Галина Мирослава
ЩАСТЯ
(оповідання)
Світланка любить спостерігати й вигадувати якісь теорії. Її світ переповнений постійними здивуваннями, запитаннями й несподіваними відкриттями. Кожен новий ранок ніби скроплює дівчинку парфумами натхнення й наповнює неабиякою наснагою.
У інтернеті Світланця веде свій блог, куди по можливості постить свої чудернацькі багатоколірні зображення, які мама жартома називає постабстрактним живописом.
Учора взагалі був особливий день. Коли пополудні Світланя верталась зі школи, вона зауважила, що двоє людей, що йшли попереду й тримались за руки, виписують своїми тілами кириличну літеру ''м'' або латинську ''w'', якщо дивитись на ''м'' згори, з неба, ніби мимоволі кажучи ''ми'' українською й ''we'' англійською мовами. Дівчинка навіть пожалкувала, що її батьки полюбляють ходити не так гарно, а попідруки. Прийшовши додому, Світлана схопилася за олівці й намалювала два дерева, що взялись за руки ледь піднятими гілками, сфотографувала й виклала світлину в інтернеті.
А вже під вечір дівчатко зазирнуло до української абетки й знічев'я порахувало суму номерів місць літер слова ''ми''. ''17 додати 11 вийде 28 '', — прощебетала Світлася сама до себе майже стрибаючи, бо число 28 для дівчинки — море радості, адже вона народилась 28-го й давно знала, що 28 — число долі, її долі точно, а математики вважають його досконалим, бо сума дільників числа 28 дорівнює 28, тобто 28=1+2+4+7+14. Але на тому обчислення не закінчились, бо у Світлани виникло нове бажання — довідатись, що буде, якщо додати англійські літери ''w'' й ''e''. Дівчина знайшла англійський алфавіт, там буква ''w'' стояла на 23-му місці, а ''e'' на 5-му - і оторопіла, і все тому, що 23, тобто місце літери ''w'', разом з 5, місцем ''е'', дорівнює 28. Але чому сума літер слова ''ми'' в українській мові така ж, як і в англійській?! Того, на жаль, ні Світуся, ні її батьки, які вважали, що нічого просто так не буває, пояснити ні собі, ні комусь іншому не могли.
Це б швидко забулось, якби сьогодні дівчинці не закортіло подивитись, яка буквиця стоїть на 28-му місці української абеточки. Вже знаєте? Саме так, чашоподібне ''ч'', яке у старезній слов'янській азбуці, що називалась глаголиця, мало ніжку посередині дна чаші, до речі, ніжка могла бути не лише прямою, а набувати форми кола. Те ''ч'' наші предки називали ''черв'', а Світланка, треба ж!, народилась у червні, акурат 28-го червня, у День Конституції України. Отакезне відкриття для юної спостережниці!!!
Тим більше, що дівчаткові уродини-народини випали на 28 червня 2012 року, у рік, коли вперше святкували Міжнародний День Щастя.
Проте від віртуальних друзів Світлик приховує дату уродин, там вона ''незнатихто'' не знати якого віку, зрештою, це її не бентежить.
Її більше переймають питання, які виникають спонтанно, до прикладу, таке повчорашнє: чому глаголичне ''ч'' мало найбільше з усіх букв числове значення, аж тисячу!, чим воно заслужило таке визнання. Невже секрет у гнучкості черв'яка, якого можна викрутити на всі боки й який розтягується, начебто наш трубопровід кишківник після доброго обіду?! Тисяча — це чотири цифри, у цьому числі нуль одиниць, нуль десятків, нуль сотень і одна тисяча. Чому, чому, чому? От з одиницею у глаголиці все ясно — перша літера, називається ''аз'', і якщо на неї дивитись зверху, з неба, вийде тризуб. І літера ''щ'', щастя, теж нагадує тризуб. Але перевернутий ''аз'' все одно схожий більше. А щe Світоньці здається, що коли вона розводить у сторони дві руки, зігнуті в ліктях під прямим кутом і підняті так догори, то теж стає подібною на тризуб, не дуже, та все ж. Як і пташка. Отака Світланка винахідниця!
Тільки не думайте, що дівчак не розуміє, що довжина кожної палички, риски, лінії, як і кожне її зміщення, має значення, що вона цього не враховує, це й найменший школяр усвідомлює, інакше б діти плутали ''у'' з ''ц'' або ''ч'', просто дівчинка любить дивитись на світ спраглими до відкриття очима та з такою сильною любов'ю до пізнання, що їй відкриваються записи, які залишають хмари на небі, хвилі на воді, бобри на піщаному березі й, звичайно, людські емоції.
Світлуня усім серцем намагається виловлювати відлуння й відбитки, відблиски й сонячні промінчики радості, якими сповнене все довкруж. І я собі думаю, хіба намагання тягнутися до світла, до пізнання може не приносити щастя?!
Оповідання люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
