Іван Коваленко. Поезії для дітей та дорослих

Іван Юхимович Коваленко  – видатна особистість в історії української літератури та культури. Учитель, поет-шістдесятник, дисидент-політв’язень радянських часів.

Все життя відрізнявся безкомпромісністю та прямотою як в особистому житті, так і в творчості. Принципово не друкувався на батьківщині за радянських часів. Не належав ні до яких угрупувань і партій – ні радянських, ні сучасних. Виходець із села. Народився 13 січня 1919 року в с.Лецьки, що на Переяславщині. Закінчив Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка. Все життя працював вчителем іноземних мов. Вчителювати починав у м.Чернігові, де жив з 1941 по 1947 роки. Потім переїжджає до м.Боярки, що під Києвом, де й прожив більш, як піввіку до самої смерті.

Як казав сам Іван Коваленко, "Учень з мене був гарний, але все-таки я й тоді проявляв непокірність. Побувши лише два чи три місяці в жовтенятах, я не захотів вступати в піонери, а про комсомол навіть і думати не міг. Так усе життя я прожив не комсомольцем, не піонером, не був і членом партії."

Також Іван Юхимович розказував і про свою творчість: "Вірші почав писати з самого малку, уже в школі писав вірші. Починав, як і всі дурні, російською мовою. Потім під впливом учителя Рубана, який учився разом з Малишком, почав писати українською мовою."

У 1972 році був заарештований під час репресій, яким було піддано українську творчу інтелігенцію. Карався у таборі суворого режиму у Пермській обл. разом з шістдесятниками І. Світличним, М. Коцом, І. Калинцем, Т. Мельничуком, Є. Пронюком, С. Глузманом, В. Буковським, В. Марченком та ін.

Також у таборі Іван Юхимович близько зійшовся з ув'язненими бійцями УПА. Він так розказує про спілкування з ними:
"Вони мене прийняли, як рідного, оточили увагою, турботою, чим могли допомагали. Чим я відрізнявся від інших дисидентів? Тим, що інші дисиденти - це була висока інтеліґенція. Вони собі на них дивилися зверхньо. Понабирають собі книжок у бібліотеці і йдуть працювати. Сходяться самі, говорять про високі матерії, про все інше. А я з простим людом зразу зійшовся. Я знав майже всі мої вірші напам'ять. От вони мене попросили кілька разів прочитати свої вірші, які чули. Вони казали: "Ми двадцять років кінчаємо і сподіваємося, щоб прийшла нова зміна, що щось нам розкажуть, щось допоможуть, у чомусь просвітять. А вони на нас ніякої уваги". Зате я їм читав майже кожного вечора – чай заварять, сядуть кругом, я читаю свої вірші, а вони сидять і плачуть."

Реабілітований Іван Юхимович у 1991 році.
Помер 18 липня 2001 року. Похований в м.Боярка.

Використано матеріали з інтерв’ю Івана Юхимовича КОВАЛЕНКА
та Ірини Павлівни КОВАЛЕНКО:
http://www.khpg.org

На відео: Інтерв'ю Івана Коваленка Сергію Морозу.

--------------------------

Уся біографія Івана Коваленка містичним чином переплетена з постаттю Кобзаря... Читайте вірші Івана Коваленка про Тараса Шевченка: "Найвища вершина", "На біржі поезії", "Намалюй мені Тараса", "Вступ до знищеної поеми", "Не став би зроду віршувать", "Задумуюсь глибоко часом...", "Вперед, до Тараса!"."

Іван Коваленко - про кохання...

Поезії Івана Коваленка про кохання - це розповідь про його щасливе кохання, що тривало більше піввіку:

"Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!"  (Іван Коваленко)

"Отак усе життя й пройшло,

Все до ладу, усе, як треба,
Була такою воля Неба –
Знайшов своє я Джерело.
І джерело це – Україна,
Вона не вмре і не загине,
Не знищать підступи і зло
Святе і чисте Джерело!" 

(Іван Коваленко)