За матеріалами: Наталка Поклад. "На веселій вулиці".
Вірші. Малюнки Яни Кернер-Вернер. Київ,
видавництво "АВІАЗ", 2014 рік, стор. 3.
Надія Кір'ян
РУШНИЧОК
Маленька Оленка, Левкова сестриця, Що голочку має, – Таки чарівниця. Як голка сумна – Тягне ниточку чорну. Як голка весела – Червону, проворну. То голочка плаче, А то – заспіває. Оленка піснями Рушник вишиває.
За матеріалами: Надія Кір'ян. "Чому вусатий колосок?"
Малюнки Софії Скачко. Київ, видавництво "Веселка",
1991 р., стор. 19.
Тетяна Винник
ВИШИВАНКА
Квiти розцвiтають
Ось на рукавах,
З iрiю далекого
Повернувся птах –
Дивнi вiзерунки
Сяють, мов живi –
Мама вишивала
Оберiг менi!
Володимир Даник
ВИШИВАНКА
Вишивала мати сину
Празникову сорочину
Не хвилину, а годину не одну.
Вишивала для синочка,
Ох, сорочечку-сорочку,
Голка бігала-пливла по полотну.
Вишивала йому долю,
Вишивала вітер в полі,
Вишивала і надію, і любов.
Вишивала і дорогу –
То круту, а то розлогу,
Шаблі блиск і тихе цокання підков.
Вишивала сину щастя –
Хай воно йому удасться!
Вишивала щире серце молоде,
Вишивала карі очі,
Силует стрункий, дівочий,
Що в очах його калиною цвіте!
Вишивала-вишивала,
Ніби долю його знала,
То співучу, то солодку, то гірку.
На сорочці барви грають,
Ніби сонце серед гаю,
У життя стрімку зливаються ріку.
За матеріалами: Володимир Даник. «Українонько, доле моя…».
Черкаси, видавництво «Інтроліга ТОР», 2018 р.
Лана Виноградова
ВИШИВАНКА
Вишиванку вишила синові бабуся
Я на неї з подивом цілий день дивлюся:
Ну яка ж сорочечка гарна та красива,
Вийшла у бабусі не сорочка – диво!
Одягну сорочку синові на свято,
Як у вишиванці схожий він на тата!
І який гарненький він у цій сорочечці!
Виший нам, бабусю, таку саму й донечці!
Наталя Карпенко
ВИШИВАЛА МАТІНКА
Вишивала матінка
Сину оберіг.
Перший подих затінку
На сорочку ліг.
Ниточка до ниточки,
Хрестиком стібок.
Гілочка до гілочки,
Вишила дубок.
Вишивала матінка
Донечці квітки.
Квітне перша маківка,
Квітнуть нагідки.
Ниточка до ниточки,
Хрестиком стібок.
Квіточка до квіточки,
Вишила вінок.
Любов Сердунич
ВИШИВАНКА ДЛЯ КОХАНОГО
Ой візьму я нитку білую,
Нею вишию по білому.
«Біллю» вишию коханому,
Аби був для мене парою.
Рівно ниточку я випряду,
Добре ниточку я вибілю
На морозі й на Ярилові,
На росиці, на світанковій,
Ще й на зорях і при місяці…
Наворожу на три місяці...
Ще й жлукті добре вибілю,
Бо так біло-чисто я люблю…
* * *
Микола Шерник
УКРАЇНСЬКА ВИШИВАНКА
Зроби: вдягнись з самого ранку,
Як небо пахне ще зірками,
Ти в українську вишиванку,
Живими шитими шовками.
Люби свою сорочку шиту,
В ній України вся родина.
Легенду бережи нажиту,
Вона, – як життєдайна днина!
Злюби, мов світло сонця з ранку,
Що йде до тебе від заграви,
Свою вкраїнську вишиванку,
Злюби – без поспіху й забави.
Тобі всміхнуться хмари сині,
В прийдешнім дні – найкращим
Скажи ще – Слава Україні!
Понад усе її, як любиш.
Вдягни сорочку-полотнянку,
Де ниток барви рукотворні
Іскряться сонцем спозаранку,
Як Україна, неповторні.
(2015 р.)
(З авторської збірки поезії "Глибині серця".
Надіслано автором для читачів "Малої Сторінки")
Яна Яковенко
ВИШИВАНКА
Рано-вранці, на світанку, Вишиваю вишиванку. У зеленім житі Буду ворожити. Попрошу у неба Солов’їний щебет. Попрошу у квітки Чарівної нитки. Тоненької, шовкової, Нитки кольорової. Полотном біленьким Вишию рівненько Голосну сопілочку І вишневу гілочку, Пташечку, калину, Маму і дитину. Вийся-вийся, голочко, Вишиваю долечку. Візерунок рясно – Буде доля красна.
Яна Яковенко
МАМА СВОЇЙ ДОНЕЧЦІ
Мама своїй донечці
Льолю вишивала,
Вузлики на пам'ять
Донечці в'язала.
А поможу білля
Випрати сестрі,
Дасть мені сестричка
Гарні стрічки дві.
А грядки пополю,
Батько на кінець
Купить мені в місті
Добрий жупанець.
Ще піду я в поле
Та нарву квіток,
І сама я вміло
Виплету вінок.
А одягну все це,
Скаже цілий світ:
— Ось вам українка,
Наче маків квіт!
* плахта - український жіночий одяг типу спідниці,
зроблений із двох зшитих до половини полотнищ
(переважно вовняної картатої тканини);
* рядок - одна ниточка з намистом.
За горою дуби червоніють,
Золотавіють осінню клени,
І розписує дивнії мрії
Срібна голка по білій пелені.
Сине небо на бризги розбилось
Об рвучкі Черемошеві води.
Що гуцулчине серце любило –
Зачарована голка виводить.
Простелилися гори зелені,
Розійшлися верхами смереки.
Вишиває по білій пелені –
Що осталося в мріях далеко.
За матеріалами: Леся Храплива, "Іскри". Пластова бібліотека ч. 2.
Клівленд, Огайо, США, Друкарня Я. Аскольда Ємця "БАТУРИН",
1955, стор. 21.
Варвара Гринько
ВИШИВАНКА
Вишиваю вишиваночку Я для братика Іваночка. Вишиваночка у вишеньках, Ягідками рясно вишита. Вся в мережках вишиваночка Подарунок для Іваночка.
За матеріалами: Варвара Гринько. Букварик-веселик.
Вірші, скоромовки, лічилки, загадки. Київ,
видавництво "Веселка, 1990, стор. 12.
Ганна Черінь
ВИШИТА СОРОЧКА
Степанові
Вже Різдво! І сніг, і сміх!..
Місто вбране в сніжні шати.
Подарунки — всім від всіх.
Що ж Тобі подарувати?
Щоб дарунок той, хоч скромний,
Кращим був від пишних крамів,
Що розхвалють невтомно
Сентаклоси на рекламі.
Щось своє, безцінне треба!
То ж потайно, у куточку,
Все ховаючись від Тебе,
Вишивала я сорочку.
Раз, як Ти ввійшов нежданно,
Не впіймалась трохи-трохи!..
— Що ти шиєш так старанно?
— Так, собі, старі панчохи...
Це щось більше, ніж обнова,
В іншім міць мого дарунку:
Кожний хрестик — ніжне слово,
Що рядок — про Тебе думка...
Ой, чи встигну! Час так швидко
Лине!.. Як вгадати міру?!..
Вишивала я в три нитки:
Ясно-синю, чорну й сіру:
Сірі будні — дні робочі;
Часом смуток — чорна стяжка.
Ясно-сині глянуть очі —
І тоді стає не тяжко!
А Тобі хай ці чудесні
Візерунки дрібно-сині
Нагадають сині весни,
Ніжні співи солов’їні,
Хай нагадують для Тебе
Найщасливіші хвилини,
Сивий степ і синє небо
Золотої України!
За матеріалами: Ганна Черінь. "Чернозем".
Збірка поезій. США, Чікаго, 1962,
стор. 160 - 161.
Тамара Коломієць
БІЛЕ ПОЛЕ ПОЛОТНЯНЕ
Біле поле полотняне, рівно ткане, чисто пране. А по ньому голка ходить, за собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк — зацвіте червоний мак. Зазирне і там і тут — василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки — зажовтіють колоски. А як пройдеться поволі — заряхтять листочки в полі. Біле поле полотняне рушником барвистим стане.
За матеріалами: Віра Науменко. Літературне читання.
Підручник для 2 класу загальноосвітніх навчальних закладів.
Київ, видавництво "Генеза", 2012 рік, стор. 98.
Г. Мовчан
НА МОЄМУ РУШНИЧКУ
На моєму рушничку Квіти, як у квітничку: Ружі, сон, лілея біла, А на мак ще й бджілка сіла. Бджілка-бджілонька мала Мед для мами принесла.
За матеріалами: "Мої улюблені вірші". Укладач Віра Паронова.
Тернопіль, "Підручники і посібники", 2007, стор.140 - 141.
Юлія Забіяка
Бабусин рушник
Рушник бабуся вишивала.
Я також їй допомагала:
"Ось квіточка, а ось листок...
Гарненький вийшов рушничок!"
Мене бабуся похвалила:
"Ти — вишивальниця уміла!
* * *
Антоніна Грицаюк
Данилкова сорочка
Вишила сорочку для Данилка мама,
Та чи догодила, того ще не знала,
Одягнувсь швиденько маленький хлопчина,
А на далі стала ось така картина.
Довго він щось думав, довго міркував,
Тоді, як дорослий для мами сказав,
– Досить вже, мамо, мені холостякувати,
Час уже до Тані сватів засилати.
Подивись на мене хоч куди козак,
Чого ж мовчиш, мамо, може щось не так?
Вишила суничку нитка червоненька, вишила листочок нитка зелененька. Вишила садочок, вишила долинку, вишила у небі хмарку і хмаринку, щоб гуляли тихо, весело обоє та й учили птахів, як літать по двоє. Щоб весняні квіти не були сумними, то учили дощик, як ходить за ними.
І виводить сині сливи,
Ніби справжні, хоч зірви!
То листки, то груші — гливи,
Смужки свіжої трави.
Срібна голка так і сяє...
Я дивлюсь — не надивлюсь.
Я нитки в клубок мотаю,
Вишивати теж учусь!
За матеріалами: Валентина Ткаченко.
"Маму дуже я люблю". Київ, «Дитвидав», 1962.
Наталя Любиченко
ВИШИВКА
У вишневому садочку Тоня вишива сорочку. Вміло нитки підбирає, Тихо пісеньку співає: “Ой летіли дикі гуси...” – Для рідненької матусі. Гарно доня вишиває, Сонця промені вплітає.
За матеріалами: Моїй матусі. Двісті віршів для дітей.
Видавництво "Навчальна книга – Богдан", Тернопіль, 2014.
порядкування та передмова - Галина Кирпа, 128 с.
Дмитро Чередниченко
РУШНИК
Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Мені ружа світила,
Мені шить помагала.
Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде листя,
Отут буде квітка.
Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
А півні мені піли,
Мені шить помагали.
Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде гребінь,
А отут борідка.
Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Вгорі вишня висіла,
Мені шить помагала.
Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде хвостик,
А отут ягідка.
Як зацвів мій рушник,
Заспівав мій рушник,
Вишні очі вбирають,
А я в боки та співаю:
Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка.
Як рушник повішу,
Хата буде квітка.
За матеріалами: Чередниченко Дмитро. "Щедринець".
Вірші. Художник Ніна Денисова. Київ, видавництво
«Веселка», 1968, стор. 3 - 5.
Марія Хоросницька
В НАШІМ ДОМІ
Всі хвилини вільні
в нашім домі — спільні.
Батько щось ладнає,
мати вишиває...
І мене вчить мати
також вишивати.
Спершу все для Галі –
для моєї лялі,
потім по стібочку
братові сорочку...
Вишивать навчуся,
як уміє ненька,
вишию з любов’ю
рушничок чудовий
на портрет Шевченка.
За матеріалами: Марія Хоросницька, "Матусина радість".
Вірші для дітей. Художник Катерина Суєвалова.
Львів, видавництво "Каменяр", 1991 рік, стор. 18.
Петро Сингаївський
ВИШИВАНКА
Ми своїми вправними руками
Вишивали рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Синя нитка – птиці прилітають.
А червона – квіти зацвітають,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Листя вишиваємо ласкаве,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
* * *
Валентина Володина
МИ — ВИШИВАНКА.
Із хрестиків народжується візерунок.
Із єдності Народу — Україна!
Отримали в борні найвищій ми гатунок:
Всі добрі люди — це одна Родина!
А моя матуся ніжними руками, а моя матуся шовками-нитками шиє-вишиває! Я вночі проснуся, а моя матуся спати не лягає,— шиє-вишиває! — Скоро,— каже мати,— березня дев’яте. Ми портрет Тараса рушником прикрасим.
За матеріалами: Марія Хоросницька, "Мандрівка по Львову".
Вірші. Художник невідомий. Львів, видавництво
"Каменяр", 1970, стор. 14.
Оксана Вишневська
ВИШИВКА
Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.
Душею я до полотна пристану
Та настелю на ньому краєвид.
Я іншою ніколи вже не стану
Під впливом промайнулих літ.
Оксана Вишневська
ВЕСІЛЬНИЙ РУШНИК
За повір’ям народний, рушник вишивати,
Щоб с тобою коханий піти до вінця.
Мене шити охайно і орнамент складати,
Научала бабуся із звороту й лиця.
Хай як доля майбутня красива й багата,
Я в рушник вишиваю виноградну лозу.
Щоб би ми пам’ятали родинне свято,
Ще калину червону у орнамент вплету.
Тож на тім рушникові наші долі зіллються,
Із окремих стежинок в дорогу одну.
Хай же будем єдині, і навіки зійдуться,
Вже дороги життєві, я у бік не зверну.
І від тебе коханий я також сподіваюсь,
Незрадливої віри у кохання земне.
А рушник — оберіг для нас і зізнаюсь,
Маю щиру надію почуття не мине.
* * *
Людмила Кибалка
НА ВИШИТОМУ РУШНИКУ
На вишитому рушнику
Розквітли різнобарвні квіти,
Заколосилася пшениця,
Задзвеніла жайворонкова пісня,
До води схилилася вербиця.
На вишитому рушнику
Усміхаються діти,
Які розлетілися, як птахи,
З батьківської хати
Щасливої долі шукати.
Марія Яновська
Весільний рушник
Весільний рушник вишивала для доні,
Бо, звісно, – студентка і часу нема.
На тім полотні вишивала я долю,
Хоч доня її вибирала сама.
Рушник – на любов, на нім ружі червоні,
Калинові грона, як символ краси,
Ще вишила двох павичів, щоби доні
У парі довіку життя перейти.
Квітки берегині. В них – мати-природа,
Родина у вишивці тій чарівній,
А маки, пташки – це продовження роду...
Усі візерунки вдавались мені.
Я вишила щастя на тім рушникові,
Початок у ньому з легкої руки.
Щоб кращою доля, щоб мила розмова,
Мир, злагода в домі на довгі роки.
(зі збірки поезій "Стежина до щастя")
* * *
Ната Гончаренко
Великодній рушник
Свято українське Великоднє
Вишию на білім полотні,
Все візьму для цього і сьогодні
Розкажу на нім про світлі дні,
Про зерно, яке з землі зростає,
Про черешні, вишні, про грушки,
Про Лелек, що обрієм злітають,
Про бабусі гарні подушки,
Про корову, що паслась у лузі,
Про парне найкраще молоко,
Розкажу йому я як подрузі
Все, що є, що буде і було.
Вишивала я рушник
власними руками.
Гаптувала залюбки
всіма кольорами.
Мов жива, на полотні –
калинова гілка.
Під мережкою, внизу, –
книжка і сопілка.
До ладу все довела
хоч іще й маленька, –
і оздобила як слід
я портрет Шевченка!
За матеріалами: Володимир Лучук. "Найрідніші слова".
Вірші, казки. Художник Людмила Лобода.
Київ, видавництво «Веселка», 1989 рік, стор. 5.
Андрій Малишко
ПІСНЯ ПРО РУШНИК
(З кінофільму «Літа молодії»)
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти меріє на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
За матеріалами: Андрій Малишко. Поетичні твори, літературно-критичні статті.
Упорядкування Н. М. Гаєвської. Київ, видавництво «Наукова думка», 1988, стор. 307.
На відео: "Пісня про рушник " (музика П. Майбороди, слова А. Малишка). Виконує Ігор Крутий.
Марійка, 2022-01-16 16:40:42,# Дуже гарні вірші. І я ще наполегливо раджу ось цього автора. Так ще ніхто не писав про вишиванку http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936525
Лесь Маланка, 2022-01-16 18:06:33,# Дякуємо сердечно, шановна пані Марійко! Обов'язково додамо до збірки вірші пана Сергія Мостюка! Тішимося, що пишете нам!
Лесь Маланка, 2022-01-16 19:13:44,# Вже додано! Дякуємо!)
.jpg)
"Переплелися чорне і червоне
супер!!!!!! дуже дякую чудовому сайту!!! збірка чудова, збірка кольорова!!!!!!!!!!))))))))))
прикольни вирщи
Дуже гарні вірші. І я ще наполегливо раджу ось цього автора. Так ще ніхто не писав про вишиванку http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936525
Дякуємо сердечно, шановна пані Марійко! Обов'язково додамо до збірки вірші пана Сергія Мостюка! Тішимося, що пишете нам!
Вже додано! Дякуємо!)