24 квітня 2015 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію «Чорнобиль – незагоєна рана України», присвячену 29-й річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Стало гіркою, болісною, але, без сумнівів, необхідною традицією відзначення кожного року чергової річниці аварії на Чорнобильській АЕС.
Чорнобиль! Згадуються слова класика: «Як багато в цьому слові..». І дійсно, рідко коли одне слово має таке масштабне і символічне значення. Колись – лише назва міста, тепер - географічне визначення епіцентру радіаційного вибуху, символ глобальної екологічної катастрофи, справжня всенародна біда, що викликає асоціації з війною, безмежне горе родин загиблих, фізичні та душевні страждання приречених на повільну смерть людей. Адже як зазначив один кіногерой: «Очікування смерті страшніше за саму смерть».
Пройшло вже 29 років з того часу, коли відбулася ця жахлива подія, яка змусила багатьох із нас вперше побачити та відчути на собі нищівний удар «мирного атому», замислитись над ціною та зворотнім боком науково-технічного прогресу, піддати сумніву пріоритет технічних новацій перед духовним вдосконаленням людини.
Масштаби Чорнобильської трагедії дійсно вражають, адже її жертвами стали понад три с половиною мільйона людей, півтора мільйона з яких - діти.
Величезна кількість населення до сих пір страждає від вторинного забруднення радіонуклідами (через їжу та навколишнє середовище), у результаті чого постійно зростає кількість захворювань щитовидної залози, захворювань на рак, алергічних проявів тощо. Фактично, ті чи інші проблеми зі здоров’ям мають всі, хто мав «щастя» народитися після Чорнобиля. «Хворе покоління», «Післячорнобильське покоління», «Діти Чорнобиля» - такі визначення до сих пір можна почути в нашому суспільстві.
Чорнобильська трагедія нанесла також нищівного удару по українській флорі і фауні, адже тільки на півночі України радіацією було забруднено понад п’ятдесят тисяч квадратних кілометрів земель. Вже сьогодні спостерігається масова загибель хвойних рослин, мікроорганізмів, що мешкають у ґрунті, ссавців, втрата репродуктивної функції у рослин і тварин, особливо в зоні підвищеного опромінення на відстані 20 - 30 кілометрів від ЧАЕС.
Чорнобиль став також масштабною економічною, соціальною та демографічною катастрофою. Адже із найбільш постраждалих районів було виселено більше триста п’ятдесяти тисяч чоловік. Багато з них залишилося без роботи, втратили нажите роками майно, відчули себе нікому непотрібними, як кажуть «за бортом». До того, ж в умовах агонії радянсько-комуністичної системи та поглибленням у Радянському Союзі економічної кризи, стосунки між місцевими жителями та переселенцями інколи складалися не найкращим чином, оскільки останніх часто сприймали як конкурентів за робочі місця та зайвий клопіт, що тільки збільшувало атмосферу відчуження.
Згубні наслідки Чорнобиля знайшли свій прояв навіть у зміні структури постраждалих районів. Адже люди похилого віку, як правило, відмовлялися від евакуації, віддаючи перевагу смерті у рідній домівці перед порятунком у невідомих краях. Виїжджали, переважно, молодь, кваліфіковані робітники та люди зі схильністю до підприємницької діяльності, тобто ті, хто мав перспективи щодо працевлаштування на новому місті. Тому характерною ознакою постраждалих регіонів до сих пір залишається перевищення смертності над числом народжених, що тільки збільшує сприйняття регіону як небезпечного для проживання. Доречи, саме тоді багато хто із нас вперше почув такий популярний на сьогодні термін - «Депресивний регіон».
Але Чорнобильська катастрофа не обмежується лише вище переліченими жахіттями та чисельними проблемами. Вона стала ще одним нищівним ударом, а саме - по непомірним амбіціям людей, які вирішили підкорити собі природу, замість того, щоб навчитися жити з нею у гармонії. І як тут не згадати дуже актуальний на сьогодні вислів легендарного французького письменника пригодницького жанру Жюля Верна, який на запитання, чи погоджується він із ствердженням, що людина це «цар природи», відповів: «Ні в якому разі! Людина – це дитя природи», і добавив із гіркою посмішкою: «..до того ж – дуже нерозумне дитя».
На жаль, тема Чорнобиля до сих пір залишається актуальною, тому що актуальними та дуже далекими від вирішення залишаються породжені ним проблеми. Чорнобильська катастрофа спонукає до пильності. Вона знову і знову примушує замислитися над тим, що науково-технічний прогрес не тільки робить життя сучасної людини більш комфортним, а й вимагає відповідної гарантії безпеки. Тож не випадково вчені та експерти з багатьох країн світу постійно намагаються привернути увагу суспільства до цієї проблеми, прогнозуючи катастрофічні наслідки в масштабах планети у випадку чергової втрати контролю над «мирним атомом».
Тому мета розгорнутої в музеї експозиції, полягає в тому, щоб засобами образотворчого мистецтва нагадати людям про жахливі події весни 1986-го року, змусивши вкотре замислитись над страшною ціною технічного прогресу та застерегти від повторення подібних катастроф, які можуть привести до повного знищення людської цивілізації.
Картина Леонтія Орлика «Вартовий» (1985) нагадує нам про подвиг пожежників – людей, що першими вступили у бій з Чорнобильським лихом. Приємно усвідомлювати, що і Кіровоградщина внесла вагомий внесок в ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС, пославши туди 20 тисяч своїх кращих синів і доньок – пожежників, медпрацівників, правоохоронців тощо. Це їм, героям і великомученикам, людство повинно бути завжди вдячним за своє спасіння.
Ну а що могло статися з нашою планетою, якби не подвиг цих людей, наглядно демонструє представлена поруч картина Миколи Бондаренка «Трагедія Чорнобиля» (1994). Це не тільки ілюстрація можливого тоді варіанту розвитку подій, а й, не дай Боже, нашого майбутнього, якщо людство не зробить правильні висновки.
Чорнобиль, як екологічна та демографічна катастрофа відображений також у роботі Володимира Плітіна «І впала зірка Полину» (2006). Художник зумів показати страшні наслідки Чорнобильської катастрофи не тільки для навколишнього середовища, але і для людей, особливо тих, хто залишився жити на своїй землі, відмовившись від переселення. Цей твір – красномовна ілюстрація «депресивного регіону».
Відрізняється від інших експонатів виставки виконана у техніці монотипія картина Володимира Чорного «Обличчя Чорнобиля» (2008) із серії «Українські трагедії». Невеликий за розміром твір красномовно відображує великі масштаби трагедії, які породжують асоціації з війною, доповнені загальним темним фоном картини. Цей твір – ще одне застереження гордовитим «царям природи» та черговий заклик останнім не нищити самих себе та навчитися, врешті решт, жити у гармонії з природою, відмовившись від бісівської ідеї підкорити її.
Олег Юрченко – старший науковий співробітник
Кіровоградського обласного художнього музею
За матеріалами: http://prostir.museum/ua/
Читайте також на нашому сайті:
