Більше...

Зимові вірші від Анатолія Качана


Анатолій Качан. Світанок року. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Євгена Попова. Крихта хліба

 

Анатолій Качан

КРИХТА ХЛІБА 

 

Анатолій Качан. Світанок року. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Євгена Попова. Крихта хліба. Гість земліЗ лісосмуг, де свищуть сніговиці, 
Де не стало корму і тепла, 
Перебрались лагідні синиці 
У садки до нашого села. 
В завірюху, ожеледь, морози 
Стукають синиці у вікно, 
З горобцями ділять на дорозі 
Крихту хліба мерзлу і зерно. 
Пригощав пташок я з годівниці 
І почав нарешті відчувать, 
Що для когось крихта — це дрібниця, 
А для пташки — жить чи замерзать. 

 

 

* * *

 

 

ГІСТЬ ЗИМИ 

Ось і знову зима білоброва 
Побілила поля і хати, 
Заквітчала у іній діброву, 
Через річку наводить мости. 

Поспішає зима, поспішає, 
Підганяє мороз, холоди: 
Скоро, скоро з далекого краю 
Рік Новий завітає сюди. 

Під кружляння веселих сніжинок 
Почали готуватись і ми, 
Щоб зустріти при світлі ялинок 
Найдорожчого гостя зими. 

 

 

 

* * *

 

 

 

ДВА ПЛЮС ДВА 

Мені на долоню 
Злетіли з хмаринки 
Дві білі сніжинки 
І ще дві сніжинки. 
А разом виходить 
Якась дивина — 
А разом виходить 
Краплина одна! 

 

 

 

* * *

 

 

Анатолій Качан. Світанок року. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Євгена Попова. Новорічна пригода

 

 

НОВОРІЧНА ПРИГОДА 

В нашу хату зайшов уночі 
Дід Мороз із мішком на плечі 
І говорить: «Із темних дібров 
Я до вас дуже довго ішов...» 
А мене бере сумнів чогось: 
Хто насправді оцей Дід Мороз? 
Може, він не із темних дібров? 
А з бюро добрих послуг прийшов 
Дід Мороз ці думки відгадав, 
Та ні слова мені не сказав. 
Він лише мені руку потис — 
І я інеєм білим обріс! 

 

 

 

* * *

 

 

 

ЗЕЛЕНИЙ ОСТРІВ

 

Анатолій Качан. Світанок року. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Євгена Попова. Зелений острів

 

Лягла на землю біла тиша, 
В новому році — все нове. 
Снігами січень око тішить, 
Але морозом вухо рве. 
Вже поховались від морозу 
Під кучугурами в садку, 
Немов ведмеді у берлозі, 
Кущі калини, кущ бузку. 
Та як зелений острів літа, 
Стоїть сосна за ворітьми, 
Хоч їй і сумно зеленіти 
Одній у таборі зими. 
Я протоптав по білій тиші 
Рипучу стежку до сосни: 
Удвох нам буде веселіше 
Дозимувати до весни. 

 

 

За матеріалами: Анатолій Качан. "Світанок року". Вірші та загадки для дітей. Художник Євген Попов. Київ, видавництво «Веселка», 1986 рік, 32 с.

 

 

* * *

 

 

 

Анатолій Качан

ТЬОХКАЄ КРИГА

Річка сховалась — була і нема: 
Замурувала річку зима.
Там, де рибалки сипали сіть, 
Можна сьогодні пішки ходить.

І розглядати щуку на дні,
Наче крізь чисту шибку в вікні. 
Там, де недавно латаття цвіло,
В гості побігла стежка в село.

І розмальовують лід ковзани 
Там, де гойдала хвиля човни.
Січень надворі, а для дітей 
Тьохкає крига, мов соловей.

За матеріалами: "Ой, весела в нас зима". Збірка віршів, оповідань та казок. Редактор-упорядник Станіслав Вишенський. Художник Людмила Постних. Київ, "Веселка", 1986, стор. 9.

 

* * *

 

 

Анатолій Качан

ТЕЛЕГРАМА

Слухав птах на дротах,
Як гуде телеграф. 
А гудів він отак:
Гу-гу-гу … тік-тік-так… 
Тік-тік-так … гу-гу-гу…
Ско-ро … бу-де … все ... в сні-гу…

Та зненацька із дротів
Птах до гаю полетів,
На півстепу закричав:
«Телеграму я прийняв!
Передав телеграф,
Щоб ховався кожен птах,
Бо із півночі сюди
Йдуть великі холоди!» 

 

* * * 

 

ЗИМОВІ ЯБЛУКА

Загадка-недомовка

Сиджу я біля підвіконня,
Коли дивлюся — у садку
На г р у ш і ... я б л у к а червоні
Висять на самому вершку!

Годинник цокав серед тиші,
А я все голову ламав:
Та як же так, чому раніше
Цих яблук я не помічав?

Та ось підкрався кіт-гульвіса,
На грушу глипнув, як сова, —
Червоні яблука знялися
І … полетіли, ну й дива!

Взяв олівець я із пенала
І записав в календарі:
Сьогодні вперше прилітали
До нас у гості _ _ _ _ _ _ _ .

*Назва птахів — у тексті вірша. 

 

* * *

 

В ЗИМИ Є ЯГІДКА ОДНА

(Загадка)*

В зими є ягідка одна,
Немов полин, гірка вона.
Та для голодної ворони
Або сороки-гастролерки
Гірка ця ягідка червона
Солодша взимку від цукерки.

*Назва ягідки — в тексті загадки.

 

* * *

 

РІЧКА СХОВАЛАСЬ

Річка сховалась: є і нема —
Льодом засклила річку зима.

Там, де рибалки сипали сіть,
Можна сьогодні пішки ходить

І розглядати щуку на дні,
Наче крізь чисте скло у вікні.

Там, де латаття влітку цвіло,
В гості побігла стежка в село.

Ріжуть алмазом лід ковзани
Там, де гойдала хвиля човни.

Січень надворі, а для дітей
Річка щебече, мов соловей:

Кине хто грудку чи камінець,— 
Тьох-тьох-тьох-тьохкає лід-ясенець.

 

* * *

 

В ЗИМИ Є ЯГІДКА ОДНА

(Загадка)*

В зими є ягідка одна,
Немов полин, гірка вона.
Та для голодної ворони
Або сороки-гастролерки
Гірка ця ягідка червона
Солодша взимку від цукерки.

*Назва ягідки — в тексті загадки.

 

* * *

 

ЩЕДРА ЗИМА

Зима насипала снігів
І побілила нашу хату.
Для лиж, санчат і ковзанів
Настало довгождане свято.

Святково в лісі, на лугу,
А сніг — немов рипучі двері, 
А зграя галок на снігу — 
Як чорні букви на папері.

В ці дні село, де я живу,
Аж помолодшало від снігу:
Хто ліпить бабу снігову,
Хто в сніжки грається. Потіха!

Та раптом десь за ворітьми
Забелькотів індик сердито:
"А я віддав би дві зими
І навіть три — за тепле літо".

Індик великий краснобай:
Дав крила Бог йому для неба,
Та відлітати в теплий край
В індика вже нема потреби.

Індик белькоче, ну а ми
За зиму дякуємо Богу,
Бо рік без щедрої зими —
Як віз без колеса одного.

 

* * *

 

ЛЕТЯТЬ ІЗ ГІРКИ САНКИ

Летять із гірки санки
Андрійка і Оксанки,
Із гірки біля гаю,
Що зветься Гімалаї.

Андрійкові здається:
У нього від незвички
Душа тремтить і б’ється,
Як спіймана синичка.

Оксанка без оглядки
Летить між яворами,
Душа втекла у п’ятки,
Лиш зойкнула: "Ой мамо!.."

Бо гірка біля гаю
Крута, як Гімалаї.

Летять із гірки санки
Андрійка і Оксанки.
Це у міста і села
Прийшла зима весела.

 

* * *

 

МЕТЕ МЕТЕЛИЦЯ
 
(Спогад про літо)

За вікнами метелиця
Справляє новосілля:
То крутиться, то стелиться
У лузі снігом білим.

Метелице, метелице,
У тому лузі влітку
Ловила я м е т е л и к а.
А упіймала … к в і т к у.

А біля синіх дзвоників
Чубаті два журавлики
В траві ловили к о н и к і в ,
А упіймали … р а в л и к а.

І дзвоники ті сині,
І трави ті медові
Давно вже стали сіном
Для нашої корови.

Вона жує в сараї
Суху траву і квіти
І важко так зітхає,
Бо теж згадала літо…

Десь грюкнула дверима
Метелиця сердита.
І знов перед очима
Пливуть картинки літа:

У травах на роздоллі
Корови розкошують, 
А на суцвіттях бджоли
І днюють, і ночують.

У вуликах обжитих,
У нашій медогонці
Став медом взяток з квітів,
А мед — то згустки сонця.
Квітучий луг … метелики…
Ну як це пояснити:
Дивлюсь я на метелицю,
А бачу в лузі квіти?..

У шибку гілка клена
Постукала тихенько.
А може, то до мене
Постукав Морозенко?

А може, то синичка
Просилася до хати:
«Тут холодно, Марічко,
Тут страшно ночувати…»

В годиннику зозуля 
Втомилася кувати,
Сховалась і заснула.
Пора й мені вже спати.

За річкою метелиця
У лузі спати стелиться.

 

* * *

 

ЗАВИВАЄ ЗАВІРЮХА

Завиває завірюха
Десь у димарі:
“Не виходьте без кожуха
Навіть на поріг!

Бо сьогодні я повинна
Снігом замести
Всі дороги і стежини,
Вулиці, мости.

Тож міцніше зачиняйте
Двері на замок,
А із хати випускайте
Тільки дим-димок”.

 


* * *

 

ЗИМА ЩЕДРУЄ ПО ДВОРАХ

Кує в годиннику зозуля,
Що день подовшав недарма:
На весну Сонце повернуло,
Хоча за вікнами зима.

Знов над хатами біля гаю,
Над володіннями зими
Стоять і небо підпирають
Стовпами сизими дими.

На склі — узори, сріблом шиті,
За склом, у мене на виду
Цвітуть холодним білим цвітом
Дерева в нашому саду.

В ці дні у селищі за гаєм
Зима щедрує по дворах,
Лапатим снігом посіває,
Крупою трусить у садах.

«Вітаю Вас і всю родину,-
Щедрує Баба снігова,-
Із прибуттям на Україну
Нового року і Різдва!
Нехай ці гості і це свято 
Не обминуть і Вашу хату!..»

 

* * *

 

ПОХОДЕНЬКИ ЛИСА

1

Над лісом січень сіяв сніг.
Крізь снігову завісу
Півлісу лис до лісу біг,
А далі — вже із лісу.

Цей лис до нашого села
Із лісу підкрадався,
І хвіст його, немов мітла,
Туди-сюди метлявся.

Навколо тиша залягла —
Ні гавкання, ні крику.
Та раптом на краю села
Почулось: “Ку-ку-рі-ку!..”

Лис посміхнувся і сказав
Про себе: “Слава Богу
За те, що я не заблукав,
Не збився із дороги”.


2

Обережний, хитрий лис
До нори вечерю ніс.
Біг додому лісом лис,
Шелестів над лисом ліс.

 

* * *

 

ВІДЛИГА

Стеляться низом сиві дими, — 
В гості відлига йде до зими.

— Що ти, відлиго, хочеш робить?
— Хочу я, зимо, сніг розтопить!
Хоче мій вогкий, теплий язик
Кригу лизати, як льодяник.

Тут розпустила нюні зима:
— Стільки старалась я — і дарма:
Стали, мов каша, білі сніги,
Що укривали степ і луги...

Жаль і хатинам білих снігів:
Капають сльози з вікон, дахів.

Та серед ночі — збувся прогноз —
Знов заморозив вікна мороз.
Знов без драбини, через димар,
Виліз на небо дим — аж до хмар.


Вранці бурульки бачили ми —
Д з с з
о а л и
в м ь м
г е о и
і р з .
з и .
л .
і 

 

* * *

 

ПРОВОДИ ЗИМИ

Веселим гуртом аж до мосту
Ми провели з піснями зиму.
А вранці, як незвана гостя, 
Зима стояла під дверима.

Зима вернулася у місто,
І знов над вікнами будинку
Звисають з даху, як намисто,
Дзвінкі бурульки-холодинки.

На цих льодинках біля ґанку,
Мов на пластинках ксилофона,
Зіграв я пісеньку-веснянку
Для двох синичок і ворони.

В саду зацінькали синички,
Ворона тупнула ногою,
А біла баба-сніговичка
Мені кивнула головою.

На річці щука в ополонці
Затанцювала на морозі.
Із хмари визирнуло сонце
І усміхнулося крізь сльози.

 

* * *

 

ДИВНІ КВІТИ РОЗПУСТИЛИСЬ

Загадка*

Дивні квіти розпустились
На шибках вікна.
Це хатині нашій снилась
Уночі . . . . .

*Відповідь — у тексті загадки.

 

За матеріалами: Анатолій Качан. "Листи з осіннього саду". Лірика, ігрова поезія. Художник Кость Лавро. Київ, видавництво "Веселка", 2012 рік, 64 с. 

 

 

* * *

 

 

 

Анатолій Качан. Прощання з літом. Ілюстрована збірка віршів для дітей, малюнки Віктора Кузьменка. Вірші про зиму

 

Анатолій Качан​

МОРОЗКО
 
Він для ворони
І снігурів
Калини грона
Підсолодив.
На вікнах квіти
Розмалював,
Щоб я за літом
Не сумував.

 

* * *

 

ЗАБІЛІЛИ СНІГИ
    
Ось і зима вже настала: 
Там, де шуміли луги,
Там, де зозуля кувала,— 
Знов забіліли сніги.

Сніг у полях, на дорозі, 
Снігом укриті хати...
Як тепер Діду Морозу 
Наше село віднайти?

Вранці до гаю стежинку 
Нам протоптать довелось, 
Щоб і до нас на ялинку 
Теж завітав Дід Мороз.

 

* * *

 

 ОЖЕЛЕДИЦЯ

3 гори скляної, 
Через місток, 
Біжить автобус, 
Мов колобок.

Уздовж дороги
За небокрай — 
Скляні дерева, 
Скляний курай.
 
А серед поля,
Де сплять скирти, 
Звисають низько 
Скляні дроти.

Це скло іскристе 
Під час забав 
Склодув Морозко 
Повидував.

Пильнуй, водію, 
Прогаєш мить — 
І все навколо 
Задзеленчить.

 

* * *

 

ЗИМОВИЙ САД

Сиджу я біля підвіконня,
Коли дивлюся — у садку 
На груші... яблука червоні 
Висять на самому вершку.

У сад вдивляючись пильніше,
Я довго голову ламав:
Так як же так, чому раніше 
Цих яблук я не помічав?

Та от підвівся кіт-гульвіса,
На грушу глипнув, як сова,— 
Червоні яблука знялися 
І — полетіли! Ну й дива!

Взяв олівець я із пенала 
І написав в календарі:
«Сьогодні вперше прилітали 
До нас у гості снігурі».

 

* * *

 

СОЛОДКИЙ СНІГ

Дід Мороз на ялинці 
Роздавав нам гостинці.
А ми Діда Мороза 
Частували морозивом.
Дід Мороз приховати 
Здивування не міг:
— Вперше бачу, хлоп’ята, 
 Щоб солодким був сніг!

 

* * *

 

ЗИМОВІ КВІТИ

Дивні квіти 
Розпустились 
На шибках вікна. 
Це Морозкові 
Приснилась 
Уночі весна.
 

 

* * *

 

ЗИМА БУДУЄ ЛІТО
 
Прилетіли сніговиці 
З краю снігурів,
В’яжуть білі рукавиці 
Для сніговиків.

Над полями, де похмуро 
Спить озимина, 
Намітають кучугури 
Білого зерна.

Обгороджують валами 
Села і сади,
Бо уже не за горами 
Грізні холоди.

Це зима будує літо 
В нашій стороні:
Більше снігу —
Більше й цвіту 
Буде навесні.

 

 
* * *

 

СПІВУЧИЙ ЛІД

Річка сховалась — була і нема, 
Замурувала річку зима.

Там, де рибалки сипали сіть,
Можна сьогодні пішки ходить.

І розглядати щуку на дні,
Наче крізь чисту шибку в вікні.

Там, де недавно латаття цвіло, 
В гості побігла стежка в село.

І розмальовують лід ковзани 
Там, де гойдала хвиля човни.

Січень надворі, а для дітей 
Тьохкає крига, мов соловей.

 

* * *

 

ТЕЛЕГРАМА

Слухав птах 
На дротах,
Як гуде 
Телеграф.
Потім знявся,
Закричав:
— Телеграму 
Я прийняв!
Передав телеграф,
Щоб ховався 
Кожен птах,
Бо із півночі сюди 
Йдуть великі холоди!

За матеріалами: Анатолій Качан. "Прощання з літом". Вірші для дітей. Передмова Володимира Рутківського. Художник Віктор Кузьменко. Київ, видавництво «Веселка», 1991 рік, 58 с.

 

 

Більше віршів Анатолія Качана на нашому сайті:

Анатолій Качан, вірші для дітей
Анатолій Леонтійович Качан - відомий український дитячий поет, громадський та культурний діяч. Він - автор 17 книжок для дітей. у цьому розділі дивіться збірки віршів Анатолія Качана: "Листи з осіннього саду", "Прощання з літом", "Світання року".
 
 
 
 
 
 
 
Дитячі вірші про зиму від інших відомих українських авторів:
Вірші про зиму
Читайте вірші для дітей про зиму від Лесі Українки, Марійки Підгірянки, Катерини Перелісної, Лесі Храпливої-Щур, Костянтини Малицької, Анатолія Камінчука, Олекси Кобця, Івана Неходи, Євгена Гуцала, Валентини Каменчук, Дмитра Головка, Анатолія Качана, Леоніда Глібова, Володимира Лучука, Тамари Коломієць, Тетяни Скабард, Володимира Коломійця, Ліни Костенко, Максима Рильського, Василя Діденка, Павла Усенка, Дмитра Павличка, Михайла Литвинця, Оксани Сенатович, Анатолія Качана, Валентини Козак, Надії Кир'ян, Лідії Компанієць, Василя Симоненка, Вадима Скомаровського, Павла Тичини, Спиридона Черкасенка, Андрія М'ястківського, Миколи Вінградовського, Михайла Стельмаха, Василя Шаройка, Грицька Бойка, Наталі Забіли, Ганни Черінь, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Анатолія Качана та Ірини Жиленко.

Останні коментарі до сторінки
«Зимові вірші від Анатолія Качана»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті