Вірші Івана Коваленка

Іван Юхимович Коваленко  – видатна особистість в історії української літератури та культури. Учитель, поет-шістдесятник, дисидент-політв’язень радянських часів.

Все життя відрізнявся безкомпромісністю та прямотою як в особистому житті, так і в творчості. Принципово не друкувався на батьківщині за радянських часів. Не належав ні до яких угрупувань і партій – ні радянських, ні сучасних. Виходець із села. Народився 13 січня 1919 року в с.Лецьки, що на Переяславщині. Закінчив Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка. Все життя працював вчителем іноземних мов. Вчителювати починав у м.Чернігові, де жив з 1941 по 1947 роки. Потім переїжджає до м.Боярки, що під Києвом, де й прожив більш, як піввіку до самої смерті.

Як казав сам Іван Коваленко, "Учень з мене був гарний, але все-таки я й тоді проявляв непокірність. Побувши лише два чи три місяці в жовтенятах, я не захотів вступати в піонери, а про комсомол навіть і думати не міг. Так усе життя я прожив не комсомольцем, не піонером, не був і членом партії."

Також Іван Юхимович розказував і про свою творчість: "Вірші почав писати з самого малку, уже в школі писав вірші. Починав, як і всі дурні, російською мовою. Потім під впливом учителя Рубана, який учився разом з Малишком, почав писати українською мовою."

У 1972 році був заарештований під час репресій, яким було піддано українську творчу інтелігенцію. Карався у таборі суворого режиму у Пермській обл. разом з шістдесятниками І.Світличним, М.Коцом, І.Калинцем, Т.Мельничуком, Є.Пронюком, С.Глузманом, В.Буковським, В.Марченком та ін.

Також у таборі Іван Юхимович близько зійшовся з ув'язненими бійцями УПА. Він так розказує про спілкування з ними:
"Вони мене прийняли, як рідного, оточили увагою, турботою, чим могли допомагали. Чим я відрізнявся від інших дисидентів? Тим, що інші дисиденти - це була висока інтеліґенція. Вони собі на них дивилися зверхньо. Понабирають собі книжок у бібліотеці і йдуть працювати. Сходяться самі, говорять про високі матерії, про все інше. А я з простим людом зразу зійшовся. Я знав майже всі мої вірші напам'ять. От вони мене попросили кілька разів прочитати свої вірші, які чули. Вони казали: "Ми двадцять років кінчаємо і сподіваємося, щоб прийшла нова зміна, що щось нам розкажуть, щось допоможуть, у чомусь просвітять. А вони на нас ніякої уваги". Зате я їм читав майже кожного вечора – чай заварять, сядуть кругом, я читаю свої вірші, а вони сидять і плачуть."

Реабілітований Іван Юхимович у 1991 році.
Помер 18 липня 2001 року. Похований в м.Боярка.

Використано матеріали з інтерв’ю Івана Юхимовича КОВАЛЕНКА
та Ірини Павлівни КОВАЛЕНКО:
http://www.khpg.org

* * *

Вірш "Намалюй мені Тараса" (Іван Коваленко)

"Намалюй мені Тараса, друже,
Нашого великого Тараса.
Удихни у нього свою душу,
Оживи і воскреси відразу..."

Іван Коваленко - про кохання...

Поезії Івана Коваленка про кохання - це розповідь про його щасливе кохання, що тривало більше піввіку:

"Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!"  (Іван Коваленко)