Володимир Лучук, вірш "Клятва"


Володимир Лучук, Клятва, Малюнок художників Карла Звіринського і Петра Марковича.

Володимир Лучук

КЛЯТВА
 
Мова кожного народу 
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду, 
в тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять: 
зелен-клени у діброві 
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову, 
колосисту — на віки – 
українську рідну мову 
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати 
буду всюди й повсякчас, — 
бо ж єдина — так, як мати – 
мова в кожного із нас!

За матеріалами: Володимир Лучук. "Найрідніші слова". Вірші, казки. Художник Людмила Лобода. Київ, видавництво «Веселка», 1989 рік, стор. 219.

 

 
Більше творів Володимира Лучука на нашому сайті:
Володимир Лучук, вірші для дітей
Володимир Лучук (1934 - 1992) - відомий український поет та перекладач. Читайте добірку його кращих загадок, лічилок, скоромовок, віршів та віршованих казок, які навчають дітей добру, гордості за рідний край та красу рідної мови. 
 
 
 
 
 Більше віршів про мову:
Вірші про рідну мову
Український  народ  має  давню  історію,  він  витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.  А найголовнішою  його  ознакою,  що  дає  йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. Це - найдорожчий  скарб,  переданий  українцям  сотнями  й сотнями  попередніх  поколінь,  виплеканий  у  давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Лучук, вірш "Клятва"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми