На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

Добірка віршів Анатолія Качана зі збірки "За нашим садом грає море"


Анатолій Качан. За нашим садом грає море. Збірка віршів. Малюнки Костя Лавра"У ранньому дитинстві всі ми були ясновидцями. І дуже важливо якомога довше зберігати й розвивати в собі неповторне, ясне бачення світу, не розгубити цей дар на стежках і дорогах життя. На моє переконання, чистота й свіжість сприйняття світу крізь призму дитячого яснобачення є обов’язковими для кожного письменника, який прагне знайти спільну мову з юним читачем. Буду радий, якщо мої твори стануть вам у пригоді, адже поезія теж сприяє розвитку неповторного світосприймання."

(Анатолій Качан)

 

* * *

 

Анатолій Качан. За нашим садом грає море. Збірка віршів. Малюнки Костя Лавра

 

Вірші Анатолія Качана зі збірки "За нашим садом грає море", що зачаровують своєю образністю, ліризмом та мелодійністю: "Гойдалка біля Дунаю", "Рідні береги", "Після бурі", "Білі ночі в Одесі", "Райські дні", "До синього моря", "Дорога на Південь", "Туманний ранок", "Морський Туман", "Козак з Казок", "Козацький степ".

 


Анатолій Качан

ДО СИНЬОГО МОРЯ

Піднявши на щоглі вітрило нове,
До синього моря хмарина пливе.

На свіжому сіні лежу я в лугах 
І заздрю хмарині в ясних небесах: 
Хмарино, хмарино, я теж би хотів 
Побачити море хоч раз у житті...

Як жаль, що над морем вже стільки років 
Без мене мигають вогні маяків.

Як жаль, що до моря усі ці роки 
Без мене несли свої води річки.
Без мене впадають у море й тепер 
І тихий Дунай, і Дніпро, і Дністер.

Без мене до моря і вдень, і вночі 
Летять восени журавлині ключі.
Без мене, без мене, без мене туди 
Пливуть кораблі та біжать поїзди.

Я радий, хмарино, що зможеш хоч ти 
Під білим вітрилом до моря дійти, 
Скупатись у морі, умити сади, 
Набрати з Лиману м'якої води.

У цій дивовижній мандрівці-плавбі 
Попутного вітру бажаю тобі.

А будеш в Одесі, про мене згадай 
І Чорному морю привіт передай. 
Скажи, хай чекає на мене в порту, 
Коли біля моря сади зацвітуть.

 

Анатолій Качан. За нашим садом грає море. Збірка віршів. Малюнки Костя Лавра. Вірш - До синього моря

 

 

* * *

 

 

ДОРОГА НА ПІВДЕНЬ

 

1

Степ широкий, а навколо - 
Синій небокрай.
Поїзд дав колесам волю. 
Крикнув: «Про-ща-вай!..»

А назустріч, від Херсона,
Рушили степи.
І біжать навперегони 
За вікном стовпи.

Ген тремтить під небокраєм 
Марево в степах.
Білі села пропливають,
Мов на парусах.

Манить марево до себе,
Манить синій став:
Може, то уламок неба 
У долину впав?..

Ті степи, ставки-дзеркала,
Синя далина
Ніби чимось прив'язали
Нас біля вікна.

По вагону шастав протяг,
І під стук коліс 
В літню ніч заходив потяг,
Як у темний ліс.


2

Дрімають вогні у вагоні.
І тільки із рейками в лад
Неначе копитами коні,
Колеса всю ніч цокотять.

Комп'ютер, шкільні коридори, 
Напевно, сумують одні.
«До мо-ря, до мо-ря, до мо-ря!..» - 
Співають колеса мені.

 

 

* * *

 

 

ГОЙДАЛКА БІЛЯ ДУНАЮ

Я на гойдалці гойдалася,
Наді мною угорі
Білі хмари хилиталися
І шуміли явори́.

А внизу до моря синього
Тихо воду ніс Дунай
З гір далеких, що вершинами
Підпирають небокрай.

Як на маятнику тихому,
Я на гойдалці пливла,
Білі руки небом дихали,
Ніби два мої крила.

Ось я — ластівка: без страху
Набираю висоту
І злітаю вище даху,
Вище яблуньки в саду.

Ось я чайкою чубатою
Понад хвилями лечу,
На льоту пісні вигадую
І співаю досхочу:

— Я на гойдалці гойдалася,
Наді мною угорі
Білі хмари хилиталися
І шуміли явори.

 

Анатолій Качан. За нашим садом грає море. Збірка віршів. Малюнки Костя Лавра. Вірш - Гойдалка біля Дунаю

 

 

* * *

 

 

САД НАД МОРЕМ

За нашим садом море грає,
Із берегами розмовляє –
То криком чайок над водою,
То гулом-гуркотом прибою. 

А наш садок на косогорі 
Щодня вітає Чорне море
Зеленим шумом тополиним
І щебетанням солов’їним.

 

 

* * *

 

 

БІЛІ НОЧІ В ОДЕСІ

 

По вулицях Одеси
В святковому вбранні
Акації-принцеси
Гуляють навесні.

Куди не глянеш вранці – 
Акації цвітуть,
По тихій Молдаванці 
До моря нас ведуть. 

Над морем в майський вечір 
Акації стоять,
Накинувши на плечі
Південний аромат.

З Приморського бульвару,
Мов сивий капітан,
В зелених окулярах
Вітає їх платан*.

А з гавані Нептуна,
Як дівчині моряк,
Акаціям-красуням
Підморгує маЯк. 

Коли у білій тиші
Акації цвітуть,
Стає вночі світліше
У місті і в порту.

Шепоче хвиля хвилі:
«На берег подивись,–
Це знову ночі білі
В Одесі почались».

 

 

* * *

 

 

РІДНІ БЕРЕГИ

Коли акацій ма́йськийцвіт
Запа́х на березі крутому,
З далеких мандрів теплохі́д*
Вертався по́ночі додому.

За бо́ртом — хвилі вороні́
І море в темряві гуркоче.
Та ось, як вогник у вікні,
Маяк заблимав серед ночі.

Він випромінював тепло,
До себе кликав крізь негоду.
І дужче битись почало
Залізне серце теплохода.

Світив цей вогник-рятівник
І моряку біля штурва́ла*,
Але дивитися в той бік
Сльоза солона заважала.

Бо то мигав для моряка,
Манив на берег батьківщини
Не просто вогник маяка,
А перший вогник України.


 

Анатолій Качан. За нашим садом грає море. Збірка віршів. Малюнки Костя Лавра. Вірш - Рідні береги

 

 

* * *

 

 

РАЙСЬКІ ДНІ

Знову на білім світі
Райські настали дні:
Як молоком облитий,
Тьохкає сад пісні.

Знову над нашим хутором
З хмари, що йде на Крим,
Склавши долоні рупором,
Пробує голос грім.

Ніби школярка з бантами,
Що в перший клас пішла,
Вперше в житті під хатою
Яблунька зацвіла.

Яблунька та заквітчана
Тихо мені бринить:
«А відгадай-но, дівчинко,
В квітці якій дзвенить?»

 

 

* * *

 

 

ПІСЛЯ БУРІ

Після бурі Чорне море
Тихе, лагідне, прозоре.

На морському дні з барка́са*
Видно краба-водолаза

І медузу-мандрівницю,
Всі підводні таємниці.

На приморській кучугурі,
На піску у візерунках

Чистять крила після бурі
Сірі чайки-реготунки.

Біля чайок після бурі
Сохнуть водорості бурі.

А рибалки на причалі
Ловлять вудками удачу.

Ген вони позавмирали,
З воску вилиті неначе.

Море п’ятки нам лоскоче,
Сліпить зайчиками очі,

Камінцями-стрибунцями
Грає в крем’яхи́* із нами.

Роздає на знак пошани
Черепашки і рапа́ни*.

Аж не віриться, що вчора
Тут гуляли хвилі-гори.


 

Анатолій Качан. За нашим садом грає море. Збірка віршів. Малюнки Костя Лавра. Вірш - Після бурі

 

 

* * *

 

 

ТУМАННИЙ РАНОК

Рано-вранці електричка 
Пролітала по мосту 
І гудками сонну річку 
Привітала на льоту.

Затремтіла яворина,
А в тумані під мостом 
Раптом скинулась рибина 
І - шарахнула хвостом.

А в човні дрімав рибалка 
І спросоння марив так:
«То не риба, а русалка 
Подала рибалкам знак».

На воді під очеретом 
Він оглянув поплавки:
«Ох, недобра це прикмета. 
Треба змотувать вудки...»

На світанку електричка 
Промайнула по мосту, 
Розбудила сонну річку 
І - ту-ту.

 

 

* * *

 


МОРСЬКИЙ ТУМАН

А з моря, з моря вже туман устає.
З народної пісні.


1

Із моря яром, Яром з м о р Я - 
Куди це крадеться Туман?
Ось він уже на косогорі.
Ось заповзає... на баштан.

Там жовті дині-господині 
Із меду, сонця і роси 
Такі солодкі, що за диню 
Співучу мушлю віддаси - 
Морську трембіту із грайливим 
Рожево-світлим переливом.

А там, де світя-ться ромашки 
І сторожують цвіркуни,
На сонці гріються в тільняшках 
Рябі херсонські кавуни.
В них дозріває сік-нектар 
І жевріє рожевий жар.

Поміж рябими товстунами 
Лежать чорняві кавуни.
То ловлять Сонце над степами 
Лапатим листям тумани.

Яке ж то щастя довгождане 
Ті туманці і тумани,
Бо на приморському баштані 
Вже Сонцем налились вони.

Ножем кавун той розрізаєш -
І вже на скибках туманців,
Як на губній гармошці, граєш 
Дзвінку мелодію степів.

Туман із моря підкрадається,
А десь у небі голубім.
Як дзвоник, жайвір заливається, 
То він підспівує тобі...

 
2

Отож, із моря то із яру 
Но тихий дідовий баштан 
Упав Туман, як сива хмара,
Аби знайти кавун-туман.

Туман тинявся по баштану.
Бо запитав якось Нептун:
«Я знаю, що таке тумани,
А що таке туман-кавун?..»

Туман здаля на море глянув:
«Ото здивується Нептун,
Коли на берег із баштану 
Я прикочу туман-кавун...»

Та раптом вийшов до криниці
Вусатий сторож з куреня.
Дідусь БАБАХНУВ із рушниці — 
Лиш для острашки, навмання.

Туман присів і розгубився.
Із переляку скрикнув: «Ой!» 
Туман до моря покотився.
Утік з баштану наш герой.

А за завісою Туману
Ревів-стогнав маяк-ревун,
Немов питав безперестанно:
«А де ж, а де ж туман-кавун?..»


3

Ось так, з порожніми руками,
Туман розтанув по росі.
А міг би він, скажу між нами. 
Один туманчик попросить. 
Чи обмінять кавун і диню 
На дорогу морську перлину.

Сказав би сторож: «Я, ій-богу.
Не пожалію кавуна.
Та ще для кого? Для самого 
Морського бога Нептуна!»

 

Анатолій Качан. За нашим садом грає море. Збірка віршів. Малюнки Костя Лавра. Вірш - Морський туман

 

 

* * *

 

 

КОЗАК З КАЗОК

Гра зі словами-маятниками

 
Затих наш клас, бо на урок 
Прийшов до нас Козак з Казок.

Козак з Казок нам бив чолом,
А кінь - копитом під вікном.

Козак з Казок на кобзі грав,
А кінь іржав і гарцював.

-    Хто ж цей козак? - А пригадай... 
Звичайно, це козак Мамай.

-    А як же звуть його коня,
Коня, що зайця обганя?

-    Коли цей коник під вікном 
Ще не дружив із козаком,

А був лошатком-стригунцем,*
Його назвали Воронцем.

Тепер це блискавка і грім,
А козакові - побратим.

 

 

* * *

 

 

КОЗАЦЬКИЙ СТЕП

Понад Сіверським Дінцем 
Степ укрився воронцем, 
Воронцем і будяком.
Як малиновим сукном.

А за річкою туман 
Накотився на курган. 
То шовкова ковила 
На кургані зацвіла.

Віє вітер із Дінця 
На жар-квіти воронця, 
Заколисує бджолу 
І хвилює ковилу.

У малинових шапках,
Із шаблюками в руках 
У степу, мов козаки, 
Верховодять будяки.

 

Анатолій Качан. За нашим садом грає море. Збірка віршів. Малюнки Костя Лавра. Вірші - Козак з казок. Козацький степ

 

 

* * *

 

 

МОБІЛЬНА РОЗМОВА

Вчила азбуку Марічка
І в’язала рукавички.
А у неї під ногами
Киця гралася клубками.

Та зненацька до Марічки
Подзвонила Оля Чічка
І у них за словом слово
Зав’язалася розмова:

– Ал-ло!..
Це вам дзвонять з еНеЛО*!..
Що, Марічко, не впізнала?..
Це я так пожартувала…
Так, це Оля… так, зі Львова…
Як там справи?..
– Та чудово…
– А здоров’я?..
– Слава Богу…
– Що нового?..
– Та нічого…

І так далі, і так далі,
Почалися тралі-валі,
А точніше – нескінченні
Балачки і теревені.

А тим часом наша киця
Узяла у лапки спиці
І зв’язала для Марічки
Спершу ліву рукавичку,
Потім праву дов’язала.
А розмова все тривала,
Все тяглася та розмова,
Наче нитка кольорова,
Із якої для Марічки
Киця в’яже рукавички.

Ось помиє посуд киця,
Підмете хвостом у хаті,
А тоді, як учениця,
Буде азбуку вивчати,
Щоб читать казки рядочками
Про пригоди пана Коцького.

 

* * *
 

 

 

Примітки:

У вірші "Білі ночі в Одесі":

* Плата́н — струнке дерево з гладеньким стовбуром, широкою кроною та лапатим листям. Окраса міських парків.

 У вірші "Рідні береги":

* Ма́йський — травневий. Слід мати на увазі також однокореневе значення слова «ма́яти» — розвіватися. Усе разом це створює образ весняної пори.
* Теплохі́д — морський або річковий транспорт із двигуном. Таким чином, він рухається не завдяки парусу чи веслам.
* Штурва́л — кермо корабля чи літального апарата.

У вірші "Після бурі":

* Барка́с — невеликий самохідний човен для прогулянок, спорту або перевезення вантажів чи людей.
* Крем’я́х — гладенький камінець, який використовують для гри. Підкинуті вгору крем’яхи слід не впустити на землю. Є різні види цієї гри.
* Рапа́на — морський хижий равлик з великою мушлею, яка має гострий кінчик. З раковини часто роблять сувеніри.

 У вірші "Козак з Казок":

* Стригунець - однорічне лоша, якому зазвичай підстригають гривy.

У вірші "Мобільна розмова":

* НЛО — непізнаний літаючий об’єкт.

 

За матеріалами: Анатолій Качан. "За нашим садом грає море". Збірка віршів для дітей. Ілюстрації Костя Лавра. Київ, "Веселка", 2016.

Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в  3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 42 - 49. А також: https://veselka.in.ua/

 

 

Більше віршів Анатолія Качана на нашому сайті:

Анатолій Качан, вірші для дітей
Анатолій Леонтійович Качан - відомий український дитячий поет, громадський та культурний діяч. Він - автор 17 книжок для дітей. у цьому розділі дивіться збірки віршів Анатолія Качана: "Листи з осіннього саду", "Прощання з літом", "Світання року", "За нашим садом грає море".

Останні коментарі до сторінки
«Добірка віршів Анатолія Качана зі збірки "За нашим садом грає море"»:
Анатолій , 2017-07-06 07:17:17, #
Анатолій , 2017-07-06 07:25:23, #
Admin , 2017-07-06 19:38:18, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 3     + Додати коментар