Володимир Даник. "З письменницького зошита". Частина п'ята: оповідки про журналістику, мову, поезію та... смішне

Володимир Даник

З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА

(цикл оповідок)

Завантажити добірку роздумів циклу "З письменницького зошита" від Володимира Даника (txt.zip)​

ДО РЕЧІ – ПРО ПЕРЕКЛАД…

Одного разу на день народження подарували мені книгу віршів Адама Міцкевича. У книзі вірші були приведені у оригіналі польською і у перекладі російською мовою. Двоє з друзів, Володимир Марущак і В’ячеслав Салєнков, родом були з Західної України. Навчалися у Львові. Знали польську мову. Може, й не надміру досконало, але читати тексти польською мовою могли. У ті часи (а це ще – минуле століття...) хороші, читабельні детективи були дефіцитом. Але удавалося придбати у одному з черкаських магазинів подібні видання у перекладі польською мовою. 
Отож хлопці і читали детективи польською і мову до певної міри знали. Та і збираючись з якогось приводу (а гітара була завжди під рукою…) любили співати одну з пісень Северина Краєвського. І усе ж бо – звичайно ж… польською. 
Подякувавши за подарунок, я попросив прочитати один з віршів. Мовою оригіналу. Польською. Це було настільки красиво! Бо поезія – це теж музика... Схвильована... Натхненна! Бо зміст перекласти можна, а музику, що прихована у вірші, який перекладається, перекласти... чи удасться?!

РОЗВИТОК МОВИ

Мова розвивається. І з’являються нові слова. І зокрема і в журналістському середовищі. Так, скажімо, не раз доводилося чути слово джинса. І відчувалося, що це слово має загалом негативний зміст. А оце нещодавно у передачі «А серйозно?» Наталя Соколенко дала чітке і конкретне визначення цього слова:
– Джинса – це те, що робиться на замовлення.
Не раз доводилося чути і з уст політиків, і з уст журналістів таке слово, як… темник. Спочатку я не міг зрозуміти зміст цього слова, а чіткого його визначення почути не було нагоди. І не зразу з’явилося відчуття, що це слово тісно пов’язане – і не з словом темний, а з словом… тема. Хоча певний перегук між цими словами, безперечно, є. 
Але потім, прослуховуючи передачі радіо, зміг осягнути – мабуть, мова йде про перелік тем, які з точки зору влади, журналістам бажано не зачіпати. І слово це торкається теперішніх реалій, показуючи наскільки демократичні і влада, і преса. Бо говорилося насамперед про наявність чи відсутність темників.
Отож мова розвивається. І завдяки зусиллям журналістів теж.

А ЗМІСТ – У НАЗВІ!

Мало не кожен відвідувач інтернету потрапляє на цей гачок. Назва у публікації – така хвилююча! Так зацікавлює… А ще спробуй до публікації добратися. А удалося усе ж добратися, то і розчарування. Нічого цікавого у публікації з такою цікавою назвою і нема. Загальні фрази і повторення давно і добре відомого. А сенсацією, що передбачалася назвою, і не пахне.
Але не поспішайте розчаровуватись. Поверніться до назви і перечитайте її кілька разів. Бо саме це – привабливий черв’ячок… На який ви, як довірливий карась, так легко купилися.
Бо якщо у автора публікації не вистачило зусиль, щоб зробити публікацію цікавою, то, щоб знайти цікаву для неї назву, ним було витрачено більш, ніж достатньо праці. 
А працю хоч і чужу, і до певної міри безглузду – треба цінувати. Бо і справді ж… інколи змісту більше у назві – аніж у самому тексті!

ТЕЖ ЗАПИСАВСЯ Б

Під час творчої поїздки до Харкова, народнопісенний самодіяльний колектив «Червона калина», у якому я брав тоді участь, розмістився на кілька днів у спортивному готелі, розташованому біля стадіону. Там були учасникам заброньовані місця. Були радянські часи і знайти місце у готелі, навіть якщо ти у відрядженні, було важко. У мене була нагода кілька разів побувати у відрядженнях, поїздити по Союзу. Отож цю обставину я добре знав.
Учасники колективу, і я у тому числі, оформляли папери, необхідні для поселення. Бачу неподалік – двоє чоловіків. Мабуть, інженерюги у відрядженні. Хочуть поселитись у готелі. Але поки що без успіху.
Отож і мимоволі чую діалог між ними. Один з чоловіків запитує у співрозмовника:
–    То що... місця є?!
Той відверто мовить: 
–    Та нібито ні...
А далі наступне запитання уже про нас, черкащан.
– А це хто?!
І відповідь стисла, але вичерпна:
– Та, кажуть, якісь артисти...
Отож інший не без деякого роздратування і відгукнувся:
– Та я б теж у артисти записався... Наприклад, клоуном!

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Більше оповідок зі збірки "З письменницького зошита" від Володимира Даника:

"Інколи пишуться різні за характером нотатки – роздуми, спомини, жарти… І ти ще не уявляєш, а у якій же формі це потраплятиме на очі читачу. Але потім щось, написане у той чи інший час, раптом... ніби об’єднується у якусь ще не зовсім зрозумілу для тебе спільноту. Ось так у мене і з’явився цикл «З письменницького зошита»..." (Володимир Даник)

Читайте також на нашому сайті: