Зірка Мензатюк
ВІДЬОМСЬКИЙ ТИРЛИЧ
(зі збірки оповідань "Зелені чари")
Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Відьомський тирлич" (txt.zip)
У кінці літа на карпатських узліссях, на світлих у/галявинах, а то й де-небудь край дороги розцвітають чудові сині квіти, трохи схожі на дзвоники.
Вони сидять попарно на рівних гнучких стеблах, і важко повірити, що ця досконала краса — дикоростучі кущі. Таж вони оздобили б і найвишуканіший квітник! Ліс у Карпатах вони теж прикрашають. Дивишся на них і дивуєшся: звідки знав Бог, творячи світ, що цей синьоокий тирлич так личитиме ранній гірській осені? Бо навряд чи можна додати щось краще до смарагдової отави, темно-зелених смерек і першого жовтого листя.
Українці вірили, що тирлич — чарівне, відьомське зілля. Казали, що відьми, збираючись летіти на свій шабаш на Лису гору, намащували себе під пахвами соком тирличу. Але іншим теж кортіло скористатися сильною чудодійною рослиною. Тому тирлич святили в церкві й клали в колиску до немовляти, — вважалося, що тоді дитину ніхто не зурочить. Тирлич, як і тою та часник, носили з собою як оберіг, щоб ніяка лиха сила (і відьма теж) не підступилася. Дівчата вплітали його у вінок, умивалися ним, бо тирлич міг прикликати до дівчини милого.
А ще ним лікувалися, бо допомагав здолати не одну недугу. Щоправда, ліки з нього виходили гіркі, як сама гіркота. Недаремно в росіян ця рослина називається „горечавка”. Серед різних видів гуцули найдужче шанують цілющий жовтий тирлич, що в середині літа розквітає гарним жовтим цвітом. Вони співають про нього коломийки, розповідають бувальщини, як хто-небудь знайомий одужав завдяки цій рослин від, здавалося б, невиліковної хвороби! Одне біда: жовтий тирлич трапляється все рідше, бо ж на ліки викопують його корінь. Тому цю рослину оберігає держава: жовтий тирлич занесений до Червоної книги.
В Австрії, в Альпах його почали вирощувати штучно. Тепер хворим його вистачає. Адже й відомі ліки афлубін, які багато хто вживає при застуді, теж містять у своєму складі тирлич.
На гарну гірську рослину звернули увагу й квітникарі. Тирлич ваточниковидний з чудовими синіми квітками вирощують у так званих англійських парках, які своїм виглядом наближені до дикої природи. Його сіють у припорошену снігом землю, щоб насіння відчуло холод. Воно непогано сходить, але на цвітіння доводиться довго чекати. Вперше тирлич зацвітає на 7-9 році, тоді знову кілька років не цвіте. Зате після 12-14 років він щедро обдаровуватиме якщо й не чарами, то принаймні красою, бо цвістиме щоліта, рясно й довго, радуючи око густим синім цвітом.
За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники: Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 127 - 129.
Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:
