Діанка Олійник
Пригоди Лакі і Джелі
(казка для малят)
У темний дощовий вечір коло дитячого майданчику під лавкою гралося цуценятко на ім’я Джелі і радісно гавкало: «Гав! Гав!». Джелі обожнювало гратися з дітками.
У цей самий день цуценятко Лакі втекло з дому і побігло до майданчику. Своєю цуценячою мовою воно радісно кричало: «Воля! Воля!»
Джелі побачила Лакі і дуже зраділа. Щодуху вона побігла до нього.
- Привіт! - крикнула Джелі .
- Привіт! Як тебе звати? - запитав Лакі.
- Джелі.
- А мене - Лакі, приємно познайомитися!
Як тільки вони познайомилися, одразу засвітило сонечко, і прилетіли метелики. Звісно, песики побігли за ними. Метелики привели їх до парку і злетіли дуже високо. Джелі і Лакі спочатку не зрозуміли, де опинилися, тому що у парку були вперше, і почали стрибати і бігати по парку. Сонце сіло, піднявся місяць... Друзі знайшли лавочку, залізли під неї і заснули... Коли вони прокинулися, світило ясне сонечко. Вони побігли на травичку і побачили невідому для себе річ: це був величезний кошик. Друзі залізли у кошик і почали у кошику гратися, лизати один одного, а потім - знову трохи подрімали.
Коли цуценята вилізли з кошика, надворі вже було спекотно. Вона побачили квіти і почали їх нюхати.
Ой! - понюхавши квітку, крикнула на своїй цуценячій мові Джелі.
- Що трапилось? - спитався Лакі.
- Комаха на носі!
Це була оса! І друзі почали тікати.
Цуценята побачили ворота, за якими гралася дівчинка. Вони знайшли дірку під воротами і з собачою цікавістю пролізли під них. Над ними було дерево, де росли абрикоси, деякі з них впали на землю .
- Ууммм…. Напевно, смачненькі, – сказала Джелі.
- Не можна їсти! – схопивши за лапку Джелі, перелякано скрикнув Лакі. - Я спершу понюхаю…
- Це їстівне, - промовила Джелі. - Я точно знаю!!!
З іншого двору почули розмову двох друзів великі вівчарки і почали гарчати. Друзі трохи перелякалися і сховалися біля городу.
- Ой, та тут усе їстівне! – крикнув подрузі Лакі.
З радістю цуценята почали їсти все що побачили на городі. А з-за воріт було чути тільки сопіння вівчарок, які вже поснули. Коли цуценята добряче поїли, вони повернулися до дитячого майданчику, де вчора познайомилися. Там вони побачили миску з водою і зраділи, бо дуже хотіли пити. Джелі і Лакі знайшли свій кошик.
Ааааа. Щось спатки так схотілося , – прошепотіла Джелі
- І мені дуже хочеться, - тихенько відповів Лакі.
Цуценята знову залізли до кошика і поснули. Вони прокинулися одночасно від неприємного холоду.
Лакі підняв лапки і виліз з кошика та побачив, що вони знаходяться в клітці.
Поряд він побачив машину, де було багато кліток з собаками і кішками, а в одній з них Лакі розгледів свого друга, кота Сніжка. Коли ще місяць був на небі, Сніжок вибрався з клітки, вкрав ключ в господаря машини і звільнив своїх друзів, і усіх, хто трапив у цю машину. Господар прокинувся від галасу, що зчинився, але тварин у клітках уже не було.
Друзі побігли і сховалися під кущі, господар вийшов з машини, але нікого не побачив.
- Ух, ввтекли... Дивися, вже й сонечко прокидається, - сказала Джелі.
Сніжок, Джелі і Лакі побігли на майданчик і почали хвалитися: «Дивись, Сніжку, це наш кошик! Добре, що ти нам допоміг врятуватися і врятувати кошик»
Кошик був чистий і охайний. У миску, де була водичка, хтось налив молочко, друзі покликали Сніжка, котик відразу почав хлептати з миски.
Відтоді вони стали друзями назавжди.
Оповідання надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Діанки Олійник на "Малій Сторінці":
Олійник Діана - десятирічна школярка з Тернополя. Дівчинка дуже полюбляє тварин, відвідує танцювальний гурток «Dance Life».Вона дуже любить фантазувати, тому і створює свої оповідання. Читаймо!