Володимир Даник. "Відлуння... ліричних струн!"


Скіфія – 2019 – Осінь

 

Володимир Даник

ВІДЛУННЯ... ЛІРИЧНИХ СТРУН!

Кожному віршотворцю потрібно хоча б час від часу бачити власні твори надрукованими. Бо тоді, на фоні хвилюючих творінь інших авторів, вони і сприймаються дещо інакше. Гостріше і аналітичніше.
У публікації автора цих рядків у одному з видань (а це альманах, що вийшов у канівському видавництві «Склянка часу») є добірка віршів під назвою «Ліричні струни». І кілька віршів з цієї добірки приведені тут. Ну, як відлуння... вищезгаданих ліричних струн.
Але ж міркування календарні не завжди співпадають з мотивами творчими. Отож у виданні «Скіфія – 2019 – Осінь» вірш... пронизаний, так би мовити, весняним світовідчуттям. А не осіннім, як цього можна було б чекати.

 

 

ХВИЛЯ

Ніби весні раптом хтось скаже: – Квітни...
І вишень цвіт – п’янкий дев’ятий вал!
Так, ніби Штраус... у далекім Відні...
Натхненно творить свій «Віденський вальс»!

У вирі холодів... гірких і лютих...
Ні, музика нікуди не зника.
Укотре ожива «Червона рута»,
А в ній дзвінка душа Івасюка!

А дум вогонь озветься неодмінно –
Хоч і дійшовши вкотре до межі,
Бо квітне невгамовна Україна
У солов’їній повені душі!

Отож і мить немов дзвінка струна,
Ніби мрійлива хвиля весняна!

 

 

А наші дні переповнені гомінкими подіями. І у них, цих подій, буває... ох, яким нелегким зміст! І цей зміст так чи інакше відтворюється у слові.

 

 

СЛОВА

Кипіння політичних струн –
Слова... ну, ніби не найгірші...
Чи гучно мовлені з трибун,
Чи тихо й трепетно у вірші!

Слова комфортні не завжди,
Як і... гай-гай... крупа гречана.
І важко їм допомогти,
Як в них є крапелька омани.

Слова не люди, щоб, бува,
Вперто куплятись на принади.
Тоді й соромляться слова
Того, що змушені казати. 

 

 

Живемо – і не день, і не рік... десятиріччями! На зламі непростих епох. А злам – це завжди хвилює. Бо злам – це завжди і болісно, і важко.

 

 

*   *   *

Була тоді така епоха –
Надто гірка і нерозмінна!
І хтось був українцем трохи –
На крихту… а не на хлібину!

То ж і душа – гора горою! –
Усе ж крилато?! Чи безкрило...
Ні, не хлібиною п’янкою –
Лише окрайцем зачерствілим!

 

 

Та у щирих українських душ – глибоке і міцне коріння! Бо у нас є і чим жити, і чим пишатися. Чим квітнути і чим палахкотіти.

 

 

ВИСОТА

Що тільки серце не мучить –
Холодно й важко, мов лід…
Мовонько щира, квітуча –
Долі усміхнений цвіт!

Піснею квітни завзято,
Сяйвом схвильованих нот!
Бо нам усім оживати
В слові тривожнім – народ...

Те, що в душі заясніло,
Стрімко, мов хвиля, зліта. 
Мовонько, ти ж наша сила,
Ти наших дум висота!

 

 

Живемо у часи, коли нелегко і кожному зокрема, і суспільству в цілому. І відчуття – не штилю, а шторму! – інколи просто не покидає. І змушує замислюватись – а у якому ж світі ми живемо... та і які ж ми, врешті-решт!

 

 

МОРЕ

А певна річ – похмуре небо...
Було ж і справді голубе.
А дикі шторми йдуть крізь тебе –
Не оминаючи тебе!

А шторм – це біль і непокора,
І вибухом нестримним гнів.
Бо ти і сам безкрає море,
Яке не має берегів!

 

 

Так, непроста нам випала епоха... Але ж і це нам підказує – треба єднати сили! Бо разом усе ж можемо багато що здолати.

 

 

ВРОСТАТИ

Щирий відгук в очах знайдеш,
Хоч життя – непроста арена…
Та розквітнути пісні – все ж!
Хоч буденність і не пісенна.

Допоможе пісня завжди –
В мить, де стільки суму і болю,
Не звикати до самоти,
А вростати у спільну долю!

 

 

Володимир Даник, письменник, член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу Коронація слова.

 

Ось таке відлуння... ліричних струн! У дуже недегкі часи. Отож і залишається тільки побажати: струнам – дзвінкості, а нам усім – стійкості!

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "Відлуння... ліричних струн!"»:
Марія , 2020-09-02 15:20:19, #
Лариса , 2020-09-03 13:05:12, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар
Топ-теми