросте одна чи дві, а часом аж до семи квіток. То дуже гарно: пучок чудового цвіту серед осінньої трави.
Пізньоцвіт живе долинами, уздовж річок, шосейних доріг. Він дуже отруйний, але не менш і корисний. Медики виготовляють з нього мазь, що лікує навіть рак.
За красу й цілющість люди „віддячили” по-своєму: тепер пізньоцвіт - рідкісний зникаючий вид, занесений до Червоної книги. Він трапляється здебільшого в Карпатах, а колись зростав і на Київщині, Житомирщині. Вчені пробували відновити його в цих місцях, але люди знову повиривали прегарні квіти. Він занадто примітний серед осені - цей ніжний, беззахисний, мов дитя, ясний трепетний пізньоцвіт...
За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 142 - 145.
Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:
Зірка Мензатюк. "Зелені чари" (збірка оповідань про рослини)
