Народна казка "Три метелики"

 

 

 

Леся Українка

ТРИ МЕТЕЛИКИ

Казка

Були собі три метелики: один білий, другий червоний, а третій жовтий. Вони весело літали цілий день у великому саду, в соняшному світлі, перелітали з квітки на квітку, куштували медок і летіли далі.

Час їм дуже швидко минав. Вони так загралися, що й не зогляділися, що сонечко сховалося за хмари і пустився дощ.
Змокли метелики. Полетіли вони до своєї хатки, аж там біда: двері замкнені, а ключа ніде не можна знайти.

 

Що тут робити? За той час, що стояли перед дверима та не знали, що робити, змокли страшенно. Насилу вже крильцями ворушили. Ледве долетіли до туліпана, червоного з жовтими крапочками. Попросили його захисту:
- Любий туліпанчику, просимо тебе, відчини свій келих та сховай нас від дощу!
Туліпан подивився на них і промовив:
- Жовтого й червоного прийму, а білий нехай зостається надворі. - Але обидва метелики, жовтий і червоний, промовили:
- Коли ти не хочеш захистити нашого братика, білого метелика, то й ми краще на дощі будемо мокнути.

Метелики смутні полетіли до білої лілеї. Попросили й її, щоб сховала їх від дощу, але вона погоджувалася прийняти тільки білого. Тоді й він промовив:
- Сам-один не хочу ховатися в тебе! Або вже разом з своїми братами десь знайдемо захист, або вже вкупі бідувати будемо.
Почуло це з-за хмар сонечко, і схотілося йому побачити тих приятелів, що так один за одного обстоювали. Продерлося крізь хмари й кинуло на метеликів своє проміння. Зараз крильцята їм висохли, і самі вони зогрілися і знов літали, танцювали й раділи, як давніш, аж до самого вечора. А як сонечко зайшло за гору, то метелики полетіли додому спати.

 

Джерело: http://abetka.ukrlife.org/.

Малюнки  Ростислава Крамара.

Картинки взято з сайтів:
http://krainabook.com.ua/
http://grammata.kiev.ua/

 

 

 Інший варіант казки:

 

Три метелики

Українська народна казка Кіровоградщини
(записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук)

 

Одного літнього дня, коли сонечко послало на землю свої лагідні промінці, над клумбою, перелітаючи з квітки на квітку, літали три різнобарвні метелики. Вони водили повітряні хороводи, тріпочучи крильцями, пили медовий нектар із запашних квітів, і в цій приємній метушні навіть не помітили, як зненацька набігла темна хмаринка, небо насупило брови і посипав рясний дощ.

Метеликам ніде було подітися. Їхні тендітні крильця враз намокли і обважніли, стало холодно і незатишно. Та раптом друзі помітили на клумбі розкішну білу троянду, що хизувалася своєю вродою серед інших, менш помітних квітів. Вони підлетіли до королеви клумби і в один голос попросили:

— Біла трояндо, сховай, будь ласка, нас від дощу.

Та пихата квітка гордовито відповіла:

— Білого метелика сховаю під пелюстками, бо він схожий на мене, а інші летіть собі далі.

— Ні, я залишуся з друзями, — сказав білий метелик і вони попрямували далі.

Їм було дуже тяжко летіти і гірко переносити таку образу. Аж ось неподалік кокетливо посміхнулася до них гарна червона жоржина. Метелики миттю до неї, сподіваючись на порятунок.

— Допоможи нам, добра красуне, негоду перебути біля тебе, — звернулися метелики до квітки.

Та вона, ніби підслухавши розмову з трояндою, теж відповіла:

— Можу зігріти лише червоного метелика, він так пасує до моїх ніжних пелюсток. А більше мені ніхто не потрібний.

Болісно стало на душі у червоного метелика, але залишати наодинці з бідою своїх друзів він не став.

— Я полечу з усіма, — сказав і приєднався до них.

Вибиваючись із сил, друзі-метелики з останньою надією звернулися по допомогу до стрункої, але поважної літньої лілії, яка ледь визирала із-за великого куща півоній.

— Прийми нас під свої віти, добра ліліє, захисти від дощу, бо ми зовсім змокли, — в один голос благали метелики.

Але у відповідь лілія металевим голосом відповіла:

— Хай оранжевий лишається, він чимось схожий на мене, а інші летіть собі геть.

Та й жовтий метелик не погодився покинути друзів.

— Краще вже померти, аніж розлучитися, — впевнено випалив він.

Вони пригорнулися один до одного крильцями і заплакали від горя і образи. Аж раптом із-за хмаринки визирнуло лагідне сонечко, висушило метеликам крильця. Вони посміхнулися один одному і полетіли далі, назустріч сонцю і медовим травам, щоб дарувати іншим радість і добро.

За матеріалами:  https://proridne.org/

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

Українські народні казки  

Читайте українські народні казки: "Дідова дочка й бабина дочка", "Красний Іванко і закляте місто", "Розумниця", "Розум та щастя", "Про правду і кривду", "Мудра дівчина", "Про Жар-Птицю та Вовка", "Кирило Кожум'яка", "Яйце-райце", "Про бідного парубка й царівну". А також - народні казки зі збірки Івана Рудченка «Народныя Южнорусскія Сказки» 1869 року та інші.

 

 

 

 

Українські казки для дітей

Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.