Дражнилки про Івана
А Іван-барабан
Запріг коні в шарабан
Та й поїхав до млина,
З'їв сирого кабана
І шістсот поросят,
Тільки ніжки висять.
***
Іван-болван
На капусті сидів,
Усі жаби поїв,
Черепочком накрив,
Щоб мороз не побив.
***
Іванюха-требуха
З'їв корову і бика,
Сімсот поросят,
Дев'яносто гусят,
І чотири пташечки,
І горщичок кашечки,
І діжку борщу —
І ще їсти хочу,
Та ще й не наївся,
Бодай ти розсівся!
***
А Іван-шлобайдан
Повів коні на баштан,
А з баштану в ярину,
Порвав собі штанину.
***
Іван-барабан
Патериці рубав,
Купцям продавав,
Купці не схотіли,
Шкуру облупили
***
Іван-барабан
Під пічкою ріс,
Там яєць наніс,
На базар поніс.
На базарі не купили,
Лиш Івана одлупили
***
Іван-болван
Покотив булку
Та убив курку.
За матеріалами: Дитячий Фольклор. Збірка. Бібліотека української усної народної творчості. Упорядкування, вступна стаття та примітки Г. В. Довженок. Ілюстрації Юлія Криги. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986, стор. 162 - 180.
* * *
Більше дражнилок на нашому сайті:
Дражнилки
Відвіку народна мудрість давала вихід негативним емоціям дитини у слові, яке супроводжували рухи, стрибки, гримаси — у дражнилках. Наявність дражнилок, їх різноманітність і цензурний характер — показник здорових відносин у дитячому колективі, здатності до адаптації без втручання дорослих і без фізичної розправи. Народна дражнилка всім своїм ладом призначена для того, щоб поставити на місце кривдника, виказати своє ставлення до неприємних відхилень у поведінці, звичках, зовнішньому вигляді. Без дражнилки гра і життя дитини втрачають часом гармонійність, а часом і справедливість. Ефект дражнилки розрахований на багатократне докучливе повторення одних і тих самих римованих рядків.
Хаха