Світлана Пасенюк. "Лисичка і журавель" (віршована казка)

         Світлана Пасенюк 

         Лисичка і журавель

            (віршована казка)

Колись, вже давно, на великім болоті
Жили журавель і лисичка у згоді.
Жили. Не сварились, а навіть дружили 
І в гості один до одного ходили.
Ось, якось улітку, погожої днини
Лисичка чемненько мовля до пташини:
- Сусідонько любий, сьогодні неділя. 
Приходь до мене, на святкове застілля.
Приходь. Посидим. Побалакаєм вдвох ми.
Й, заодно, від справ відпочинемо трохи.
Зрадів журавель. По – святковому вбрався.
Жупан одягнув й до лисички подався.
Зустріла лисичка його на порозі.
Зустріла й веде журавля до господи.
В світлиці стоїть гарно прибраний стіл.
Святковий рушник. Також квіти довкіл.
Стоїть на столі ще тарілка маленька.
В тарілці насипана кашка ріденька.
Розмазана каша в тарілці тоненько. 
До столу запрошує лиска чемненько:
- Вгощайся, сусіде. Тебе я чекала.
І страву оцю цілу ніч готувала.
Отак припрошала й нарешті затихла.
Дзьобнув журавель та не вхопить ні крихти.
Лисичка ж тим часом – лизь, лизь язичком
Всю кашу в тарілці злизала кругом.
Й питає, так лагідно, у журавля:
- Смачна моя каша? Старалася я.
Чим маю, журавлику, - тим пригощаю.
До столу я більше нічого не маю.
Голодний й сердитий сидів журавель.
Однак, він лисичці про це – ні телень.
- Спасибі, - лиш мовив - сусідко моя,
Тебе до гостини запрошую я.
Приходь ти до мене в наступну неділю.
Ходить лиш до тебе – це, звісно, не діло
- Звичайно прийду, - промовляє лисичка,
Від кашки втираючи лапками личко.
В наступну неділю лисичка убралась
І йде у гостину, ну як домовлялись.
Журавлик, тим часом, сам м'ясо зварив,
Картоплю, буряк і усе покришив.
Поскладав усе те у глечик високий.
Присмачив гарненько і сів собі збоку.
Чекає сусідоньку він на гостину і дума:
"Сусідко–небого, ковтатимеш слинку!"
Побачив Лисичку. Виходить. Вітає.
Й до себе в світлицю її припрошає:
- Сусідонько люба, заходь до кімнати.
Я буду у себе тебе пригощати.
Лисичка заходить. Ой, смачно як пахне.
Смачним тим з високого глечика тягне.
Поставив господар на стіл отой глечик.
Сусідку вмостив і повів такі речі:
- Сусідонько, люба, бери, не цурайся.
Таке все смачненьке! Бери, пригощайся!
Заглядала в глечик лисичка усяк.
Не може дістати ту їжу ніяк.
Журавлик же дзьобом дзьоба потихеньку.
Потроху, потроху й поїв все смачненьке.
Лисичці він каже:
- Це все, що я мав.
Тим, люба сусідко, й тебе пригощав.
Розгнівалась лиска, що й слів не знайде.
Розгнівана дуже додому іде.
Забула про чемність. Несила сказати сусідові:
- Дякую. Йду уже спати.
Відтоді, повірте, нехай йому грець,
Прийшов отій дружбі, звичайно, кінець!
Буває ще й гірш. Я судить не берусь.
Та, все ж, намотай собі, друже, на вус:
Якщо ти чекаєш від когось добра – 
Про себе тобі теж подумать пора.
Бо, лише тому, хто других поважає,
Усякий, завжди, теж добра побажає!