Ольга Зубер
В Е - С Е - Л І С К Л А - Д И 
(виділені букви й слова читає дитина)
|
|
Під кущиком самотньо сиділа буква А. Підійшла до неї буква М, та й каже: — Давай дружити! — Давай!
Взяла буква М букву А за руку і утворився склад МА.
Вийшли вони на вузьку стежку.
А пішла першою, а за нею М.
І утворився склад АМ.
МА – АМ |
|
|
|
Котилися на снігових кульках букви П та І. Вони котилися дуже швидко і з розгону зіткнулися одна з одною. І утворився склад ПІ.
Побачила це маленька мишка і сказала: — ПІ! — і сховалася в нірку.
Прочитай:
МА – АМ
НА – АН
КА – АК
ТА – АТ
СА – АС
РА – АР
ЛА – АЛ
ПА – АП
Читай швидко:
А О У Е І И
А - А - А
И - И - И
Е - Е - Е
У - У - У
І - І - І
О - О - О
МА МІ ПІ КА
Прочитай:
МА-МА
МА-МО
МА-МУ
МА-МИ
МА-МІ |
|
|
|
У човні, по річці пливла буква К. Побачила її буква О. І погукала: — Візьми мене з собою! Підпливла буква К до берега, та й каже: — Стрибай у човен! Сіли вони разом і утворився склад КО.
Почула це курочка, сподобався їй такий склад і вона сказала: — КО.
А щоб краще його запам’ятати, йшла дорогою й казала: — КО-КО-КО.
Прийшла вона додому й голосно сказала: — КО!
І всі повторили за нею: — КО-КО-КО!
А маленьке курчатко підійшло й сказало: — ОК! 
Всі засміялися й сказали: — КО-КО-КО!
І курча повторило: — КО-КО-КО |
|
|
|
Летіла вночі сова. Сіла на дерево й зітхнула: — УХ!
А під деревом сиділа мишка. Вона думала: — А чому я кажу "ПІ"? Може є красивіші склади?
І почала промовляти склади, які знала: — ПІ, РІ, СІ, МІ, ТІ, ЛІ, ДІ, НІ, ХІ...
Та все ж таки, склад ПІ сподобався їй найбільше і вона сказала: — ПІ-ПІ-ПІ!
Почула це сова, яка сиділа на дереві й запитала: — Що це таке ПІ?
Мишка злякалася й тихенько пропищала: — Це склад такий...
— УХ! — сказала сова й полетіла. |
|
|
|
На лужку паслося козеня. Воно побачило букву М і сказало: — М-М-М!
Почула це коза-мама. Підійшла й сказала: — МЕ.
Козеня повторило: — МЕ-МЕ-МЕ!
Почуло це телятко й сказало: — МУ!
Козеня відповіло: — МЕ!
Почали вони перегукуватися: — МЕ-МЕ-МЕ... — МУ-МУ-МУ... |
|
|
|
Неподалік гуляв віслючок. Він умів казати лише одну букву: І. Але хотів навчитися ще якоїсь.
Тому пішов до старого віслюка й спитав, чи не знає він часом ще якоїсь букви.
Старий віслюк неохоче відповів: — А.
Віслючок зрадів і сказав: — ІА!
— Правильно, ІА!
З того часу віслючок виріс, але й досі говорить: — ІА–ІА–ІА! |
|
|
|
Біля річки гуляло ведмежа. Воно послизнулось і впало у воду. Побачило це лисеня і засміялося: — ХА-ХА-ХА!
Ведмежа вилізло з води й сказало: — БР-Р-Р-Р!
— ХІ-ХІ-ХІ, — знову запищало лисеня.
— БР-Р-Р-Р, — обтрусилося ведмежа. |
|
|
|
У будці жив кумедний песик. Коли він хотів щось сказати, то вимовляв склад ГА.
Одного разу він прогулювався вулицею і побачив, як попереду нього йде буква В.
Він догнав її і сказав: — ГАВ! |
|
|
|
Трішки далі була велика галявина. На ній росло безліч квітів. На них сиділо багато комах. Всі вони були вихованими і чемно віталися один з одним:
— ДЗ! — привіталася муха.
— ДЖ! — відповіла їй бджілка.
— ЖУ-ЖУ-ЖУ! — озвався джмелик. |
|
|
|
На болоті сиділа маленька жабка. Вона нещодавно навчилася говорити і тому, залюбки квакала: — КВА-КВА!
Пішов дощ і їй стало квакатися ще веселіше. Вона вже не просто квакала, а виспівувала протяжно: — К-ВА-А! К-ВА-А!
А потім подумала: а як каже дощик? І запитала: — Дощику, як ти говориш? Я кажу ось так: "КВА!" А ти як?
Дощик задумався і змовчав. Бо не знав жодної букви. Але, він був дуже цікавий і вирішив дізнатися, як може говорити дощик.
Він полетів до школи і почув, як дітки читають у класі: — За вікном капає дощик: КАП-КАП-КАП!
І він повторив: — КАП!
Потім повернувся до жабки на болото і сказав: — КАП!
А жабка відповіла: — КВА!
Дощик заспівав: — КАП-КАП-КАП!
А жабка засміялася: — КВА-КВА-КВА! |
|
|
|
На дереві сиділа білочка й гризла горішки. Та ось, один випав з лапок й поцілив прямісінько у лоба ведмедеві. — ОЙ! — сказав ведмідь.
— АЙ! — скрикнула білочка.
— НУ-НУ-НУ! — пригрозив ведмідь.
— АЙ -АЙ -АЙ ! — вибачилась руденька й сховалась в дуплі.
— ОЙ! — сказав ведмідь й потер лоба. |
|
|
|
Неподалік у хатинці жив їжачок. І був він дуже лінивий. Одного разу, прийшовши додому, полінувався зачинити двері, ліг і спить. Піднявся вітер. Двері почали стукати отак: — ТУК-ТУК!
— Хто там? — питає їжачок і ліниться встати. А двері знову: — ТУК-ТУК!
— Заходьте! — каже їжачок. А двері: — ТУК-ТУК!
А їжачок: — Я вас уважно слухаю!
А двері: — ТУК-ТУК!
Встав, нарешті їжачок, подивився. Нікого немає. І думає: хто ж то казав: — ТУК-ТУК? |
|
|
|
Мама-миша колисала в колисці мишеня й співала: — ЛЮ-ЛІ-ЛЮ!
Але, мишеня не хотіло спати й підспівувало: — ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ!
Мама-миша сказала: — ЛЮ-ЛІ-ЛЮ! — і вийшла з кімнати.
Але, мишеня було непосидюче. Воно перехилилося й випало з колиски ГЕП!
— А-А-А-А-А! — заплакало мале.
— ОЙ-ОЙ-ОЙ! — скрикнула мама-миша.
Вона взяла мишеня на руки й сказала: — ЛЮ-ЛІ-ЛЮ!
Мишеня повторило: — ЛЮ-ЛІ-ЛЮ!
До кімнати ввійшла бабуся-миша: — ТУП-ТУП-ТУП! Спить?
Мама-миша відповіла: — НІ-НІ-НІ!
— ОХ-ОХ-ОХ! — похитала головою бабуся-миша.
— ЛЮ-ЛІ-ЛЮ! — заспівала мама-миша.
— ЛЮ-ЛІ-ЛЮ! — повторило мишеня й заснуло. |
|
Матеріали люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на "Малій Сторінці":
Цікаві дитячі казочки від Ольги Зубер
