Зірка Мензатюк. "Біблійний гісоп" (зі збірки оповідань "Зелені чари")

Зірка Мензатюк

БІБЛІЙНИЙ ГІСОП
(зі збірки оповідань "Зелені чари")

Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Біблійний гісоп" (txt.zip)

У Біблії, в 50-му псалмі, який віруючі люди знають напам’ять, є таке прохання до Бога: „Очисти гісопом мене, — і буду я чистий, омий Ти мене — і я стану біліший від снігу”. Йдеться про очищення від гріхів.

Що ж то за гісоп? У Біблії він згадується багато разів. У часи Мойсея він вважався священною травою, якою лікували хворих, знезаражували приміщення.

Палестина від нас далеко. А проте Бог не обділив Україну біблійним зіллям. Гісоп крейдяний зростає і в наших краях.

Він трапляється коло річок Сіверський Дінець, Лугань — там, де в землі багато крейди. Він до того любить крейду, що може рости на її свіжих відслоненнях, де не витримує жодна інша рослина. А вже коли гісоп утворить зарослі й застелить крейду перетлілим листям, поруч з ним поселяються різні трави.

Це зілля гарне й дуже запашне. Воно невисоке — 20-50 сантиметрів заввишки, з дрібними вузькими листочками. Цвіте ледь не все літо синім чи блідо-синім цвітом. Бджоли носять з нього чудовий мед. А ще це лікарська рослина, що допомагає при різних хворобах: застуді, кашлі, поганому травленні, ревматизмі, лікує і запалення очей, і хрипоту, і синці та рани. Але рвати на природі гісоп не можна: це рідкісне зілля, занесене до Червоної книги.

Зате в українських квітниках здавна висівають гісоп лікарський. Він багаторічний, добре розростається, гарно й довго цвіте. А взимку з нього можна пити світлий, духмяний, цілющий чай, що пахне сонцем і літом.

За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники: Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 99 - 101.

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

"Квітують луки! Цвіте усе зело, а кожна квітка ніби промовляє. Про що ж вони хочуть розказати?" Розгадати їхні таємниці давно намагалася відома буковинська письменниця Зірка Мензатюк. У збірці оповідань "Зелені чари" вона розповідає про знані й маловідомі рослини України, пов'язані з ними легенди, повір'я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України - Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу авторка приділяє забороненим у радянський час - і тому майже забутим - релігійним легендам про рослини, а також пов'язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з житті видатних українців.

 

"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)