|
Наталя Забіла
СНІГУРОНЬКА
Ой розгулялись взимку віхоли, Біля віконця якось ввечері От дід і каже: - Нумо, спробуймо А баба каже:— Не щастило І от в садочку перед хатою, Коли це галка враз пролинула З-за хмар вечірнє сонце блиснуло, І раптом, дивом-небилицею, з такими чорними косичками, — Добридень, - каже, - мамо й таточку! Вбирають землю сніжні віхоли У хатці прибрано, підметено - Та ще й води щодня нанесено, То все дочка, то все Снігуронька Дівчатка й хлопці в хату дідову Гуляють в сніжки, з гір спускаються Вже й пригрівати стало сонечко. Вона все рідше посміхається, Ліси й садки убрались зеленню, Прийшли дівчатка до Снігуроньки: — Піди, - говорять батько й мати їй, Дівчата бігали над річкою, На купу хмизу десь надибали, Снігурка на дівчат поглянула, І вже нема Снігурки милої, — Не плачте, матінко та батечку! Ось полетять хмарки над нивою І ви любіть життя і сонечко, |
|
За матеріалами: Наталя Забіла. "Під дубом зеленим". Казки за народними сюжетами. Видавництво «Молодь», 1954 р., 56 с.
Читайте також:
Наталя Забіла, як одна з найвідоміших дитячих письменниць, не могла поминути казку. Адже казку найбільше люблять і зовсім маленькі, і старшенькі, і навіть ті, що вже читають повісті та романи. Всі казки, які написала Наталя Забіла, нелегко навіть перелічити. Вони вводять читача в світ веселих пригод. У казках письменниці часом діють давно відомі персонажі (лисиця і журавель, зайчик, білочка, їжачок і т. д.), і сюжети їхні перекликаються з народними сюжетами. Проте, звучать ці твори зовсім по-новому. Для них характерні «щасливі» закінчення. І не тому, що Наталя Львівна ладна поминати гострі, суворі і навіть жорстокі моменти в житті. Ні, вона їх не поминає, але художньою логікою доводить, що злу, жорстокості, усякій біді повинен прийти кінець. Життєствєрдність, допомога дужчого слабшому, любов до справедливості, до світла і тепла — ось мистецький світогляд Наталі Забіли, який лежить в основі не тільки її казок, а й усієї творчості. (Валентин Бичко)
Дивіться також на "Малій Сторінці":
дуже цікава казка