Євген Дмитренко
ДЕСЯТЬ ЧИ ОДИН
Якось прокинувся юнак від дивного сну та й до ранку не зміг потім заснути. Все ніяк той сон не полишав його думок. Настав ранок, а думки так і не знайшли собі місця. От і вирішив він людей попитати. Можливо, хоча б хтось та й допоможе звільнить голову від зайвих речей.
Йде він собі, йде, коли бачить пастух отару жене. От він й запитує у нього:
– Мені от сон дивний наснився,
не спав я декілька годин.
Ніяк не можу я збагнути,
що краще, десять чи один?
Пастух подумав, та й відповів йому:
– Як маєш десять баранів,
то, звісно ж, краще, ніж один.
Та коли йде десять вовків,
навряд чи я б цьому зрадів!
Подякував йому юнак, та й пішов собі далі, так і не зрозумівши, що насправді краще.
Йде собі він, йде, а на зустріч йому рибак. От і питає він у нього:
– Мені от сон дивний наснився,
не спав я декілька годин.
Ніяк не можу я збагнути,
що краще, десять чи один?
Рибалка подумав, та й відповів йому:
– Чи десять зовсім невеличких риб,
чи то одна, як десять тих,
все ж краще, ніж коли нічого,
коли навіть не бачив кльову!
Подякував йому юнак, та й пішов собі далі, так і не зрозумівши, що насправді краще.
Йде собі він, йде, а на зустріч йому купець. От і питає в нього:
– Мені от сон дивний наснився,
не спав я декілька годин.
Ніяк не можу я збагнути,
що краще, десять чи один?
Купець подумав, а потім ще, а потім відповів:
– Як десять гаманців ти маєш,
а кожен з них, на жаль, пустує,
то, щохвилини пам'ятаєш,
родину цим не нагодуєш!
Та коли десять золотих,
лежать в одному гаманці,
то ти відразу серед тих,
хто йде за чимось до купців.
Подякував йому юнак, та й пішов собі далі, так і не зрозумівши, що насправді краще.
Пів дня він вештався, людям надокучав. Сам нічого не зробив та й інших від роботи відволікав.
А вдома старенькі батьки то біля худоби управляють, то на городі картоплю копають.
Повернувся засмучений юнак додому, та й запитує у батька:
– Мені от сон дивний наснився,
не спав я декілька годин.
Ніяк не можу я збагнути,
що краще, десять чи один?
А той йому у відповідь:
– Як десять днів ти працював,
і лиш один відпочивав.
То взимку будеш ситий, синку,
і тепло буде у будинку!
Але як день ти працював,
а десять лиш байдикував.
То взимку буде не до сну,
бо ж час безцінний не цінував!
Взяв старий до рук сокиру та й почав колоти дрова на зиму. А юнак, так і не зрозумівши, що насправді краще, почав ті дрова носити.
Казку люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше казок Євгена Дмитренка на нашому сайті:
Одного разу Євген написав казку для двох своїх синів, в якій вони стали головними героями. Авторові (а головне — дітям) казка сподобалася... Так і розпочався його творчий шлях. Читаймо та слухаймо цікаві казочки Євгена Дмитренка.