Галина Мирослава. Серйозна казкова історія "Абетний або Абетковий дім"


 

Галина Мирослава. Абетний або Абетковий дім. Серйозна казкова історія. Малюнок - авторки.

 

Галина Мирослава

Серйозна казкова історія "Абетний або Абетковий дім"

 

Завантажити текст серйозної казкової історії "Абетний або Абетковий дім" (txt.zip)


Уночі, коли дітлашня солоденько засинає, 33 літери абетки повертаються до свого казкового будиночка "Абетний дім", що має два широкі під'їзди. Літерам теж потрібно відпочити. У кожному під'їзді казкового будиночка по 16 квартир. Літера М, яка в абетці займає 17-е місце і стоїть рівно посередині неї, тут головна. М, як справжня матуся-квочка, що все має врахувати, добре про все помислити й подбати, квартирує на мансарді, її приміщення, мовби крила, накриває усі інші кімнати будиночка. 

Аби будиночок міцно стояв на землі, його будували не дуже високим — він має лише 4 поверхи. У кожному під'їзді на кожному поверсі розташовано по 4 квартири. 

На першому поверсі першого під'їзду у квартирі номер 1 мешкає літера А, на цьому ж поверсі її сусідами є Б, В і Г. Літера А дуже голосна і досить часто ходить у гості до інших літер, зокрема до найближчих сусідів — Б, В і Г. Літера Б, її по-дружньому називають Бука або Бета, й Віта, тобто В, — подруги. Вони дуже схожі між собою — обоє повненькі. Але їх повнота трохи дратує худеньку сусідку Гаму (Г). Гама щоранку займається спортом і всіх заохочує це робити. Хоча, якби не округлість подруг, можна було б помітити, що всі троє містять літеру Г — основу їхньої конструкції. Їх зближує ще одне — кожна з них може  звучати по-різному, відповідно до того, де в слові стоїть, або коли, а також у яких землях, слово, що має цю літеру, народилось.

На другому поверсі першого під'їзду мешкають Ґ, Д (друге ім'я Д — Добро), Е і Є. Спочатку літері Ґ пропонували взяти квартиру поруч з Г, бо вони майже однакові, але Ґ вперлась рогом, тож довелось переселити її на поверх вище. Через гострий характер літеру Ґ не дуже полюбляють сусіди, однак знають, що вона значно старша за Г, а також, що з нею рахуються іноземці, тому стараються не ображати. Д — дуже хороший друг, дорожить дружбою і любить дітей. Про їхніх сусідок Е і Є інші літери кажуть: “Хоч хлібом не годуй, а дай поговорити”. Е тихіша за Є, тому до неї більше тягнуться. Щодо Є, то їй часто доводиться пасти задніх.

Третій поверх першого під'їзду — парафія Ж, З, И та І. Ж, друге ім'я якої досить незвичне — ЖивІте, разом з літерою З — літери руху. Вони часто нагадують комах: то дзинчать, то джищать*. Добре, що стіни в будинку гасять звуки, мабуть, саме тому всі в будинку живуть мирно — ніхто нікому не заважає. На цьому поверсі дуже помітна літера I, бо всюди пхає свого носа, всіх намагається помирити й поставити в одне речення, іноді весь будинок від неї втомлюється. И скромніша, хоча не так вже й рідко навідується до тих приголосних, які кличуть до себе погомоніти. 

Четвертий поверх забрали собі Ї, Й, К і Л. Літеру Ї люблять не всі, вона має не дуже приємну рису — протиставляє себе літері І, від якої не дуже відрізняється. Всі були заскочені, коли вона відмовилась жити з І на одному поверсі. Допитлива К, яку між собою літери частіше називають Як, дуже цікава до всього і любить питати: "Яким чином? Як?". Вона, як і м’яка Л (Любов), трохи бешкетна, однак не така ніжна й ласкава. Літері Й подобається підскакувати й розважати інших.

Другий під'їзд починають Н з прізвиськом Наш, О, П і Р. Головною на поверсі є, звичайно, О — літера радості, тепла, здивування. Її квартира має номер 19. Мирну літеру-арку П часто кличуть Пі, іноді по-іншому:  Спокій. Вона закликає до праці, відпочинку, може бути прапором, що скликає всіх до спільних дій, потрібна для прогнозів, тому є найуживанішою літерою української абетки. До речі, номер її квартири точно такий, як кількість усіх пальців людини — десять на руках додати  десять на ногах. Р, що має прізвисько Промова, постійно всім нагадує, що для порозуміння треба про всі свої проблеми говорити, повторюючи раз за разом: “Проговорюйте, не мовчіть”.

Другий поверх займають С (Слово), Т, У й Ф. Літера С, що оселилась у квартирі номер 22, одна з найулюбленіших, вона дала початок прегарним словам. Прислухайтесь: слово, сонце, світ, серце. Літера У, яку друзі кличуть тільки Ук, любить роздолля й волю, недарма ж вона заховалась у слові Україна. Ф (Ферт або Франт) часто фуркає, може тому, що зовсім молода, іноді її треба приструнювати. Т має прізвисько Твердь. Ця літера товариська, але надто певна себе, що далеко не всім подобається.

Третій поверх вибрали собі Х, Ц, Ч і Ш. З них виділяється Ц, що постійно щось цінькає. Черв'ячок Ч, любителька гиготіти Х, шарудлива Ш шелестять, хрумтять, чавкають, на щастя, не дуже голосно.

Найвищий поверх доглядають Щ, Ь, Ю і Я. Треба було б сказати, що всі літери дуже працьовиті й охайні. Вони добре розуміють, що без догляду будинок і квартири зруйнуються, однак Ю і Я відрізняються у кращий бік — вони особливо дбайливі на цьому поверсі. Дивно, що Щ не хотіла селитись разом з Ш, щось вони, може, не поділили. Щ м'якша характером, Ш — твердіша. Гадаю, саме Ш перегнула палицю. М'якого знака ніхто не чує, але він любить потайки біля когось соліднішого стати, аби його побачили. Ю і Я, як усі українські голосні (А, Е, Є, И, І, Ї, О, У, Ю, Я), почуваються вільно, особливо Я, що дуже сильно вимагає до себе уваги.

Голосні одноголосно домовились помалювати свої помешкання в яскраві кольори й трохи тим хизуються.

Приголосні, які звучать дзвінко: Б, Д, Г, Ґ, Ж, З, — вибрали для себе виразну зелену барву, хоча їм все одно ніколи не стати голосними. 

Глухі приголосні: К, Ф, П, Т, Х, С, Ц, Ч, Ш, — синю, а от ті, їх ще називають сонорними, що не належать ні до глухих, ні до дзвінких: В, Й, Л, М, Н, Р, — фіолетову. Тільки Щ, поєднавши в собі Ш й Ч, ні до кого не приєдналась, бо не терпить синього кольору, а фіолетового їй не вистачило, тому вона пофарбувала стіни своєї квартири в брунатний колір, як бруньки на дереві.

М'який знак  Ь — знаний любитель білого. У нього все біле.

Жодна з літер у будинку не затримується довше, ніж на ніч. Вранці всі вони поспішають на роботу наввипередки одна перед одною. А працюють допізна, згодом розбігаються по квартирах свого чотириповерхового будинку на два під'їзди. Усім потрібно час до часу відпочивати.

---
*Джищати, жубовіти (словник Грінченка) — на відміну від дзижчання гудіти (як жуки)...  

 

 
 
 
 

Більше творів Галини Мирослави на "Малій Сторінці":

Дитячі поезії Галини МирославиГалина Мирослава,  у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина - з сім'ї вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним - безмежна любов до української мови та поезії.
 
 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Вірші про абетку зі збірочки Перший раз - у перший класУ розділі представлено віршовані абетки від Марійки Підгірянки, Володимира Нагорняка, Григорія Усача, Оксани Сенатович, Наталі Забіли, Ганни Чубач, Варвари Гринько, Олександра Олеся, Анатолія Камінчука, Надії Репети, Тетяни Бойченко, Ярослава Паладія, Оксани Кротюк, Галини Мирослави та інших українських авторів.


Останні коментарі до сторінки
«Галина Мирослава. Серйозна казкова історія "Абетний або Абетковий дім"»:
Наталка , 2020-07-09 18:21:59, #
ГалинаМирослава , 2020-07-09 22:18:25, #
Людмила , 2020-07-10 10:47:38, #
ГалинаМирослава , 2020-07-10 21:20:08, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 4     + Додати коментар
Топ-теми