Галина Римар. Добірка віршів з книги "Українським дітям" (читати та слухати, відео)

   Україна у нас одна

Нема на світі більшого добра,
Ніж та земля, яка нас народила,
Скупала в руті-м'яті, любистках
І на добро усіх благословила.

Не пасинки, ми діти всі її,
З її піснями ідемо по світу,
Немає більш святого у житті, 
Як рідну землю над усе любити!

Присвята рідній мові

     І поки живе мова — житиме й народ 
     яко національність
     Іван Іванович Огієнко
     (Митрополит Іларіон)

Мовонько рідна, мово єдина!
Ти неповторна, як Україна!
З тобою будем жити-творити.
Просто не можна тебе не любити.
Просто не можна тебе не любити.

Змалечку чую мовоньку неньки
і пригортаюсь щиро серденьком.
Голос моєї землі святої
житиме вічно, як голос крові.
Житиме вічно, як голос крові.

Ти соловейком в світі смієшся
й ридьма ридаєш, та не здаєшся.
Ми вбережемо в кожнім серденьку
мовоньку рідну, мовоньку неньки.
Ми вбережемо в кожнім серденьку 
мовоньку рідну, мовоньку неньки.

Любі діти!

Якось влітку у садочку
я сиділа в холодочку
на траві, читала книжку    
й задрімала, видно, трішки.

І крізь сон почула диво:
фея мило говорила,
і свою маленьку книжку
коло мене залишила.
    
З крилець сипавсь порошок,
освітив увесь садок!
Феєчка мені сказала,
щоб я книжку вам прислала.
     
Тож гойдайтесь на орелі
й слухайте казки веселі!

Казочка мала бува, 
та дарує нам дива!
Вмить розкаже про пригоди,
зло засудить, вади, шкоду.

Збудить в серці добру мрію,
заспокоїть, обнадіє.
Будьмо добрими щодня!
В казочці - модель життя.    

Казочка - як піч у хуртовину,
в кожнім серці смуток враз розвіє,
подарує спокій, теплу ласку,
всю родиноньку згуртує КАЗКА.

Світ природи - справжня казка,
бережім її, будь ласка.
Перша Істина для всіх -
для Добра прийшли ми в світ.

Бо планета - спільний дім    
для людей, рослин, тварин...
Ми про неї маєм дбати
і життя оберігати. 

 
Даю тобі руку свою, дитино.
Ходім зі мною по стежинці доброти!

І в мурашаток є бабусі

Бабуся-мураха 
внучат забавляє
і розуму їх
щохвилини навчає:

- Хто буде з малого
у праці кохатись,
того ніхто з рідних
не стане цуратись.

І їм обіцяє 
за добрі діла
гостинців торбинку
принести вона.

* * *

Де ж поділись намистинки?

Намистинки вранці-рано 
знайшли дітки у траві.
Поки здумали збирати - 
намистинок не знайти!

- Де ж поділись намистинки? -
Гнат в Наталочки спитав.
- Я не знаю, - каже Ната, -
Хтось, напевно, позбирав!

А он і лісова школа!

Завітаємо?

Ось у школі лісовій
йде урок, сідай мерщій.
Сова мудра вчить писати,
і читати, й рахувати.
Парти - вищі то пеньки,
а малесенькі - стільці.

Їжачок, колюча спинка,
в нього носик - мов вуглинка.
До роботи він охочий,
бо навчитись всього хоче.

Онде - білочка завзята,
ручку вміє вже тримати.
Зайчик жвавий і меткий,
до роботи беручкий.

А ведмедик лінивенький,
запізнився на урок.
Каже, чухаючи вушко:
"Винна то моя подушка".

* * *

У лісовій школі закінчились уроки...

Додому розійшлись звірята,
порозлітались пташенята.
Питають вдома тата й мами:
"Що з грамоти нове вивчали?"

Чапля чапленят питала:
- Які букви ви вивчали?
Чапленята мовлять: "Ч":
черепашки, чай, чашки...

Ми цю букву вчити будем?
Букву "Ч" ми не забудем?

Намалюєм чашечки,
поряд - гарна буква "Ч".
Чай парує з чашечок.
Скільки в чаплі діточок?

Чай пили і "Ч" учили.
Чашечок у них - чотири.
Цифра ця на букву схожа.
"Ч" - 4 така ж гожа.

Що сталося з буквами...

(Як навчитися читати складами)

Раз один школяр ледачий
свій портфель під пень поклав
та й побіг собі гуляти,
цілий день промарнував.

А у лісі все цвіте,
щось шепоче лист зелений.
В вітах пташечки співають...
Літери ж собі скучають:

"Мабуть, хороше на волі,
погуляти б на просторі!"
З книжки вилізла і вмить 
на пеньку вже А стоїть:

- Ах, як гарно навкруги!
Букви, йдіть мерщій сюди!

Буква О за нею слідом:
- Ой, ну як же тут красиво!

Вже за ними до пенька
забралася й буква "ка".
І давай О й А штовхать,
хоче лиш сама стоять!

Буква "ем" озвалась вмить:
- Так нехороше робить.
Стань ось справа в букви А -
прочитаєм разом КА.

А як станеш біля О -
будемо читати КО.

Ну й зраділа буква "ка",
подобрішала вона:
"Будемо у мирі жить,
нам без друзів не прожить".

Стали букви круг пенька:
М та А - це буде МА,
М і Е - читаймо МЕ,
якщо з И - то буде МИ,
М та І - виходить МІ...

Н і О - вже буде НО,
Н і А - виходить НА, 
Н і И - тут буде НИ,
Н із І - складемо НІ,
Н і У - зіллємо в НУ...

В хороводі всі склади
дружно стали у ряди.
А весела буква "ка" 
на них дивиться з пенька!

АБЕТКА у віршах    

А - то буква перша, діти,
в алфавіті, в букварі.
Хто абетку вивчить першим -
тому й книжечки малі!

Біля балки б’є вода.
Не проста, мабуть, вона,
бо прозора і дзвінка,
так і манить, і гука.

Бусол жабку розбудив
і давай бубніти:
- Борщ із свіжих буряків
будемо варити!

Весь садок весна збудила,
вже зеленая трава,
весело щебечуть всюди
соловейки-дітвора!

Гра весела у гусей -
ґелготіти для гостей.
Ґелґотіли, ґелґотіли,
аж голівки поболіли.
- Досить, гуси, ґелґотіти!
Треба рибки половити!

Гарно, правильно й виразно
ми вчимося говорить.
І сьогодні на уроці 
будем нову букву вчить.
Промовляй за мною слідом:
ґава, ґанок, аґрус, ґедзь,
ґудзик, ґуля, ґелґотати. 
А тепер - пора писати...

Добре дід Дем’ян зробив:
дерево сухе звалив,
гарно вичистив його.
Вийшло файнеє дупло.
У дуплянку поселив
жителів маленьких він.
- В чому ж, діду, тут секрет?
- Буде скоро, дітки, мед!

- Ех, - жаліється зайчатко, -
якби поряд мама й татко,
вже б морквиночку дістали
і мене погодували!

А ведмедик любить мед.
Ласував би ним щодень.
Каже мама-ведмедиця,
що багато - не годиться!

Є у нашої Маринки
брат малий Євгенко.
Кавуна відріже скибку,
два рази надкусить
і гука: - Маринко, глянь!
Буква Є в мене в руках!

Місто на Поліссі є,
жито й мир у назві містить.
Як всі букви будеш знать -
зможеш назву записать.
"Же", "и", "те", "о", "ем", "и", "ер" -
знаєш місто це тепер?

Зорі звечора зійшли,
зарясніли, зацвіли.
Місяць вийшов, засвітив,
вранці сонечко збудив.

Ми лисичок хитрих
в лісі не гукали,
а лисички й рижики
в кошики збирали.

А Івасик для Іринки
купував смачні іриски.
А Ілля та Інна
до ріки побігли.
- Глянь, он іриси цвітуть! - 
Як же гарно діткам тут!

Їхав лісом їжачок,
шубка вся із голочок.
А на голочках - грушки,
вдома ж - малі їжачки!
Швидше, друже, поспішай,
бо лисичка мчить у гай!

Йосип йоржика малює, 
а Євгенко - їжачка.
Вітер чуба розкуйовдив,
Йосип його поправля.

Казочок багато знає 
кожен в нашому садку.
Курочку Рябу малюєм
і віконце - Колобку.

Ліс далеко розіслався,
легко листям шелестить.
Там сунички. На галявці
білочка горішки їсть.

На макітру сів метелик.
Тин маленький, лозовий.
Кіт Мурко на нім сидить
і солодко муркотить:
- Молочко, мур-мяу, пив
і на сонці розімлів.

Нитки рівно намотали 
шовкопряди в кокони.
Шовк з них гарний, еластичний
на машинах зробимо.
Будуть нитки - вишивати,
із тканини - платтячка
і спіднички для Наташі,
Ніни й Нелі - ну й краса!

"Ой, - жаліється Оленка, -
Опанас у ліс ходив,
сам опеньок назбирав,
ще й ожинки там нарвав,
а мене, маленьку, 
з собою не взяв!"

Перепілка перепілці
пісеньку співала дзвінко
про своїх дітей-малят,
милих перепеленят.

Глянь, як рясно ряст зацвів!
Рибка в річці плава.
А сестричка для Руслана
на скрипочці грала.

У Сергійка і Сашка
є сестричка Сонечка.
Усміхнеться донечка -
схожа геть на сонечко!

Для Тарасика й Тетянки 
купували телефон.
Тільки щось він не дзвонив.
Просто був він надувним!
- А які ваші улюблені іграшки, малята?

Ось про дівчинку Улянку
слухайте-но примовлянку.
У школярочки Улянки
у портфелі ручка є,
а у сумочці чудовій
лежить люстерко мале.

Фастів - місто.
Фазан - птах.
Букву "еф" 
вчимось писать.

Хоровод водили діти
круг ялиночки в теплі.
А надворі холодно.
Йди, зайча, сюди!
Хитрунка-лисичка
тебе не займатиме.
Хіба можна в нас на святі 
когось ображати?

Слово це всі знають діти.
Цирк! Цікаво як усім!
Там є клоун, акробати...
Вам спасибі, циркачі!

Чапля гарна і чубата
для гостей чайок несе.
Чапленята-діточки
несуть блюдця й чашечки.
Чапленята-малюки
наливали в чашечки
чай пахучий і смачний.
І мені сказали: - Пий!

Ша-ша-ша!
Заснула Шура.
Тихше, дітки, не шуміть,
тихше, дітки, не шуміть
і дівча не розбудіть!

Пішли дітки щедрувати,
щедрівочок та й співати.
Будеш щедрим, господарю,
бути влітку урожаю!

"Буква ця така кумедна:
паличка, гачок і О".
Алфавіт засвоїв гарно
наш малий синок Юрко!

Ягідки-сунички, рум’янії щічки,
заховались від Яринки
під колючії ялинки.
А малеча як присяде
та під гілочки загляне,
то й суничок набере,
ще й у ротик покладе!

День сьогодні - ну й деньок!
Поспішаєм у лісок.
Глянь, Васильку, під пеньочок -
там опеньок - не злічить!
Заберем у козубочок,
буде вдома що варить.

Йшли назад через місток,
табунцями там мульок,
он карась і окунці
дружно плавають в ріці.

Добре ведмежатко

(Про ведмежатко, малинку 
і малесеньку Маринку)

Як пішов я по малинку
у лісочок, у соснинку,
ведмежаточко мале
запитало у мене:
- Я такий, як ти, маленький?
Я нітрохи не страшненький?

Відповів я так йому:
- Я ведмедиків люблю.
Ти, ведмедику, маленький
і нітрохи не страшненький!

- Ну, коли я теж маленький
і нітрохи не страшненький,
давай разом у корзинку
назбираємо малинки!

Принесеш її сестричці
ти малесенькій Маринці,
щоб вона вже не хворіла,
щоб малиноньки поїла.

Потім збігав в свою хатку
та приніс іще й горнятко:
- У горняточку - медок
наших лісових бджілок.

Чули ми недавно звістку
від сороки-чорнохвістки,
що Маринка застудилась,
і від того зажурились...

Прибігаю я до хати
і давай розповідати,
як ходив я у лісок
назбирати ягідок,
як ведмедик помагав,
мед від бджілок передав.

І одужала Маринка,
бо у нас вже є малинка
і солоденький медок
від ведмедика й бджілок!

Два сонечка
(Загадка)

Сонечко до сонечка
повернуло личко,
усміхнулось лагідно
й промовля привітно:

- Добре тобі, сонечку,
по небу гуляти,
а мені на місці 
довелось зростати.
Бачиш все ти з висоти:
діток, верби і ставки...

- Не журися, сонечку,
я тобі на втіху
дам смачних зерняток,
гостинців для діток.
Прибіжать маленькі
зернят куштувати
і тобі, миленький,
душу звеселяти.

Як зовуть те сонечко,
що не в небі сходить,
а другеє сонечко,
що зернятка родить?

* * *

Живинка

На планеті без води -
ні туди і ні сюди.

Без води не зацвітуть
черешеньки, яблуньки,
без яких не загудуть
в цвіті буйному бджілки.

І лосиха не нап’ється
з прохолодного джерельця.
Кожну бережім краплинку,
бо вода — всього живинка!

Пісенька першокласниці

Сонце радісно всміхнулось,
день почався знов новий.
Я до школи вже крокую,
усміхаюся усім.
Мені сонечко моргає,
чую спів я солов'я.
Я - маленька українка
і навкруг - земля моя.
Я - маленька українка
і навкруг - земля моя.

Тра-ля-ля-ля, до школи йду,
тра-ля-ля-ля, в руках несу,
тра-ля-ля-ля, новий портфель,
спішу до школи кожен день.

Про бджілок

Бджілки в квіточках гудуть
і працюють вправно!
Буде, буде вже медку 
діткам на забаву!

Від квітки до вулика
дорога далека.
Відпочинь вже, бджілонько,
бо надворі ж спека!

Тільки ти не сідай
нам на рученята!
Ми маленькі діточки,
а не квітенята!

* * *

Веселий промінчик 

Сонячний промінчик
заглянув в хатинку,
усміхнувсь до мене,
скочив на долівку,

застрибав по стінах
зайчик конопатий,
я його старався
жартома піймати.

А він усміхався,
утікав скоренько...
Радісно і ясно
стало на серденьку.

Налетіла хмарка -
спохмурніло небо -
погукало Сонце
діточок до себе.

Промінець слухняний
попрощавсь зі мною.
Поспішив хутенько
до матусі вгору.

- Промінцю, щасливо!
Промінцю, бувай!
Лиш про мене, друже,
ти не забувай!!

Дорогий промінчику,
друже веселенький,
як з тобою хороше
гратися, маленький!

- Промінцю, щасливо!
Промінцю, бувай!
Лиш про мене, друже,
ти не за-бу-вай!!