Віктор Терен. "Пташина абетка" (мініатюри)


Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

 

Віктор Терен

ПТАШИНА АБЕТКА

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

 

Завантажити текст "Пташиної абетки" Вітора Терена (txt.zip)

 

 

Ану, малята, пригадайте, яких ви птахів знаєте?
Лелеку, перепілку, шпака... Ну а ще? Соловейка,    журавля... 
А це здогадалися хто?
«Біла латка, чорна латка по березі скаче».
Так, сорока! А горлицю, дрозда,  мухоловку
не забули? Та хіба всіх пригадаєш? Он тільки на Україні птахів 360 видів. А всього на Землі близько 8600!
Є птахи, що дуже швидко літають, і є птахи, які люблять ходити пішки. Є дереволази і навіть навіть птахи-водолази. 
Одні залишаються із нами на зиму, а інші відлітають далеко-далеко...
А гадаєте, що пташка так просто щебече? От і ні! Вона не тільки співає, а й водночас говорить. Ось послухайте:
—    Піль, піль, філі-лю!Це моє дерево, я тут гніздо звила.
—    Ті у, ті-уу! А в мене вже пташенята. Ой, не злякайте їх!
А сьогодні пташки принесли вам, діти, на своїх крилах абетку. В ній вони самі про себе й розказують. А вас абетка навчатиме читати.

 

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.


А

АЛЬБАТРОС

Ану уявіть собі "пташечку, в якої розмах крил... більше чотирьох метрів! Це альбатрос. 
Літає над океаном, схопить рибину — і вертається на берег. Там у нього пташеня. 
І таке воно любе та миле, бо одне. Хоч і величезні птахи альбатроси, а більше одного яйця ніколи не висиджують.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Б

БУСОЛ

Люблять цього птаха діти, тому й піджартовують з нього:

"Які ноги заввишки,
Такий ніс завдовшки.
Хату на хаті має,
З болота не вилізає!"

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

В

ВІВЧАРИК

Вівчар пасе вівці, а вгорі співає вівчарик. 
"Тінь, тянь, тюнь..." — наче дзвінко крапає вода, крапля за краплею. 
Ну, а самої пташки не видно: вона зелена, то й загубилася високо в густому в листі.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Ґ

ҐАВА

Ви знаєте, що ґава не лише каркає? Наприкінці зими вона ще й співає. 
Правда, гарною співачкою зроду не була, а проте її лагідне покрикування — таки пісня. 
І до того ж це перша ознака весни.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Г

ГОРОБЕЦЬ.

Зима... А свитка на ньому сіренька, благенька, вітер подме, то й спинка засвітиться. 
Але нічого! Як захурделить, то знайде, куди сховатися. А ще по двору стрибає, крихти збирає. 
Як надзьобається, то й тепліше йому стане.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Д

ДЯТЕЛ

Чи знаєте ви, що дятел — не лише лісовий лікар, бо це ж він викльовує з кори різних жучків, а ще й гарний музика? 
А таки так! Знайде дятел розколотий сучок і почне по ньому швидко стукати дзьобом. Сухий сучок деренчить, тринькає, а дятлові та музика й подобається.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Е

ЕМУ

Це страус, що водиться в Австралії. Сам до двох метрів заввишки, а яйце, яке зариває в гарячий пісок, більше кілограма важить.
На своїй батьківщині ему несеться влітку, а на Україні тоді - січень. То він за звичкою знесеться в зоопарку прямо серед зими та й зариває яйце в сніг. 
Великий, а снігу від піску відрізнити не може!

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Є

ЗМІЄЇД

Зашелестіла в траві гадюка... Коли це щось як шугне вниз, ніби чорна стріла! 
То змієїд. Вхопив гадюку і поніс до себе в гніздо. Там лише одне його пташа, і сидить воно в гнізді аж 60 днів.
Що ж, треба добре зміцніти, бо гадюк ловити - то нелегка справа!

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Ж

ЖАЙВОРОНОК

Ще біжать березневі струмки, а він уже в небі... То зніметься ще вище вгору, то раптом "впаде" на землю. І так мелодійно видзвонює — "тір-лю", "тір-лі-лю"!
Є жайворонок польовий, лісовий, степовий, малий і чубатий...
І весь їхній рід співучий.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

З

ЗОЗУЛЯ

Літає зозуля на кущами, помітить гніздо якоїсь пташки та й підкине ткди яєчко. Хай, мовляв, хтось висиджує!
Але не сердьтеся на неї - така вже вона вродилася!
А ось і загадка про зозулю:
"Хати не будую, не мажу, не квітчу, на гілці ночую, людям роки лічу!"

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

И

РИБАЛОЧКА

До чого ж ця пташка терпелива! Інші цілісінький день виспівують, з дерева на дерево перелітають, за комашками ганяються.
А наш рибалочка сяде на краєчок вербової гілки, яка звисає низько над водою, - і не ворухнеться...
Зате ледве зблисне у воді рибинка, то будьте певні, що він уже її спіймає!

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

І

ІВОЛГА

Колись вона з самим солов'єм засперечалася: хто кого переспіває? 
Іволга тільки прилетить весною, відразу й почне: "Фіу-фі-фіу! Фіуу!"
Гарно в неї виходить, аж сам соловей заслухається.
А ще цілий день клопочеться - то жучків, то мух, то волохатих гусениць ловить...

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Ї

ГАЇЧКА

В гаю вона живе, тому й гаїчка... Он такий уже трухлявий та старий пень, а для неї — то найкращий будиночок. 
А впізнаєте її по чорненькій шапочці на голівці. Гаїчка і мух ловить, і комарів... 
Сюди-туди мотається, а чарівна шапочка не спадає. Може, чарівна?

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Й

СОЛОВЕЙ

Хто ж не знає соловейка?! Горлечко в нього з щирого срібла, а пісня — як той струмочок, що дзвенить-переливається...
Але співає він лише навесні. І здебільшого тоді, коли гніздо мостить — радіє, що матиме гарну хатку. 
Ну, а солов’їсі ніколи співати за роботою.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

К

КОЛІБРІ

То найменша на землі пташечка... Але, мабуть, і найкрасивіша: її пір’я яскраве, аж сліпуче — ніби саме небо Південної Америки, звідки вона родом.
З Америки і привіз колібрі в Європу португальский мореплавець Магеллан, коли здійснював свою кругосвітню подорож.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Л

ЛАСТІВКА

"Спереду шильце, ззаду — вильце, на грудях біле полотенце...". Впізнали ластівку? Вже вона низько літає, негоду відчуває.
Вересень! Ластівки в теплі краї збираються. Посідають рядочками на дротах, защебечуть перед дорогою... 
Не хочеться їм Україну залишати, а що поробиш — зима наближається!

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

М

МАЛИНІВКА

Листя на кущі поріділо, і внизу, біля коріння, видно гніздечко... Он і пташка в траві. Грудки в неї руді, червонуваті...
Малинівка! А малину вже й обірвали. Ну та нічого, інших ягід пошукає. Тому й відлітати не квапиться: знайде чим поживитися. 
А якщо буде нехолодна зима, то, може, ще й вдома залишиться.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Н

НОРЕЦЬ

"Чубатий плавець знов міняє комірець..." От уже чепурун цей птах! Але й справді —  в норця, що водиться на озерах та ріках, пір'я авколо шиї схоже на руденький, з чорною смужечкою комірчик.
А відшелестить осінь, настане зима — і той комірець зникне. Шия в норця стане білою-білою, як сніг.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

О

ОСОЇД

"Злючі оси гострять коси, вийшов дід — тікають оси..." Здогадалися, як того діда звати? Еге ж, осоїд! На ньому теж, як і на осах, є поперечні бурі смуги. 
Правда, жала в нього немає. Та й навіщо воно йому? Він або на льоту осу впіймає, або розгрібає лапами осині гнізда.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

П

ПУГАЧ

Оце сова, так сова, з усіх сов найбільша! А як закричить у темряві "пугу-пугу", то й сміливий може злякатися. 
Живе пугач у глухих лісах, ущелинах. А через те, що полює тільки тоді, як стемніє, то про нього про нього й кажуть: "Вдень сліпий, а ніччю зрячий, мишей ловить, а не кіт!"

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

P

РЕМЕЗ

Над рікою, над водою, в'язана рукавичка висить... То - гніздо ремеза. Гойдається на кінці тоненької гілки, пташенят виколисує.
А от і сам ремез. Груди жовтувато-білі, а спинка у нього коричнева. Тримає муху в дзьобику. 
Озирнувся навколо та й залетів у пальчик рукавички. Діток годує.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

С

СОРОКА

Пам’ятаєте пісеньку? «Сорока-ворона діткам кашу варила...» Але ж це зовсім різні птахи! Ворона чорна, набурмосена, а білобока сорока — балакуча, весела... 
До того ж вона — дуже дбайлива господарка. Вимостить гніздо, а тоді усередині ще й глиною обмаже. Чисто у ньому, затишно.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Т

ТЕТЕРЕВ

«Тетерев, тетерев, де ти тепер, де тепер?» Мало зосталося цих птахів. Тому й полювання на них заборонене.
А вони великі та гарні! Чорні, аж блищать, а крила білим підбиті. Тріснула гілка, птахи знялися з шумом та й полетіли на заболочені чагарі. Там безпечніше.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

У

УЛІТ

На тонких червоних ногах походжав уліт, роздивляється чи ніде не видно жаби?
Він сьогодні рано прокинувся! Тож рибкою на мілководді уже поласував. Ну а тепер можна ще й на лузі щось пошукати смачненьке...

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.


Ф

ФАЗАН

От уже хто схожий на бабусиних курей, так це фазан! Тільки голівка в нього зелена. Тому важче й помітити, коли з трав'яних заростей визирає. 
Та весною фазан і про обережність забуде. Не втримається і як закукурікає! 
Може, не так протяжно та голосно, як півень, але теж гарно.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

X

ХОДУЛИЧНИК

Уже здогадалися, що цей птах любить багато
ходити? Він із сім’ї куликів. А там усі такі довгоногі. Живе ходуличник при березі, бо йому подобається забрести в теплу воду і якогось рачка зловити. А коли він летить, то витягує ноги далеко вперед, ніби йому не терпиться швидше спуститися на землю і знову походити.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Ц

ЦВІРКУН

Це не той цвіркун, що за пічкою! А той, що прилетів з ирію на рідний луг. Ще ранньою весною. І тепер дзюрчить, як тоненький струмочок: «Цвіррр... зіррр...». 
Бо чому б і не порадіти? Знайшов ямку на землі, сплів гніздечко, вимостив його пухом та павутинням — от уже можна й пташенят виводити. Хай теж дзюрчать!

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Ч

ЧАЙКА

Що то за кораблик вітер несе? Сірувато-світлий, з вигнутою чорною голівкою...
О, це чайка сіла на воду! А перед цим ширяла над хвилями, рибу ловила.
А чи знаєте ви, що колись запорозькі козаки свої швидкі човни чайками називали? Чорне море перепливали на них!

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Ш

ШИШКАР

Краї дзьобика в нього перехрещені, щоб легше було ялинові та соснові шишки вилущувать. Підвіситься шишкар на краю гілки — і гайда до роботи! Чи то пак, за сніданок.
Поласує насінням - і в гніздо. А воно в гущавині, недалеко від стовбура, де холодний вітер не так задуває. Бо ж висиджує своїх пташенят шишкар узимку.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Щ

ЩИГЛИК

Захотілося щиглику покрасуватися. То полетів на пташиний ярмарок і всякого пір’ячка накупив: на голівку — чорного й червоного, на спинку — бурого, а внизу — біленького. І хоч воно ще й рано, а він уже гарненько вбрався, причепурився...
І оце тепер щебече, виспівує...

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Ь

ПРИПУТЕНЬ

І чому його так прозвали? Може, тому, що цей птах — як припнутий до рідного лісу. Нікуди з нього не вилітає.
Він — дикий голуб. І не треба йому голуб’ятника. Є в нього зелений густий ліс, є затишне гніздо в гущавині, а головне — воля. 

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Ю

ЮРОК

Ой, і налетіло ж гостей в наш засніжений садок! Це юрки. Опустилися голосливою зграйкою на горобину та й клюють червоні ягоди. 
А перед цим понавизбирували насіння з сухого бур'яну. От і ситі тепер.

 

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

 

Я

ЯСТРУБ

Сильний, сміливий цей хижий птах! А що вже літати вміє, то рівного йому немає. Несеться поміж деревами, ширяє, а проте встигає обминати, об жодне не вдариться. А в степ навідується під час своїх осінніх мандрівок. З явиться хтозна-звідки, вхопить необережну пташку або й качку на ставку — і зникне невідомо куди. Тільки його й бачили!

 

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов.

За матеріалами. Віктор Терен. "Пташина абетка". Мініатюри, для дошкільного віку. Художник Євген Попов. Київ, "Веселка", 1992 р., 40 с.

 

 

Інші твори Віктора Терена на нашому сайті:

Віктор Терен, вірші для дітей
 Віктор Васильович Терен (Таран) - сучасний український письменник та політик, уродженець села Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області. Видав понад 20 книг поезії, прози та віршів для дітей. Перекладався європейськими мовами, лауреат літературних премій імені Лесі Українки, Володимира Сосюри та інших. 
 
 
 
 
 

Читайте також на "Малій Сторінці":

Вірші про абетку зі збірочки Перший раз - у перший клас
У розділі представлено віршовані абетки від Марійки Підгірянки, Володимира Нагорняка, Григорія Усача, Оксани Сенатович, Наталі Забіли, Ганни Чубач, Варвари Гринько, Олександра Олеся, Анатолія Камінчука, Надії Репети, Тетяни Бойченко, Ярослава Паладія, Оксани Кротюк, Світлани Кузьменко, Івана Андрусяка та інших українських авторів.

Останні коментарі до сторінки
«Віктор Терен. "Пташина абетка" (мініатюри)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми