Більше...

Анатолій Григорук, вільні переклади з англійської (вірші "Бертель–Фертель" та "Слон Хортон")


Анатолій Григорук

БЕРТЕЛЬ-ФЕРТЕЛЬ

(Вільний переклад з англійської)
 
Написав Доктор С’юз*


Анатолій Григорук, вірші українською для дітей, вільні переклади з англійської,  Бертель–Фертель, Слон Хортон

 

 

Десь в морі, чи навіть самім океані,
На тихому острові Санта-Мартані,
Жив Бертель, жив Фертель — 
Король черепах,
Такий-бо закоханий в себе, що жах!
Сидів він на камені, серед калюжі 
І очі булькаті вдоволено мружив:
Чудова калюжа! Тут вдосталь води!
А ще, крім води, скільки хочеш їди — 
І мушки, й комарики, й черви, і блошки,
Й жучки-павучки, і комашки, і мошки... 
Щасливо живуть тут усі черепахи.
Тому тільки й чути: «Ой, охи! Ой, ахи!»
Та якось король зсунув з лоба корону 
І геть став невтішений з власного трону.
— Який він низенький! Манюній він дуже! 
Мені з нього видно саму лиш калюжу.
Та я, коли б вище на ньому сидів,
То всім, що я бачив би, і володів.
О, як мені прикро! І охи! І ах!
Привести десяток сюди черепах!
Хай злагодять з себе живий мені трон! 
Така моя воля, наказ і закон.
Та швидше до діла! Без зайвих тут слів... 
— І сталося так, як король повелів. 
Вдоволено сів на живому він троні 
В своїй золотій королівській короні.
— Ну от, — бурмотів, — тепер все до небес 
— І ця кропива, й купа гною, і пес,
І качка з качатами, й свині в болоті,
Й ворона на дереві, й кішка на плоті,
І стежка, й пеньки, і будяччя, і трави 
— Моя це, моя це, моя це держава!
Тепер я новий підготую закон,
Щоб став іще вищим законний мій трон. 
— Аж тут обізвалась мала черепашка:
— О Ваша Величносте, нам дуже важко. 
Даруйте, мій пане, зухвалі слова,
Я так вже стомилася... Ледве жива.
Та й інші ледь-ледь он стоять на ногах... 
Ой, охи! Ой, ахи! Ой, охи! Ой, ах!
— Та як ти посміла! — король заволав. 
— Адже ви позбавлені будь-яких прав.
За те, що сиджу я у всіх вас на спині, 
Мені будьте вдячні довіку віднині.
Іще сюди сотню ведіть черепах!
Без охи і ахи! Без охи і ах! 
— І от, онімівши від страху, від жаху,
До трону покірно повзли черепахи.
І трон, як на дріжджах, — і охи, і ах! 
— Ріс вгору та вгору з живих черепах.
І знов застогнала мала черепашка:
— Зласкавтеся, пане,
Нам всім дуже важко.
О, Світлосте Ваша! Величносте Ваша! 
Кінчається наша снага черепаша. 
— І Бертель, і Фертель гукнув з висоти:
— Ану-бо закрийте зухвальцям роти! 
Дістався я неба, мені дорогого,
Де вищим за мене немає нікого... 
— Аж раптом він місяць побачив у небі 
І вигукнув: — Хто це? Чого йому треба! 
Він вищий за мене? Ні, ні, не дозволю! 
Ану королівську виконуйте волю! 
Доправте сюди черепах звідусюди!
Я хочу буть вищим! І вищим я буду! 
— І шле він наказ з королівського трону: 
«Зігнати негайно аж сто три мільйони 
П'ять тисяч чотириста сім черепах!»
Ой, охи! Ой, ахи! Ой, охи! Ой, ах!
І тут черепашка розгнівалась трішки.
А ще у калюжі промокли їй ніжки, 
Тому вона ледь головою крутнула, 
Заплющила очі й тихесенько чхнула.
І враз трон величний, що хмари сягав, 
Гойднувсь, похитнувсь...
І в калюжу упав.
А з нього злетів і король черепах,
Не встигнувши й писнути «Охи! Ой, ах!» 
Сидить ця проява по вуха в багнищі 
Й не прагне вже більше
Залізти десь вище.
І раді пустились в танок черепахи...
Ой, охи! Ой, охи! Ой, охи! Ой, ахи!

 

* * *

 

Анатолій Григорук

CЛОН ХОРТОН

(Вільний переклад з англійської)
 
Написав Доктор С’юз*

 

Вертихвістка Мейзі в гніздечку сиділа
І зранку й до ночі під ніс буркотіла:
— Яке це невдячне і втомливе діло! 
— У мене все тіло уже оніміло.
Якби-то заміну собі підшукати,
Я вволю на волі могла б політати. — 
Й тут Мейзі побачила в хащі слона,
І думка її осяйнула одна.
— Добродію Хортоне! — Мейзі гукнула. — 
Я стільки про вас дуже гарного чула. 
Посидьте, будь ласка,
За мене в гніздечку.
Я маю злітати... Ось тут недалечко...
Я буду відсутня не більше часинки...
— Ви що! — каже слон. 
— На мені ж ні пір’їнки.
Ні дзьоба, ні крил я, даруйте, не маю.
І як вигрівати яєчко, не знаю.

Крім того, я надто важкенький для нього.
Тому пошукайте де-інде підмогу.
— Ой ні, пане Хортон!
Ви ніжні, ви гречні,
Турботливі, щирі, ласкаві, сердечні. 
Молю, не відмовте... Я ж прошу 
Так мало... — 
Вертихвістка Хортона слізно благала.
І Хортон не витримав Мейзиних сліз, 
Зітхнув і на дерево мовчки поліз. 
Доліз, з усіх боків яйце обдивився 
Й, тамуючи дух, на гніздечку вмостився.
А Мейзі квапливо розправила крила, 
«Прощайте» зронила і геть полетіла.
І от потяглася вервечка тих днів,
Що Хортон в гніздечку нерушно сидів. 
Сидів цілі дні він, сидів цілі ночі,
Не зовсім ще тямлячи, в що він ускочив.

Бувало, шалені вітри налітали 
І дерево з Хортоном люто гойдали.
І дощ його сік, і шмагав його град,
А він не ступив ані кроку назад...
Вже й осінь настала і вижовк весь ліс,
Та Хортон ні разу додолу не зліз.
Не зліз, і коли почались заметілі,
Коли все сніги позаносили білі,
Коли вже, здавалося, сили нема 
Й тебе заморозить до смерті зима,
Слон мужньо в своєму гніздечку сидів 
І вперто, і твердо собі шепотів:
— Хоч як мені важко, хоч як мені лячно, 
Та мушу з яєчком повестись обачно. 
Його я не лишу. Пташа переможе.
І я тоді в вічі сказати всім зможу:
«Моя поведінка — ясна і проста:
Слон чесний від хобота і до хвоста...»
І от уже ліс дочекався тепла 
— Весна на човні крізь сніги припливла. 
Та лихо й весною слона не лишало:

Під деревом вештались рисі, марали 
Та інша усяка лісна звірина,
Недобра, і заздрісна, і навісна.
— Оце-то опудало! — вили шакали 
Й сміялися з нього,
Й на кпини здіймали. 
— Він, мабуть, вважає себе за орла,
Та спина до стовбура, бач, приросла... 
— Слон всі ці насмішки і глузи терпів,
На відповідь гідну не тратячи слів.
О, як би він зараз в траві покачався!
В ласкавім потічку по вуха скупався,
По луках зелених усмак побродив. 
Однак він невпинно собі говорив:
— Моя поведінка — ясна і проста:
Слон вірний від хобота і до хвоста. 
— Але ж, як відомо, одна біда йде
І другу біду за собою веде.
Неждано мисливці з’явилися в хащі,
І пси їхні бігли, роззявивши пащі,
І дула рушниць у мисливців диміли,
І зуби у псів, наче цвяхи, стриміли.
Та слон незворушно мисливців зустрів, 
І їхні рушниці, і лютих хортів.
Він ніби їм крикнути в вічі хотів: 
«Стріляйте! З гнізда не зійду до кінця! 
Я вам без тепла не залишу яйця!
Моя поведінка — ясна і проста:
Слон чесний від хобота і до хвоста».
І тут всі мисливці як вкопані стали. 
Уздріти таке вони й гадки не мали.
— Міраж! Неймовірно! — кричали вони. 
— Такої не бачили ми дивини!

Це ж грошиків можна злупити багато, 
Якщо його в цирк 
Який-небудь продати...
Недовго мисливці судили-гадали,
А дерево з Хортоном швидко спиляли, 
Довезли гарбою до самого моря —
І тут слон зазнав щонайбільшого горя, 
Бо краном на судно його перенесли 
І в шторм лиховісний 
На продаж повезли.
В Нью-Йоркськім порту і гніздо, і слона 
Пригарбала трупа одна мандрівна.
І плавом поплив на вистави народ.
І знов пережив слон немало пригод:
Всі з нього сміялися, всі кепкували,
Ще й тухлими яйцями 
В нього жбурляли.

Та Хортон терпів і з гнізда не злізав,
А й тут, у шатрі цирковому, казав:
— Моя поведінка — ясна і проста:
Слон вірний від хобота і до хвоста. 
І от, завершаючи довгий вояж,
Цирк якось приїхав 
На Пальмовий пляж.
А там якраз Мейзі гуляла на славу 
Й відвідати теж захотіла виставу. 
Прийшла із гульвісами в цирк, не одна, 
І раптом в гніздечку уздріла слона.
— Та я дивака цього ніби стрічала, — 
Вертихвістка друзям своїм пропищала. 
— Який-бо смішний він,
Цей блазень вухатий,
Уперся, як пень, і не хоче злізати... —

Слон весь від обурення аж побілів,
Хотів пару прикрих сказати їй слів.
Коли це під ним щось трісь-трісь! 
— Затріщало,
Заворушилося 
І запищало.
— Яєчко моє!.. — крикнув Хортон. 
— Звершилось!
Тепер усі муки мої закінчились!
Нарешті діждався я світлого дня!.. —
— Неправда! — звереснула Мейзі. — Брехня!
Моє це гніздечко. Моє це яйце! 
Пройдисвіт цей бреше 
Всім просто в лице!..
Адже тільки я — справжня мати пташати, 
Й ніхто його в мене не сміє відняти. 
Аж тут шкаралупка яйця розтулилась,
І раптом з’явилося те, що вродилось.
Ця крихітка хоботом спритно махала 
І вушка, і хвостик, як в Хортона, мала.
І тут глядачі закричали: «Ур-ра!»
А надто старалася вся дітвора.
Домігся слон Хортон всіх прав на синочка, 
Бо мужньо сидів на яйці, наче квочка.
І в рідні краї він вернувся назад, 
Щасливий від хобота і аж до п’ят.

 

     

* Доктор С’юз — псевдонім відомого американського письменника Теодора С’юза Гайделя.


За матеріалами: http://abetka.ukrlife.org/

 

 

Більше творів Анатолія Григорука на нашому сайті:

Анатолій Григорук, оповідання для дітей
В українській дитячій літературі Анатолій Григорук виступає і як поет, і як прозаїк, і як перекладач. Вірші, казки, оповідання на морально-етичні теми, пізнавальні замальовки про розмаїтий довколишній світ, слова до пісень – власне, жоден із популярних жанрів дитячої літератури не лишається поза увагою письменника. Як правило, твори його вибудовуються на гострому цікавому сюжеті. В них багато веселої вигадки, словесної гри, буфонади.
 
Анатолій Григорук, вірші для дітей,Дитячі віршики Анатолія Григорука: "А в кізоньки борідонька", "Індикові корали", "Рудьку-бицю, їж травицю", "Білий човник", "Хто загубив підкову", "П'ятсот п'ятдесят пацят-поросят", "Теремок для куряточок", "Влітку день годує рік", "Що робить мельник", "Пухова сніговиця". А також - його переспіви українських народних пісень: "Вийди, вийди, сонечко", "Івасьо коника пасе", "Сто кіп і снопочок", "Щоб наша родина весела була", "Посію я рожу", "Білі гуси", "Трясуть коні поводами", "При зеленім мачку", "Випав сніжок", "Невеличка сімеєчка", "Щедрівка".

Останні коментарі до сторінки
«Анатолій Григорук, вільні переклади з англійської (вірші "Бертель–Фертель" та "Слон Хортон")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті