Віктор Терен
ПТАШИНА АБЕТКА
Завантажити текст "Пташиної абетки" Вітора Терена (txt.zip)
Ану, малята, пригадайте, яких ви птахів знаєте?
Лелеку, перепілку, шпака... Ну а ще? Соловейка, журавля...
А це здогадалися хто?
«Біла латка, чорна латка по березі скаче».
Так, сорока! А горлицю, дрозда, мухоловку
не забули? Та хіба всіх пригадаєш? Он тільки на Україні птахів 360 видів. А всього на Землі близько 8600!
Є птахи, що дуже швидко літають, і є птахи, які люблять ходити пішки. Є дереволази і навіть навіть птахи-водолази.
Одні залишаються із нами на зиму, а інші відлітають далеко-далеко...
А гадаєте, що пташка так просто щебече? От і ні! Вона не тільки співає, а й водночас говорить. Ось послухайте:
— Піль, піль, філі-лю!Це моє дерево, я тут гніздо звила.
— Ті у, ті-уу! А в мене вже пташенята. Ой, не злякайте їх!
А сьогодні пташки принесли вам, діти, на своїх крилах абетку. В ній вони самі про себе й розказують. А вас абетка навчатиме читати.
А
АЛЬБАТРОС
Ану уявіть собі "пташечку, в якої розмах крил... більше чотирьох метрів! Це альбатрос.
Літає над океаном, схопить рибину — і вертається на берег. Там у нього пташеня.
І таке воно любе та миле, бо одне. Хоч і величезні птахи альбатроси, а більше одного яйця ніколи не висиджують.
Б
БУСОЛ
Люблять цього птаха діти, тому й піджартовують з нього:
"Які ноги заввишки,
Такий ніс завдовшки.
Хату на хаті має,
З болота не вилізає!"
В
ВІВЧАРИК
Вівчар пасе вівці, а вгорі співає вівчарик.
"Тінь, тянь, тюнь..." — наче дзвінко крапає вода, крапля за краплею.
Ну, а самої пташки не видно: вона зелена, то й загубилася високо в густому в листі.
Ґ
ҐАВА
Ви знаєте, що ґава не лише каркає? Наприкінці зими вона ще й співає.
Правда, гарною співачкою зроду не була, а проте її лагідне покрикування — таки пісня.
І до того ж це перша ознака весни.
Г
ГОРОБЕЦЬ.
Зима... А свитка на ньому сіренька, благенька, вітер подме, то й спинка засвітиться.
Але нічого! Як захурделить, то знайде, куди сховатися. А ще по двору стрибає, крихти збирає.
Як надзьобається, то й тепліше йому стане.
Д
ДЯТЕЛ
Чи знаєте ви, що дятел — не лише лісовий лікар, бо це ж він викльовує з кори різних жучків, а ще й гарний музика?
А таки так! Знайде дятел розколотий сучок і почне по ньому швидко стукати дзьобом. Сухий сучок деренчить, тринькає, а дятлові та музика й подобається.
Е
ЕМУ
Це страус, що водиться в Австралії. Сам до двох метрів заввишки, а яйце, яке зариває в гарячий пісок, більше кілограма важить.
На своїй батьківщині ему несеться влітку, а на Україні тоді - січень. То він за звичкою знесеться в зоопарку прямо серед зими та й зариває яйце в сніг.
Великий, а снігу від піску відрізнити не може!
Є
ЗМІЄЇД
Зашелестіла в траві гадюка... Коли це щось як шугне вниз, ніби чорна стріла!
То змієїд. Вхопив гадюку і поніс до себе в гніздо. Там лише одне його пташа, і сидить воно в гнізді аж 60 днів.
Що ж, треба добре зміцніти, бо гадюк ловити - то нелегка справа!
Ж
ЖАЙВОРОНОК
Ще біжать березневі струмки, а він уже в небі... То зніметься ще вище вгору, то раптом "впаде" на землю. І так мелодійно видзвонює — "тір-лю", "тір-лі-лю"!
Є жайворонок польовий, лісовий, степовий, малий і чубатий...
І весь їхній рід співучий.
З
ЗОЗУЛЯ
Літає зозуля на кущами, помітить гніздо якоїсь пташки та й підкине ткди яєчко. Хай, мовляв, хтось висиджує!
Але не сердьтеся на неї - така вже вона вродилася!
А ось і загадка про зозулю:
"Хати не будую, не мажу, не квітчу, на гілці ночую, людям роки лічу!"
И
РИБАЛОЧКА
До чого ж ця пташка терпелива! Інші цілісінький день виспівують, з дерева на дерево перелітають, за комашками ганяються.
А наш рибалочка сяде на краєчок вербової гілки, яка звисає низько над водою, - і не ворухнеться...
Зате ледве зблисне у воді рибинка, то будьте певні, що він уже її спіймає!
І
ІВОЛГА
Колись вона з самим солов'єм засперечалася: хто кого переспіває?
Іволга тільки прилетить весною, відразу й почне: "Фіу-фі-фіу! Фіуу!"
Гарно в неї виходить, аж сам соловей заслухається.
А ще цілий день клопочеться - то жучків, то мух, то волохатих гусениць ловить...
Ї
ГАЇЧКА
В гаю вона живе, тому й гаїчка... Он такий уже трухлявий та старий пень, а для неї — то найкращий будиночок.
А впізнаєте її по чорненькій шапочці на голівці. Гаїчка і мух ловить, і комарів...
Сюди-туди мотається, а чарівна шапочка не спадає. Може, чарівна?
Й
СОЛОВЕЙ
Хто ж не знає соловейка?! Горлечко в нього з щирого срібла, а пісня — як той струмочок, що дзвенить-переливається...
Але співає він лише навесні. І здебільшого тоді, коли гніздо мостить — радіє, що матиме гарну хатку.
Ну, а солов’їсі ніколи співати за роботою.
К
КОЛІБРІ
То найменша на землі пташечка... Але, мабуть, і найкрасивіша: її пір’я яскраве, аж сліпуче — ніби саме небо Південної Америки, звідки вона родом.
З Америки і привіз колібрі в Європу португальский мореплавець Магеллан, коли здійснював свою кругосвітню подорож.
Л
ЛАСТІВКА
"Спереду шильце, ззаду — вильце, на грудях біле полотенце...". Впізнали ластівку? Вже вона низько літає, негоду відчуває.
Вересень! Ластівки в теплі краї збираються. Посідають рядочками на дротах, защебечуть перед дорогою...
Не хочеться їм Україну залишати, а що поробиш — зима наближається!
М
МАЛИНІВКА
Листя на кущі поріділо, і внизу, біля коріння, видно гніздечко... Он і пташка в траві. Грудки в неї руді, червонуваті...
Малинівка! А малину вже й обірвали. Ну та нічого, інших ягід пошукає. Тому й відлітати не квапиться: знайде чим поживитися.
А якщо буде нехолодна зима, то, може, ще й вдома залишиться.
Н
НОРЕЦЬ
"Чубатий плавець знов міняє комірець..." От уже чепурун цей птах! Але й справді — в норця, що водиться на озерах та ріках, пір'я авколо шиї схоже на руденький, з чорною смужечкою комірчик.
А відшелестить осінь, настане зима — і той комірець зникне. Шия в норця стане білою-білою, як сніг.
О
ОСОЇД
"Злючі оси гострять коси, вийшов дід — тікають оси..." Здогадалися, як того діда звати? Еге ж, осоїд! На ньому теж, як і на осах, є поперечні бурі смуги.
Правда, жала в нього немає. Та й навіщо воно йому? Він або на льоту осу впіймає, або розгрібає лапами осині гнізда.
П
ПУГАЧ
Оце сова, так сова, з усіх сов найбільша! А як закричить у темряві "пугу-пугу", то й сміливий може злякатися.
Живе пугач у глухих лісах, ущелинах. А через те, що полює тільки тоді, як стемніє, то про нього про нього й кажуть: "Вдень сліпий, а ніччю зрячий, мишей ловить, а не кіт!"
P
РЕМЕЗ
Над рікою, над водою, в'язана рукавичка висить... То - гніздо ремеза. Гойдається на кінці тоненької гілки, пташенят виколисує.
А от і сам ремез. Груди жовтувато-білі, а спинка у нього коричнева. Тримає муху в дзьобику.
Озирнувся навколо та й залетів у пальчик рукавички. Діток годує.
С
СОРОКА
Пам’ятаєте пісеньку? «Сорока-ворона діткам кашу варила...» Але ж це зовсім різні птахи! Ворона чорна, набурмосена, а білобока сорока — балакуча, весела...
До того ж вона — дуже дбайлива господарка. Вимостить гніздо, а тоді усередині ще й глиною обмаже. Чисто у ньому, затишно.
Т
ТЕТЕРЕВ
«Тетерев, тетерев, де ти тепер, де тепер?» Мало зосталося цих птахів. Тому й полювання на них заборонене.
А вони великі та гарні! Чорні, аж блищать, а крила білим підбиті. Тріснула гілка, птахи знялися з шумом та й полетіли на заболочені чагарі. Там безпечніше.
У
УЛІТ
На тонких червоних ногах походжав уліт, роздивляється чи ніде не видно жаби?
Він сьогодні рано прокинувся! Тож рибкою на мілководді уже поласував. Ну а тепер можна ще й на лузі щось пошукати смачненьке...
Ф
ФАЗАН
От уже хто схожий на бабусиних курей, так це фазан! Тільки голівка в нього зелена. Тому важче й помітити, коли з трав'яних заростей визирає.
Та весною фазан і про обережність забуде. Не втримається і як закукурікає!
Може, не так протяжно та голосно, як півень, але теж гарно.
X
ХОДУЛИЧНИК
Уже здогадалися, що цей птах любить багато
ходити? Він із сім’ї куликів. А там усі такі довгоногі. Живе ходуличник при березі, бо йому подобається забрести в теплу воду і якогось рачка зловити. А коли він летить, то витягує ноги далеко вперед, ніби йому не терпиться швидше спуститися на землю і знову походити.
Ц
ЦВІРКУН
Це не той цвіркун, що за пічкою! А той, що прилетів з ирію на рідний луг. Ще ранньою весною. І тепер дзюрчить, як тоненький струмочок: «Цвіррр... зіррр...».
Бо чому б і не порадіти? Знайшов ямку на землі, сплів гніздечко, вимостив його пухом та павутинням — от уже можна й пташенят виводити. Хай теж дзюрчать!
Ч
ЧАЙКА
Що то за кораблик вітер несе? Сірувато-світлий, з вигнутою чорною голівкою...
О, це чайка сіла на воду! А перед цим ширяла над хвилями, рибу ловила.
А чи знаєте ви, що колись запорозькі козаки свої швидкі човни чайками називали? Чорне море перепливали на них!
Ш
ШИШКАР
Краї дзьобика в нього перехрещені, щоб легше було ялинові та соснові шишки вилущувать. Підвіситься шишкар на краю гілки — і гайда до роботи! Чи то пак, за сніданок.
Поласує насінням - і в гніздо. А воно в гущавині, недалеко від стовбура, де холодний вітер не так задуває. Бо ж висиджує своїх пташенят шишкар узимку.
Щ
ЩИГЛИК
Захотілося щиглику покрасуватися. То полетів на пташиний ярмарок і всякого пір’ячка накупив: на голівку — чорного й червоного, на спинку — бурого, а внизу — біленького. І хоч воно ще й рано, а він уже гарненько вбрався, причепурився...
І оце тепер щебече, виспівує...
Ь
ПРИПУТЕНЬ
І чому його так прозвали? Може, тому, що цей птах — як припнутий до рідного лісу. Нікуди з нього не вилітає.
Він — дикий голуб. І не треба йому голуб’ятника. Є в нього зелений густий ліс, є затишне гніздо в гущавині, а головне — воля.
Ю
ЮРОК
Ой, і налетіло ж гостей в наш засніжений садок! Це юрки. Опустилися голосливою зграйкою на горобину та й клюють червоні ягоди.
А перед цим понавизбирували насіння з сухого бур'яну. От і ситі тепер.
Я
ЯСТРУБ
Сильний, сміливий цей хижий птах! А що вже літати вміє, то рівного йому немає. Несеться поміж деревами, ширяє, а проте встигає обминати, об жодне не вдариться. А в степ навідується під час своїх осінніх мандрівок. З явиться хтозна-звідки, вхопить необережну пташку або й качку на ставку — і зникне невідомо куди. Тільки його й бачили!
За матеріалами. Віктор Терен. "Пташина абетка". Мініатюри, для дошкільного віку. Художник Євген Попов. Київ, "Веселка", 1992 р., 40 с.
Інші твори Віктора Терена на нашому сайті:
Читайте також на "Малій Сторінці":
