На відео: пісні у виконанні кобзаря Михайла Коваля.
Володимир Даник
А КОБЗАРСТВО – …ЗАВЖДИ СУЧАСНЕ!
Кобзарство – це мистецьке явище, що належить не тільки історії... Бо є і сучасне кобзарство! Та можна усе ж сказати і так, що кобзарство – завжди сучасне! Бо його творять талановиті і небайдужі люди. І можливо саме тому настільки талановиті і настільки небайдужі, бо їх творчість переповнена любов’ю до України.
Отож коли вести мову про кобзарство, то і варто було б звернутися з запитаннями, влаштувати, так би мовити, міні-інтерв’ю з кимось з сучасних кобзарів. Ну, наприклад... з Михайлом Ковалем! Чому саме з ним?! Бо саме кипіння наших мистецьких буднів знову і знову нагадує про цю надзвичайно творчу людину. Зустрічаєш когось з черкаських видавців, а вони і кажуть:
– Чули, чули... дуже хорошу пісню на ваш вірш! У виконанні Михайла Коваля...
Яку саме пісню згадати не можуть, але те, що на мій вірш і що з уст Михайла Коваля – то це абсолютно точно.
Через деякий час зустрічаю і самого Михайла Коваля. Запитую, а яка ж саме пісня звучала.
Митець відповідає трохи знічено:
– Вже й не згадаю – яка...
І це не просто – добре... а дуже добре! Чому?! Бо Михайло Коваль створив на вірші автора цих рядків більше двадцяти пісень, з яких я зміг почути лише шість-сім. Отож можливо і прозвучала одна з тих пісень, що я ще не чув, але ще маю шанс почути. Бо на мистецьких заходах письменницької спілки Михайло – завжди бажаний гість.
Отож, мабуть, і цікаво, а що ж скаже на таку животрепетну тему, як кобзарство, не хтось, а саме Михайло Коваль.
1. Яка, на Вашу думку, роль сучасного українського кобзарства у духовному розвої України?
Для духовного розвитку України сучасне кобзарство вже зробило багато: за період від кінця 80-х років до наших днів відновило перервану традицію української духовності. Особливо це стосується старосвітського кобзарського цеху, де молоді хлопці виготовляють бандури, кобзи, ліри і виконують традиційний репертуар, пісні часів козаччини, визвольних змагань українців протягом останніх 400 років. Це сприяє усвідомленню українцями своєї ідентичності, своєї сили духу.
2. Творчість кого з сучасних українських кобзарів (творчість і виконавська, і композиторська) Вам найбільш імпонує?
Щодо творчості сучасних кобзарів, важкувато відповісти однозначно. Виконавці в старосвітській традиції – це, насамперед учні Миколи Будника: Володимир Кушпет, Микола Товкайло, їх уже учні та послідовники Тарас Компаниченко, Тарас Силенко, Ярослав Крисько та їнші. Щодо композиторської діяльності, то вона чомусь не дуже вітається в кобзарських колах. Але є такі, що насмілюються творити: це Едуард Драч, Тараси Силенко і Компаниченко. Ще сильні кобзарі-віртуози у традиційному виконавстві – Віктор Мішалов та Юліан Китастий із США, Костянтин Черемський із Харкова, Олександр Триус із Ромен – всіх, хто є прикладом для мене, не перелічити.
3. Які мистецькі, і зокрема пісенні події, що відбулися за останній час, Вам запам’яталися? Де були Ваші виступи?
Я зараз не дуже часто виїжджаю з дому: не дозволяють сімейні обставини, але традиційні зібрання кобзарів намагаюся не пропускати. Це, насамперед Кобзарська Трійця і Кобзарська Покрова в Києві. Щорічне вшанування кобзарів Слобожанщини, яке відбувається в жовтні у Харкові. Фестиваль "Країна мрій" Олега Скрипки теж запрошує кобзарів. Святим для мене є відвідування Канева і Тараса, а також Холодного Яру.
4. З чого починалася Ваша участь у кобзарстві і зокрема композиторська творчість у пісенному жанрі?
Моя кобзарська діяльність у ширшому розумінні почалася з першого місця на Фестивалі козацької пісні "Хортиця - 91" у Запоріжжі. До того були виступи в своєму селі, районі. Щодо композиторської діяльності, то почалася вона з моєї роботи в школі учителем музики. Набридли одні і ті ж "партійні" пісні, то я почав створювати для дітей свої пісні українською мовою, бо пісенники тоді були практично всі московською. Коли став уже членом Спілки кобзарів, то ця діяльність пожвавилася, а коли став керувати сільським хором, то вже змушений був створювати оригінальні пісні.
5. Яку роль у Вашому творчому зростанні і у Вашій творчості зіграла народна пісня?
Народна пісня для мене завжди була основою для творчості. Усі мої твори пронизані народним мелосом, народною манерою слова і співу. Я себе бачу лише як "оберега" саме української співацької традиції.
На фото: Великий Хутір Драбівського району, що на Черкащині.
Ну, що ще можна додати до цього?! Що відповіді на міні-інтерв’ю були для мене особисто вельми інформативними. Михайло Коваль згадує про «...виступи в своєму селі, районі». Отож треба додати, що село – Великий Хутір, а район – Драбівський... Черкащина... Шевченків край!
Ще варто додати, що Михайло Коваль – не тільки кобзар Божою милістю, але і... заслужений працівник культури України. І створює він пісні не тільки на твори українських поетів, але і на вірші власні.
Є люди сміливі у творчості, але надміру скромні у житті. Отож і відповідь на запитання міні-інтерв’ю Михайло Коваль у листі завершив надзвичайно зворушливо:
– Вибачте, якщо щось не так. Коли щось треба уточнити, пишіть.
Саме так, друже Михайле! І ще не раз і напишемо, і запитаємо. І з нетерпінням будемо чекати Вашої відповіді. Бо кобзарство – тема і хвилююча, і цікава. І для мене, і для Вас, і для дуже-дуже багатьох українських читачів!
У книгах автора цих рядків є цикл віршів «Дружні присвяти». Серед віршів циклу і присвята Михайлу Ковалю. А ось ще один вірш цього ж циклу – найсвіжіший і ще не друкований.
|
|
МИХАЙЛУ КОВАЛЮ, КОБЗАРЮ Хоч вир проблем притискує завзято, |
|
Стаття надіслана автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на нашому сайті:
